Дослідження процесу адаптації першокурсників в умовах ВНЗ дозволяють виділити наступні головні труднощі: переживання, пов’язані з перехідним періодом: від шкільного до дорослого життя; невизначеність мотивації вибору професії; недостатня психологічна підготовка до самостійного життя, необхідності приймати рішення, брати на себе відповідальність за власні дії та вчинки; невміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності, що підсилюється відсутністю звичного повсякденного контролю педагогів та батьків; нові умови діяльності студента у ВНЗ – це якісно інша система співвідношення відповідальності і залежності, де на перший план виступає необхідність самостійної саморегуляції своєї поведінки; пошук оптимального режиму праці і відпочинку в нових умовах; налагодження побуту і самообслуговування, особливо при переході до гуртожитку; відсутність навичок самостійної роботи тощо.

Соціально-психологічна адаптація студентів до вузу є багатогранним явищем і включає в себе: професійну (дидактичну), соціальну, біологічну і психологічну адаптацію. Кожний вид адаптації характеризується певними чинниками, які в сукупності впливають на процес соціально-психологічної адаптації. Можна виділити такі групи чинників: дидактичні чинники, які пов’язані з особливостями навчального процесу і вузі; соціально-психологічні чинники, які відображають особливості міжособистісної взаємодії студентів між собою, з викладачами, особливості спілкування в новому середовищі тощо; соціально-економічні та матеріальні чинники; особистісні властивості студентів. Ці чинники по-різному впливають на адаптацію окремих студентів. Тому, щоб судити про результат адаптації, потрібно орієнтуватися на певні критерії, які говорять про успішність/неуспішність адаптивного процесу. Виділяють внутрішні (особистісні якості) і зовнішні (прояви поведінки) критерії успішної адаптації.

Одним з найважливіших чинників, який впливає на успішність/неуспішність соціально-психологічної адаптації студентів-першокурсників, є зміна соціального середовища існування (село – місто). Студентам, які народилися і виросли в сільській місцевості, необхідно адаптуватися не тільки до нових умов студентського середовища, а й пережити складний процес адаптації до нових умов життя в місті.

Ситуація міграції являється екстремальною для людини, так як вона потребує психологічної готовності до життя в абсолютно нових умовах. Окрім навчальних і соціальних ситуацій в новому середовищі, іногородніх студентів хвилюють матеріально-побутові проблеми, пов’язані з необхідністю облаштування побуту (в гуртожитку, квартирі) при обмежених матеріальних можливостях.

Часто студенти, які переїхали на навчання з села до міста, відчувають труднощі у спілкуванні зі своїми міськими однолітками, важко звикають до міського образу життя. Звідси породжується їх підвищена тривожність, невпевненість, пасивність, деколи навіть відчай. Сповільнюються темпи їх соціально-психологічної адаптації, від чого страждають успішність; це негативно відбивається на психологічному і фізичному здоров’ї студентів.

Заключення про успішність адаптивного процесу студента робиться на основі ряду зовнішніх і внутрішніх критеріїв.

Все це повинно враховуватися при психолого-педагогічному супроводі процесу соціально-психологічної адаптації студентів. Тут не існує загальних закономірностей. Кожен студент сприймає ситуацію зміни соціального середовища по-своєму (позитивно чи негативно). Процес соціально-психологічної адаптації протікає неоднаково і закінчується неодночасно. Тому єдино ефективним тут є індивідуальний підхід до особистості кожного студента, виявлення його труднощів.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПКРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ З СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ ДО НАВЧАННЯ У ВУЗІ

2.1. Методичне забезпечення дослідження

В попередньому розділі була зроблена спроба розкрити основні теоретичні проблемні питання, що стосуються процесу соціально-психологічної адаптації до нових умов, а саме адаптації студентів до нових умов навчально-виховного процесу у закладах вищої освіти. Власне проаналізувавши теоретичні концепти і розробки багатьох вчених стосовно даної проблематики, виведено актуальність подібних досліджень в наш час. Особливо це стосується студентів, які на час навчання змінюють умови свого проживання, переїжджають в інше місто, з села в місто тощо.

В основу дослідження було поставлено припущення, що зміна середовища проживання є важливим чинником, який впливає на специфіку протікання процесу соціально-психологічної адаптації до вузу.

Основна мета дослідження: вивчення чинників процесу адаптації до вузу, а також встановлення рівня значущості для даного процесу такого чинника, як зміна середовища проживання. Власне поштовхом до проведення даного дослідження стали питання: Чи відрізняється характер процесу адаптації до вузу у студентів з міста і студентів із сільської місцевості. Якщо так, то в чому це проявляється. Адже перші при поступленні у вуз мають пристосовуватися до нових умов навчання, а другі, крім цього, повинні ще пристосуватися до умов проживання в новому середовищі, в місті. Однозначно, що це може стати на початку причиною деякого дискомфорту в силу різниці в особливостях сільського і міського способів (стилів) життя. А, отже, і вплинути на процес адаптації до умов вузу, до нового колективу, на успішність і, врешті-решт, на рівень психологічного і соматичного здоров’я студентів.

Відповідно до мети було висунуті наступні завдання:

- виявити труднощі адаптації першокурсників;

- вивчити рівень соціально-психологічної адаптації;

- виявити можливі відмінності у перебігу адаптаційного процесу у студентів з села і студентів з міста;

- визначити чинники адаптації;

- вивчити взаємозв’язок рівня соціально-психологічної адаптації з такими характеристиками особистості, як тривожність, ціннісні орієнтації, стиль поведінки в конфліктних ситуаціях, тип міжособистісних стосунків (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Логіка використання методів дослідження.

Вибірку склали студенти 1-го курсу Прикарпатського національного університету. Участь в дослідженні взяли 72 особи.

Для проведення дослідження був підібраний наступний психодіагностичний інструментарій: 1) методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонд; 2) методика «Шкала оцінки рівня реактивної (ситуативної) і особистісної тривожності» Ч. Спілберга – Ю. Ханіна; 3) методика дослідження соціально-ситуаційної тривожності Кондаша; 4) методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча; 5) тест описання поведінки К. Томаса; 6) методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі; 7) анкета «Особливості сприйняття соціальної ситуації