Тобто, діти налаштовані лише на позитив і зміст казки наштовхує їх на різноманітні думки, і у основному ці думки добрі.

Слід зазначити, що працювати з молодшими школярами надзвичайно цікаво, вони швидко схоплюють інформацію і готові висловлювати свої думки нічого не приховуючи. Звичайно, ми провели „крихітну” роботу і дослідили таку сторону проблеми, та вона досить важлива, адже чим більшою кількості інформації ми володіємо про наших вихованців, тим швидше зможемо виявити недоліки і їх усунути.

Висновок до ІІ розділу

Розбудова національної системи освіти повернула проблему використання творів фольклору, особливо українських народних казок як засобу виховання морально-етичних, гуманних почуттів дітей. Саме з казки починається знайомство дитини зі „світом” колективної мудрості, саме казка виховує у дитини моральні переконання, розуміння добра і зла, естетичні та етичні поняття, прищеплює любов до рідної мови, фольклору. Вчить добра, чесності, поваги до старших, справедливості.

Повторивши дослідження у 2-4 класах школи № 11 м. Івано-Франківська ми використали методику „закінчи історію”, два опитувальники, опитувальник для педагогів та запропонували дітям продовжити дві фрази.

Мета такої роботи полягала у з’ясуванні наступних питань: як розуміють діти добро і зло, гуманні взаємини? Як оцінюють свої взаємовідносини з однокласниками? Які казки читають та як розуміють їх зміст? та інші. Також ми організували читання у 3 класі казок за ролями та їх обговорення. Роботою залишились задоволені, дізнались багато цікавої та корисної інформації і зрозуміли, що якщо ми хочемо виховати у наших дітей почуття доброго, прекрасного, то це слід робити систематично, комплексно, починаючи з ранніх років.

РОЗДІЛ ІІІ. Вплив шкільного середовища на виховання гуманних взаємин учнів молодшого шкільного віку засобами усної народної творчості.

3.1. Орієнтири педагога у вихованні гуманних взаємин, культури поведінки учнів молодшого шкільного віку.

Моральність була і залишається однією з найважливіших проблем формування особистості, яку розглядали й розглядають багато педагогів, психологів, роздуми та практичні здобутки яких є принциповими положеннями становлення людини. (А. С. Макаренко „Книга для батьків”, В. О. Сухомлинський „Серце віддаю дітям”, К. Д. Ушинський „Рідне слово”, Т. С. Костюк „Навчально-виховний процес і педагогічний розвиток особистості”, І. Д. Бех „Виховання особистості” та ін.).

Моральне виховання – поступальний, багатогранний процес, що здійснюється на основі комплексного підходу і передбачає формування моральної свідомості учнів, моральних переконань, почуттів та морально-етичних норм поведінки. Тому завдання морального виховання полягає в утвердженні принципів загальнолюдської моралі, людської гідності, національної свідомості, патріотизму, порядності, злагоди між людьми, доброти, милосердя та інших чеснот, а також виховання духовної єдності поколінь, закріплення досвіду гуманних взаємин, формування морально-етичних знань, навичок свідомої культурної поведінки.

Засвоєння учнями моральних норм і правил поведінки відбувається поступово. У кожному класі дітям пояснюють, як вони повинні ставитися до своїх товаришів, батьків, учителів. У правилах сформульовані основні вимоги та обов’язки школярів.

Оскільки саме моральне виховання включає в себе виховання гуманних взаємин, тому на ньому ми зосереджуємо увагу. Адже лише виховна, культурна, морально зріла особистість знає як себе поводити у середовищі, що її оточує, розуміє необхідність гуманного ставлення не лише до людей, а до усього живого.

Моральні засади особистості формуються у ранньому дитинстві. Перші елементи уявлення про те, що добре, а що поган, діти отримують ще до школи, вдома, в сім’ї і в дитячому садку. Батьки знайомлять дитину з найпростішими моральними нормами в повсякденному спілкуванні. Уже в дошкільному віці виникають „моральні інстанції” (Д. Ельконін) – прагнення поводитися згідно з моральними нормами не тому, що цього вимагають дорослі (батьки, вихователі), а тому, що це приємно для себе та інших. Д, Ельконін пов’язує виникнення „моральних інстанцій” з формуванням нового типу відносин між дитиною та дорослим, які розвиваються протягом всього дошкільного дитинства і є характерними для дітей молодшого шкільного віку. На цій основі зароджується здатність оцінювати себе (свою поведінку, вміння, дії) з огляду на ті правила і норми, які дитина засвоїла (В. Горбачова, М. Анкудінова, А. Голубєва).

Результати досліджень сучасних науковців (О. Конопко, Т. Поніманська) показують, що на етапі дошкільного дитинства зароджуються і розвиваються такі внутрішні моральні якості, як почуття власної гідності, почуття сорому, почуття обов’язку. Зокрема почуття обов’язку впливає на поведінку, спонукає до виявлення турботи про товаришів, чуйності, відповідальності, сприяє подоланню егоїстичних тенденцій у поведінці. В цьому віці починають формуватися основи совісті як внутрішньої етичної інстанції, розвивається уміння проводитися згідно з моральними нормами не лише під наглядом дорослого, а й поза ним. Виникає якісно новий тип мотивації, що зумовлює якісно новий тип поведінки, створюється передумови формування свідомості дитини.

Молодший шкільний вік психологи називають найсприятливішим для засвоєння моральних норм і правил поведінки. Саме на цьому етапі в особистості закладаються підвалини моральності. Передумови морального розвитку більш не повторяться, і те, що буде упущене тут, надолужити в наступних вікових періодах і мікро періодах (від класу до класу) виявиться важким чи зовсім неможливим.

Прихід до школи істотно змінює стиль життя, зміст і організацію діяльності дитини. Нова роль учня, нова навчальна діяльність, щоденні навчальні обов’язки – усе