Одночасно відбувається адаптація і в соціально-психологічному плані, яка передбачає усвідомлення нового соціального статусу, рольової поведінки в системі міжособистісних відносин, формування і реалізації певних ціннісних орієнтацій, групових норм тощо.

Таким чином, основний зміст процесу адаптації студентів молодших курсів можна визначити так:

1) засвоєння нових навчальних норм, оцінок, способів і прийомів самостійної роботи та інших вимог;

2) пристосування до нового типу навчального колективу, його традицій;

3) формування нового відношення до професії;

4) пристосування до нових умов побуту в студентських гуртожитках, нових зразків студентської культури, нових форм використання вільного часу.

Іншими словами, протягом початкових курсів формується новий колектив, формуються навички та вміння раціональної організації навчальної діяльності, усвідомлюється призвання до обраної професії, виробляється оптимальний режим праці, відпочинку і побуту, встановлюється система роботи по самонавчанню і формуванню професійно значущих якостей особистості.

Процес адаптації будується на основі взаємодії двох сторін: студента-адаптанта і освітнього середовища. Тому критерії успішності адаптаційного процесу повинні оцінюватися двохсторонньо. Зі сторони середовища - зовнішній (об’єктивно-нормативний) критерій визначає пристосування відповідно до вимог освітнього середовища. Зі сторони студента-адаптанта – внутрішній (суб’єктно-особистісний) критерій – це задоволеність студента своєю позицією, самопочуттям, збереженням внутрішніх енергетичних ресурсів, відсутністю напруження та тривоги.

Системний критерій відображає характер взаємодії студента з освітнім середовищем. В психології і педагогіці наявність позитивної взаємодії з середовищем, зацікавленість в контакті, активну реалізацію внутрішньоособистісного потенціалу в конкретних адаптивних умовах часто визначають поняттям «включеність». Вона характеризується відповідністю внутрішнього психічного стану тим вимогам, які висуває до неї середовище, при цьому, середовище являється сферою реалізації життєвих планів, потреб і прагнень особистості. Оптимальною адаптованістю можна вважати лише результат, який задовольняє вимоги усіх трьох критеріїв.

Психолого-педагогічна адаптованість – динамічне поняття, воно тісно пов’язане з поняттям адаптованості як якості особистості і полягає в здатності до побудови продуктивних систем взаємодії. Така здатність відображається в стратегіях поведінки, які використовуються студентами в процесі соціально-психологічної і педагогічної адаптації.

Значний вплив на успішність цього процесу має допомога і підтримка першокурсників з боку дорослих людей (психологів, кураторів, студентів старших курсів), які створюють умови, при яких відбувається не тільки адаптація студентів до нового для них начального процесу, але і формується їх готовність максимально розкрити свої здібності через осмислення власного потенціалу і можливостей його реалізації.

При зарахуванні абітурієнта до вузу в основному враховуються тільки відомості про результати навчання його на попередніх етапах – рівень знань, умінь та навичок. Поза розглядом залишається інформація про особливості особистості абітурієнтів, їхні інтереси, мотиви вибору факультету, спеціальності. Власне відсутність, ігнорування цієї інформації призводить до того, що процес входження студента до вузівського життя затягується. Успішне вирішення цієї проблеми пов’язане з розвитком психологічної служби вузу, до компетенції якої входить: навчання старшокурсників здійснювати психологічну, соціальну допомогу студентам молодших курсів, розроблення пам’яток і буклетів для студентів, проведення анкетування першокурсників, спрямоване на виявлення проблем навчальної і соціальної адаптації. Одним з пріоритетних напрямків діяльності психологічної служби має стати забезпечення роботи кураторів по психолого-педагогічному супроводі процесу навчання студентів молодших курсів, головним завданням якого є створення психолого-педагогічних умов ефективної адаптації студентів до вузу.

Можна виділити наступні психолого-педагогічні умови, які сприяють успішному процесу і результату соціально-психологічної адаптації:

- поєднання особистих орієнтирів людини і суспільних інтересів;

- органічне включення виховної діяльності, конкретних її заходів в процес адаптації та професійного становлення студентів;

- максимальне використання при виборі і реалізації напрямів і форм роботи зі студентами можливості ведення діалогу і пошуку конструктивного компромісу;

- активне використання професійно-корпоративних можливостей (традицій кафедр, факультету, вузу, прикладів з життя і діяльності референтних особистостей – авторитетних вчених, педагогів, спеціалістів) для формування почуття корпоративності, співучасті студентів у кращих традиціях кафедри факультету, вузу;

- створення атмосфери щирої і постійної турботи про студентів, їх соціально-психологічної підтримки;

- формування планів виховної роботи і проведення заходів на основі вивчення особистих інтересів студентів;

- орієнтація змісту і форм позааудиторної роботи зі студентами на активність і діяльність самих студентів, на прояв ними самостійності в організації і проведенні різноманітних заходів;

- використання у виховній діяльності позитивного впливу найбільш активних, зацікавлених, цілеспрямованих, здібних і успішних студентів на своїх однокурсників;

- формування установки на природність, престижність і поважність участі студента у поза аудиторному житті вузу (культурному, спортивному, науково-технічному тощо). Створення системи морального і матеріального заохочення студентів за результати їх участі в позааудиторному житті вузу;

- широке залучення студентів до участі в науковій, технічній, художній творчості та інших формах діяльності;

- створення у вузі психологічної служби, яка б допомагала справитися з труднощами адаптації до нового місця.

Мета гуманітарного університету – сформувати особистість з високим рівнем загальної культури і професіоналізму, яка вільно орієнтується в системі сучасного знання про природу, суспільство, людину: здатну до вибору стратегії наступного неперервного навчання і образу життя у відповідності до норм моралі, громадянського обов’язку і відповідальності. Мета університету досягається побудовою багаторівневої, поліваріантної, відкритої системи гуманітарної освіти. При цьому комплекс гуманітарних знань містить обов’язковий мінімум наукової інформації і передбачає розвиток загальної і професійної культури особистості у відповідності з профілем факультету і індивідуальними потребами студента.

Поняття «навчальне середовище» визначається як багаторівнева система