Умови освітнього середовища – це сукупність можливостей (внутрішніх і зовнішніх, динамічних і статичних), необхідних для здійснення функцій і цілей навчання. За своїм характером і модальністю в системі освітнього середовища виділяються наступні блоки умов адаптації студентів до навчання у вузі: соціально-педагогічні; психолого-педагогічні; організаційно-педагогічні.

Основні структурні компоненти навчального середовища вузу виражають напрямки, в яких можуть організовуватися сприятливі умови для безболісної адаптації студентів до вузу. Це: соціальний статус вузу (його цілі, базова освітня концепція і стратегії навчальної діяльності); об’єм, структура і спрямованість змісту освіти, які визначаються державним стандартом, його регіональним і вузівським компонентами; єдність і взаємодоповнюваність традиційних і новітніх інформаційних технологій в процесі навчання; єдність навчання і виховання; якість навчального процесу, яка обумовлена, перш за все, професійною майстерністю і масштабом особистості педагогів; це професорсько-викладацький склад, залучення унікальних спеціалістів, розвиток власних наукових шкіл, підтримка талановитої молоді, формування корпоративної культури; комплексна система внутрівузівського управління процесом навчання, спрямована на усестороннє досягнення його високої якості; умови життєдіяльності студентів, які включають інфраструктуру навчального процесу, якість і безпечність проживання, повноцінне харчування, рівень побутового обслуговування, організацію відпочинку, можливості зайнятися спортом, сприятливі естетичні умови, психологічний клімат тощо.

Навчальне середовище являє собою трьохступеневу модель, в яку входять середовище навчання (мікрорівень), позанавчальне середовище і загальне соціокультурне середовище університету (макрорівень), що задовольняє індивідуально-особистісні потреби та інтереси студентів. При цьому перший ступінь являється структурою першого плану. Два інших – фоновими структурами.

На мікрорівні факторами позитивного впливу на адаптацію студентів являються:

- діагностика готовності студентів до навчання у вузі і організація (за її результатами) компенсую чого навчання на факультетському рівні;

- введення на першому курсі спеціальної навчальної дисципліни «Введення в університет»;

- корекція і профілактика проявів психічної дезадаптації студентів-першокурсників (станів нервово-психічного виснаження, порушення навчального режиму, норм тривалості сну і відпочинку тощо);

- особистісно-орієнтоване навчання студентів;

- вдосконалення комунікативної компетентності студентів шляхом спеціальних психолого-педагогічних тренінгів;

- педагогічна допомога в оволодінні новітніми інформаційними технологіями (за потребою).

Суттєва роль в адаптації студентів відводиться тьютору навчальних груп. Тьюторство як система індивідуальної роботи зі студентами першого курсу спрямована на забезпечення їх успішної адаптації до навчання, залучення до організаційної культури університету, норм і правил вузівського життя. При цьому педагог виступає як посередник між студентом і соціокультурним середовищем університету. Головне завдання тьютора – особистісно-орієнтована допомога першокурсникам.

Тьютори призначаються з числа викладачів, які мають великий педагогічний досвід.

Сьогодні робота тьюторів в університеті спрямована на рішення пріоритетного завдання: створення оптимальних умов для адаптації і саморозвитку особистості студента. Тьютор бере участь у вирішенні цього завдання шляхом консультування, орієнтації і психолого-педагогічної підтримки студентів. Окрім цієї задачі важливим являється допомога в соціальній адаптації студентів-першокурсників і залучення до корпоративної культури університету.

Тьютор, в основному, допомагає вирішити проблеми, пов’язані з успішністю, здоров’ям, особистісні проблеми, допомагає налагодити взаємовідносини з одногрупниками, прилучити до суспільного життя факультету, проаналізувати причини труднощів у взаєморозумінні з викладачами тощо.

В наших умовах ці функції передусім мають бути покладені на куратора академічної групи.

Інститут кураторства існує тривалий час, але, тим не менше, часто він сприймається як формалізована структура. Задачі психолого-педагогічного супроводу кожний з кураторів визначає для себе сам або не визначає їх взагалі.

Одним із найважливіших завдань куратора – створення умов для навчальної і соціальної адаптації студентів молодших курсів. Ступінь участі куратора в процесі адаптації студентів різна. Це залежить від рівня підготовленості випускника середньої школи, від його особистісних характеристик, від сформованості мотиваційної сфери, від його очікувань тощо. Хтось потребує щоденної допомоги і контролю, а комусь достатньо лише визначити рівень вимог і перспектив. Отже, куратору необхідно володіти прийомами діагностики, прогнозування, профілактики, що можливе тільки при тісній взаємодії з психологічною службою вузу, яка готова консультувати кураторів по різних проблемах адаптації, навчання і професійного становлення студентів, проводити діагностичне дослідження проблем, разом організувати заходи, спрямовані на профілактику навчальної і соціальної дезадаптації.

Основними цілями психолого-педагогічного супроводу студентів молодших курсів є:

1. Супровід соціальної і навчальної адаптації першокурсників:

- інформування: про умови в гуртожитку, про навчальні предмети, про режим навчання, про професорсько-викладацький склад; про діяльність організацій, призначених допомагати студентам: студентський сенат, профком, психологічну службу вузу;

- комунікативні – налагодити спілкування всередині групі, сформувати колектив, усунути бар’єри спілкування між викладачами і студентами (похід, посвячення в студенти, зустріч на кафедрі, розробка пам’яток і рекомендацій тощо);

- встановлення правил і норм взаємодії дорослих і студентів (в процесі навчання, під час підготовки і здачі сесії);

- навчальні – допомога в оволодінні навиками планування власного часу, самоорганізації.

Показниками соціальної адаптації являються наступні.

На рівні групи: входження в групу; певний соціальний статус; прийняття правил і норм корпоративної культури (група, факультет, університет).

На рівні університету: знання інфраструктури (корпуси, гуртожитки, бібліотека, профком, центр культури, музеї тощо).

Показниками навчальної адаптації являються: орієнтація в навчальному розкладі, аудиторіях, корпусах, вміння користуватися бібліотекою, електронним каталогом, інформативними ресурсами; наявність навичок самостійної роботи, самоорганізації.

2. Супровід навчального процесу (у вузькому смислі):

Навчальні цілі: знайомство з науковими школами і напрямами; соціально-психологічна підтримка в період здачі першої сесії (тренінги, бесіди, консультації; інформування про різні форми представлення студентських робіт; допомога при виборі спеціалізації; аналіз поточної успішності і відвідуваності.

Виховні цілі: залучення студентів в суспільно-корисну діяльність; сприяння студентському самоврядуванню; знайомство з можливостями, які надає університет для фізичного і культурного розвитку (секції, гуртки, клуби тощо); організація і участь в різних заходах, які проводяться в групі, на факультеті, в університеті, в