Важливу роль у комунікативній діяльності студентської групи відіграє установка студента на оточення, його оцінювання: одні передусім бачать позитивне, добре в людині; другі – лише негативне, недоліки; треті – і позитивне, і негативне. Студенти з негативною установкою на оточення вирізняють у людей такі риси, як байдужість, заклопотаність своїми справами, неприродність, обмеженість інтересів, егоїзм, відсутність людяності. Позитивно налаштованих студентів захоплює доброта, простота, справедливість, відвертість, розум і доброзичливість людей. Зрозуміло, що легше знайти спільну мову, спілкуватися з тими, у кого переважає установка на позитивне в людині. Характер взаємодії і спілкування в студентській групі значною мірою пов'язаний із ступенем залежності індивіда від групи, від повноти прийняття особистістю спільної трудової діяльності. І чим вищий ступінь залежності від групи, чим важливіша для індивіда його групова належність, тим меншою є роль успіху чи невдачі й тим важливішим стає чинник групової належності людей, які взаємодіють.

Якщо до студентської групи входять представники не однієї, а кількох національностей, то активізується значення етнопсихологічних особливостей спілкування в ході адаптації студентів до навчання. Активізується проблема створення такої атмосфери, яка б сприяла адекватному сприйняттю студентською аудиторією іноетнічного представника. Практика вивчення соціальних контактів і міжособистісних стосунків показує, що іноземні студенти можуть стикатися з проблемою нерозуміння деяких установок, традицій, з виникненням мовних бар’єрів. Для таких студентів характерна сором’язливість, нервозність; коли їм бракує знань, вони припускаються помилок, що може призвести навіть до агресивності. У навчанні таких студентів важливе значення має його комунікативний аспект, а отже й методи навчання слід спрямовувати на подолання мовних і психологічних бар’єрів. В. Крисько виокремлює три етапи процесу адаптації іноетнічних представників до умов навчання і спілкування у вузі: на першому етапі етнопсихологічні особливості можуть як сприяти, так і перешкоджати впливу студентської групи чи викладача; на другому етапі спостерігається стабілізація впливів; на третьому етапі передбачається максимальне розкриття потенційних можливостей представників усіх національних мікро груп у взаємодії один з одним [40, 184].

Нарешті ще одним важливим чинником, який впливає на процес соціально-психологічної адаптації студентів-першокурсників, є зміна соціального середовища існування (село – місто). Студентам, які народилися і виросли в сільській місцевості, необхідно адаптуватися не тільки до нових умов студентського середовища, а й пережити складний процес адаптації до нових умов життя в місті. Про це докладніше в наступному пункті.

Від дії зазначених чинників залежить процес соціально-психологічної адаптації та її результат. Тому важливою справою є визначення критеріїв адаптації. Виділення критеріїв дає можливість судити про успішність/неуспішність процесу та результату соціально-психологічної адаптації. Виділяють як внутрішні, так і зовнішні критерії адаптативного процесу. До внутрішніх відносять наступні критерії: висока мотивація розвитку духовності, соціальної, професійної компетентності та само актуалізації загалом; адекватність самооцінки; почуття власної гідності; розвиток внутрішньої свободи; здатність відстоювати свої переконання; здатність будувати конструктивні взаємини; здатність керувати своїм емоційним станом; розвинуті комунікативні здібності; розвинені механізми саморефлексії; усвідомлення потреби самоосвіти; конструктивне ставлення до критики інших; відкритість; мотивована критика власного сценарію і стратегій поведінки; повага до людини; бажання брати участь в суспільному житті навчального закладу; стан здоров’я людини (як фізичного, так і психологічного і духовного) тощо. До зовнішніх критеріїв належать: виконання студентами правил і вимог навчального процесу; пристосування до характеру, змісту, умов і організації навчального процесу у ВНЗ; навички самостійності в навчальній і науковій сферах; реалізація завдань самоосвіти; уміння застосовувати знання на практиці; актуалізація в життєдіяльності особистості високого рівня соціальної і моральної зрілості, психологічної культури, правової культури, мовленнєвої культури, культури поведінки, рівня розвитку духовності особистості загалом; участь у суспільному житті навчального закладу; міжособистісні взаємини студента в студентському середовищі (групі); безконфліктна поведінка; комунікативна компетентність; вироблення індивідуального стилю діяльності тощо.

Студентський вік є багато в чому визначальним в динаміці соціалізації індивіда. Адже в цей час відбувається активне формування соціальної зрілості, яка полягає в здатності кожної молодої людини опанувати сукупність соціальних ролей. Соціально-психологічна адаптація студентів до вищого навчального закладу носить специфічний характер, що визначається зокрема характером їхньої діяльності, умовами вузу, унікальним соціометричним статусом тощо. Процес соціально-психологічної адаптації характеризується рядом труднощів, які супроводжуються певними емоційними переживаннями. Серед них основними є: невизначеність мотивації вибору професії; нові умови діяльності у вузі; відсутність навичок самостійної роботи; невміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності пошук оптимального режиму праці та відпочинку; налагодження побуту і самообслуговування тощо. Усі ці труднощі різні за своїм походженням. Одні з них є об’єктивно неминучими, інші носять суб’єктивний характер. Соціально-психологічна адаптація студентів до вузу є багатогранним явищем і включає в себе: професійну (дидактичну), соціальну, біологічну і психологічну адаптацію. Кожний вид адаптації характеризується певними чинниками, які в сукупності впливають на процес соціально-психологічної адаптації. Можна виділити такі групи чинників: дидактичні чинники, які пов’язані з особливостями навчального процесу і вузі; соціально-психологічні чинники, які відображають особливості міжособистісної взаємодії студентів між собою, з викладачами, особливості спілкування в новому середовищі тощо;