1. Дослідження адаптованості/неадаптованості здійснювалося за допомогою методики діагностики соціально-психологічної тривожності К. Роджерса і Р. Даймонд. Ця методика – вербальний тест, спрямований на діагностику особистісних рис людини за наступними шкалами: адаптація, прийняття інших, самоприйняття, емоційний комфорт, інтернальність, прагнення до домінування, есканізм (відхід від проблем). Присутня також шкала брехні, яка дозволяє виключити досліджуваних, які дають нещирі відповіді.

Стимульний матеріал (див. додаток Б) являє собою ряд суджень про людину, її спосіб життя – переживання, думки, звички, стиль поведінки. Досліджуваним пропонується співвіднести їх з власним способом життя, керуючись відповідною шкалою оцінок.

Обробка результатів проводиться відповідно до наявних ключів за вищевказаними шкалами. Також підраховується бал за шкалою брехні. Якщо він перевищує норму, то дані вважаються недостовірними і виключаються з подальшої обробки та інтерпретації.

З’ясувавши рівень адаптованості, подальші етапи дослідження були спрямовані на виявлення її особливостей, кореляції з іншими властивостями особистості, з об’єктивними і суб’єктивними труднощами студентів, пов’язаними з пристосуванням до нових умов.

2. «Шкала оцінки рівня реактивної (ситуаційної) і особистісної тривожності» Ч. Спілберга, Ю. Ханіна.

Даний тест являється надійним та інформативним способом самооцінки рівня тривожності в даний момент (реактивна тривожність як стан) і особистісної тривожності (як стійка характеристика людини). Розроблений Ч.Д. Спілбергом і адаптований Ю.Л. Ханіним.

Згідно з Ханіним, стан тривоги (чи ситуативна тривожність) (СТ) – виникає як реакція людини на різноманітні, частіше всього соціально-психологічні стресори (очікування негативної оцінки чи агресивної реакції, сприйняття несприятливого до себе ставлення, загрози своїй самоповазі та престижу). Навпаки, особистісна тривожність (ОТ) як риса, властивість, диспозиція дає уявлення про індивідуальні відмінності в реагуванні на вплив різних стресорів. Тобто тут мова йде про відносно стійку схильність людини сприймати загрозу своєму «Я» в різноманітних ситуаціях підвищенням СТ. Величина ОТ характеризує минулий досвід індивіда, тобто наскільки часто йому приходилось відчувати СТ.

Шкала оцінки рівня реактивної і особистісної тривожності включає дві самостійні підшкали для окремого вимірювання тієї та іншої форм тривожності: підшкала оцінки СТ (20 тверджень) з головним питанням про самопочуття в даний момент і підшкала оцінки ОТ (20 тверджень) з формулюванням самопочуття зазвичай.

Обробка результатів здійснюється відповідно до ключів і формул (див. додаток В). При інтерпретації результатів і виведенні індексів СТ і ОТ використовується наступна градація: до 30 балів – низька тривожність; 31-45 - середня; 46 і більше – висока тривожність.

Тривожність не являється негативною вихідною рисою. Певний рівень тривожності – природна і обов’язкова особливість активної особистості. При цьому існує індивідуальний оптимальний рівень «корисної тривоги».

Значні відхилення від рівня помірної тривожності потребують особливої уваги, висока тривожність передбачає схильність до появи стану тривоги у людини в ситуаціях оцінки її компетентності. В цьому випадку варто знизити суб’єктивну значущість ситуації і перенести акцент на осмислення діяльності і формування почуття впевненості в успіху.

Низька тривожність, навпаки, потребує підвищення почуття відповідальності і уваги до мотивів діяльності. Але іноді дуже низька тривожність активного витіснення особистістю високої тривоги ставить метою показати себе «з кращого боку».

Отже, за допомогою вищевказаної методики, можна дізнатися про якість інтегральної самооцінки особистості: чи являється нестабільність цієї самооцінки ситуативною, чи постійною. Як вже було сказано, особистісна тривожність являє собою сукупний досвід переживання ситуативної тривожності в минулому. Виявивши рівень особистої і реактивної тривожності, наступним завданням став аналіз причин прояву ситуативної тривожності, тобто виявлення характеру тих ситуацій, які викликали (-ють) дискомфорт.

3. Методика дослідження соціально-ситуаційної тривожності Кондаша (адаптована для студентів).

Мета методики – виявити фактори, що найбільш тривожить студента в його навчальній діяльності.

Загальні відомості. Тривожність – це показник емоційного стану людини, це певне передчуття можливої небезпеки, що тримає психіку людини в стані готовності до реагування. Певний рівень тривожності – природна і обов’язкова особливість активної діяльності людини, що дозволяє швидко реагувати на зміни умов діяльності.

Стан тривожності характеризується суб’єктивно відчутними емоціями: напруженістю, неспокоєм, стурбованістю, нервозністю. Ця емоційна реакція виникає у відповідь на умови ситуації і прямо пропорційна ступеню загрози ситуації для людини.

В процесі пізнавальної діяльності у студента поступово формується звикання до певного рівня тривожності, цей рівень стає йому притаманним і суттєво впливає на успішність його навчання, взаємодію з викладачами і одногрупниками тощо.

Визначення загального рівня тривожності є необхідною умовою його корекції, але не завжди достатньою. У зв’язку з тим, що людина діє в різних ситуаціях, її висока тривожність в одних ситуаціях може гаситись низькою тривожністю в інших.

Запропонована методика допомагає виявити ті сфери, в яких студент відчуває найбільший неспокій. Отримані результати дозволяють встановити напрями та засоби досягнення оптимального для ефективної пізнавальної діяльності рівня тривожності.

Стимульний матеріал методики являє собою перелік із 30 ситуацій. Респондентам дається наступна інструкція: «Вам пропонується ряд ситуацій, які зазвичай є для студентів джерелами тривожності. Деякі з них можуть бути для Вас неприємними, викликати стурбованість, хвилювання, неспокій, жах. Спробуйте оцінити ступінь неприємності кожної з них за такими оцінками:

0 – ситуація для Вас байдужа або навіть приємна;

1 – ситуація дещо турбує, але в цілому не здається неприємною;

2 – в такій ситуації зазвичай відчуваю певний неспокій, який намагаюсь не показувати, вважаю за краще уникати таких випадків;

3 – ситуація неприємна, викликає сильну стурбованість, неспокій, жах, з зусиллям стримую хвилювання, переживаю;

4 – ситуація вкрай неприємна, викликає сильний неспокій, величезне нервове напруження, зрідка сльози, гнів або інші афективні стані».

Методика включає ситуації 3-х типів:

1) ситуації, пов’язані з навчанням, спілкуванням з викладацьким складом;

2) ситуації, що актуалізують уяву про себе;

3)