Результати багатьох дослiджень свiдчать про низькi темпи соцiальної адаптацiї студентiв, що прибули з сільської мiсцевостi та iнших міст до самостiйного життя: «дуже сумую за рiдними i близькими», «постiйно хочу додому», «сумую за домiвкою», «великий потяг додому», «не можу пристосуватися до рiзкої змiни проживання», «кожну хвилину хочеться додому, щоб бути з близькими», «мiським студентам легко: мама i тато близько», «самiй доводиться вiдповiдати за ведення добробуту i бюджету», «пiсля вступу до ВНЗ у мене з’явилося багато нових обов’язків: потрiбно прибирати i готувати їжу, а я не встигаю» тощо.

Дещо iнакше визначають психологiчну непiдготовленiсть до дорослого життя мiсцеві жителi-студенти: «люблю вранцi добре поспати», «я трохи лінивий», «дуже велике психологiчне навантаження», «iнодi я вiдчуваю на своїх плечах сильний тягар життевих проблем», «не вистачає дорослої підтримки». Серед проблем, на якi вказують міські студенти, вагоме мiсце займають комунiкативнi бар’єри у спiлкуваннi з сiльськими ровесниками: «не знаходжу спiльну мову з багатьма сільськими приятелями», «існує рiзка вiдмiннiсть у спiлкуваннi мiських i сiльських студентiв».

Так чи інакше, спілкування між сільськими і міськими студентами утруднюється багатьма бар’єрами, зумовленими різницею між міським і сільським стилем життя. Доходить навіть до відвертого ігнорування, висміювання одними інших, що ведеться на основі специфічного мовлення, притаманного тим чи іншим регіонам, стилю одягу, манер поведінки. Відбувається неспівпадіння основних інтересів, цінностей, смаків тощо. Все це відбивається на особистості сільських студентів. Вони замикаються в собі, прагнуть проводити більше часу на самоті або в колі собі подібних. Часто відбувається при цьому зловживання спиртними напоями з подальшим проявом асоціальних та антисоціальних форм поведінки.

Тому дослідження соціально-психологічної адаптація студентів з сільської місцевості до умов навчання у вузі є актуальною тематикою досліджень на сучасному етапі. Детальний розгляд даної проблеми дасть змогу викреслити основні шляхи оптимізації і гармонізувати процес соціально-психологічної адаптації до вузу.

Одним з визначальних чинників, які впливають на характер соціально-психологічної адаптації студентів до навчання у вузі є територіальний чинник, тобто зміна місця проживання на період навчання у вузі. Студентам, які народилися в сільській місцевості доводиться звикати не тільки до вузу, а й до умов проживання в місті. Будь-яка ситуація міграції являється екстремальною для людини, так як вона потребує підготовленості до життя в абсолютно нових умовах. При цьому можна виокремити наступні тенденції: змінюється або просто зникає попередня ситуація життя, в яку людина психологічно «вросла»; розгортається абсолютно нова, невідома людині соціальна ситуація; змінюється картина світу, що спричинює необхідність зміни способу життя; ця нова ситуація вимагає коректування або кардинальної зміни поведінкових стратегій тощо. Все це відбивається на студентах, що переїжджають до міста, створює певні труднощі. Певну перевагу в цьому мають мешканці сіл, що знаходяться недалеко від великих міст. Вони звикають до міста ще до вступу у вуз, проводять там багато часу. Студенти з сіл, які знаходяться далеко від міста, болісніше переживають процес адаптації. Мешканці сіл характеризуються вищою консервативністю, тому зміна способу життя буде супроводжуватися більш сильними емоційними переживаннями. Мешканці села і міста відрізняються багатьма характеристиками, розвиток яких відбувається під впливом середовища їхнього існування: суспільні цінності, смисло-життєві пріоритети, культура спілкування тощо. Дані багатьох досліджень свідчать про те, що сільські студенти характеризуються низькими темпами соціально-психологічної адаптації. Для них притаманна підвищена тривожність, занижена самооцінка. Внаслідок цього виникає замкнутість, пасивність на заняттях тощо. Найпоширенішою стратегією адаптаційної поведінки є пасивне пристосування, яке супроводжується ігноруванням особистих інтересів перед інтересами групи. На заняттях вони воліють мовчки сидіти, не проявляючи активності; будь-яка ситуація, в якій такі студенти опиняються в центрі уваги, викликає у них сильне нервове напруження, заціпеніння, страх здатися «відсталим», «тупим». Звичайно багато-що залежить від особистості самого студента. Але ця проблема об’єктивно існує і потребує детального вивчення і організації успішного процесу адаптації студентів з села до вузу.

Висновок до розділу 1

Соціально-психологічна адаптація студентів-першокурсників – це активне, творче пристосування студентів нового прийому до умов навчання у вищій школі, в процесі якого у студентів формуються оптимальні взаємовідносини з однокурсниками та педагогами, призвання до обраної професії, раціональний режим праці і відпочинку. Вивчення явища соціально-психологічної адаптації ґрунтується на таких важливих положеннях: соціально-адаптаційний процес характеризується не лише прийняттям особистістю соціальних норм соціуму, але й проявом активності, виявленням власної ініціативи; адаптація особистості є активним, складним, суперечливим процесом; соціальна адаптація характеризується рівновагою, динамізмом, які доповнюють одне одного; адаптація включає зміну самого адаптанта й зміну ним середовища; розкриття закономірностей адаптаційного процесу, виявлення варіативності адаптивних моделей поведінки особистості і визначення ефективності того чи іншого адаптивного типу поведінки в конкретних соціальних умовах можливі лише внаслідок доповнення одного підходу до типологізації адаптації іншим.

Аспекти адаптації: енергетичний – характеризує ресурсні можливості організму, здатність забезпечити його діяльність в умовах великих енергозатрат; зовнішньо-предметний – визначає відношення студента до умов вузівського середовища; діяльнісний – відображає здатність студента виконувати певні навчальні дії, необхідні для оволодіння знаннями і формування необхідних вмінь та навичок; соціальний (міжособистісний) – характеризує