Процес морального формування особистості поєднує в собі розвиток моральної свідомості, моральних почуттів і моральної поведінки. Розвиток моральної свідомості розпочинається з накопичення знань моральних норм, усвідомлення їхнього значення для особистості. Як засвідчують дані нашого дослідження і праці інших авторів, учні молодших класів схильні до інтенсивного засвоєння моральних знань. До цього їх спонукає обмежена обізнаність у цій галузі та потреба діяти відповідно до вимог, які ставить перед людиною суспільство. У процесі навчання молодші школярі опановують певну кількість теоретичних знань, які дають їм змогу зробити деякі узагальнення, засвоїти наукові визначення, проте переважають уявлення, почерпнуті дітьми із життя, з художньої літератури. Із класу в клас зростають обсяг моральних знань, їх усвідомленість, та міцність. В уяві дітей формується цілісний образ морально вихованої людини. Знаходить відображення не тільки зовнішня форма поведінки, але й формується відповідний внутрішній механізм (уважність, чуйність, емпатія). Визначальна роль у цьому процесі відводиться педагогу, його готовності і вмінню допомогти дитині оволодівати знаннями в моральній сфері життя особистості й суспільства. Під керівництвом дорослих діти вчаться спостерігати за суспільним життям людей, за їхньою трудовою діяльністю та моральними стосунками між людьми. Тому варто саме на цьому акцентувати увагу молодших школярів.

Перекладати функції моральної освіти тільки на предмети гуманітарного циклу („читання”, „українська мова”, „Я і Україна”) помилково, оскільки виховні завдання цих уроків мають супровідний характер. Будь-яка шкільна дисципліна має на меті озброєння учнів основами наукових знань і орієнтування на свої дидактичні завдання і методи викладання. Значною підмогою учителю в цій справі стають уроки „Я і Україна”, які частково розв’язують питання морального виховання. Використання моральних зразків художньої літератури, інсценізація, практичних вправлянь, колективно-творчих справ, урахування потреби молодшого школяра в емоційній насиченості подій, ігрових ситуацій допомагає учням побачити практичну значущість моральних знань, умінь і навичок у щоденному житті. Головне завдання вчителя – створювати на уроках „Я і Україна” ситуації, в яких діти відчувають потребу в тих або інших знаннях. Важливо, щоб школярі усвідомили, для чого це потрібно, яке це має значення для їхньої вихованості, правильної поведінки, спілкування з іншими людьми та природним середовищем. Однак доводиться констатувати епізодичність, мозаїчність і певну поверховість моральних знань учнів початкової школи.

Одних лише знань недостатньо для того, щоб вони керували поведінкою людини. Знання повинні проходити через емоційну сферу, тобто переживатися. В. Сухомлинський неодноразово підкреслював, що дитинство повинно стати школою виховання емоційної культури учнів, емоційної тонкості, чуйності, культури стосунків між людьми. М. Добролюбов зазначав: „Переконання і знання тільки тоді можна вважати істинними, якщо вони проникли всередину людини, злилися з її почуттями”[21].

„Під моральними почуттями треба розуміти таке емоційне ставлення до поведінки інших людей і до своєї власної, яке відображає суспільну мораль, моральні традиції, реальне ставлення людей одне до другого” [3]. У моральних почуттях виражене переживання людини щодо вчинків і дій, які регулюються нормами моралі. Тільки тоді, коли знання стануть емоційно відображеними, вони перетворять у реальне спонукання до діяльності, у мотиви вчинків. Потрібно не тільки викликати в особистості почуття, а й підтримувати їх, щоб вони перейшли у внутрішній план, перетворилися в риси характеру. Учителю необхідно подбати про створення умов для виникнення тієї почуттєвої основи, яка необхідна для справжнього співпереживання іншій людині, розуміння її проблем, прагнення надавати допомогу, виявляти співчуття.

В. Сухомлинський звертався до молодих педагогів: „Наша місія – готувати людину до життя в суспільстві, в колективі, серед людей,, а суспільне життя – це нескінченна різноманітність доторкань людини до людини, серця до серця, почуття до почуття . . . Незмірно важче, ніж навчити читати й писати, розуміти закони електричного струму і таємниці будови мікрочастинок, - незмірно важче навчити юного громадянина відчувати поряд себе людину з її багатогранними потребами, відчувати нескінченну різноманітність станів людської душі – радість і горе, мудре натхнення творчості і сум, потребу в допомозі і співчутті. Учіться читати людську душу . . . Учіться брати близько до серця чужі радощі й тривоги. Продовжуйте себе в своїх вихованцях най благороднішою людською потребою – потребою в людині. Нехай людина буде для вашого вихованця дорожчою за всі цінності світу”.

Моральна поведінки молодшого школяра формується поступово, з набуттям досвіду. На думку психологів, формування моральної поведінки відбувається в такій послідовності: життєва ситуація – морально-чуттєве переживання – моральне осмислення ситуації і мотивів поведінки – моральний вибір учинку – вольовий стимул – моральний учинок – моральна спрямованість поведінки - моральна якість. І сформувати поведінку особистості – насамперед означає виховати її волю.

Воля – це активність особистості, спрямована на досягнення свідомо поставлених цілей і на подолання труднощів, які при цьому виникають. Тому необхідно систематично ставити учнів у такі умови та природні ситуації, в яких їм доводиться докладати вольових зусиль.

Спеціально підібрані форми діяльності (психолого-педагогічний тренінг, сюжетно-рольові, ділові ігри, ігри-мандрівки та ін.), запровадження системи учнівського самоврядування надають можливості для виявлення ініціативи та активності молодших школярів, роблять