3.2. Психологічне забезпечення процесу адаптації студентів з сільської місцевості до навчання у вузі

Здобуваючи знання, уміння, навички у вищому навчальному закладі студенти зустрічаються з проблемою пристосування до умов навчання, освоєння незнайомого до нині навчального середовища, способу життя, форм і методів роботи.

Успішне подолання цих проблем передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості, збереження та укріплення її фізичного і морального здоров’я. На жаль, даний процес соціально-психологічної адаптації студенти в основному долають самостійно. І це в значній мірі приводить до негативних явищ: погіршення здоров’я, низької успішності, антисоціальної поведінки тощо. Особливо складно навчатися іногороднім студентам, а тим більше – студентам із сільської місцевості. Першокурсник, який раніше жив в малому місті, в селі, повинен адаптуватися і до образу життя у великому місті. Територіальний фактор – місце проживання студента до поступлення у вуз є важливим фактором, який так чи інакше відбивається на процесі адаптації першокурсників. Існує зрозуміла тенденція – чим більше місто, тим для його мешканця – успішного абітурієнта вузу адаптація до студентського життя є більш простою і менш тривалою. Між тим, якщо брати співвідношення абітурієнтів, то більшість припадає саме на малі міста і села. Ті з них, хто успішно долає труднощі конкурсного відбору, виявляється краще підготовленими і більш мотивованими до наступного навчання. Очевидно, що для них, окрім навчальних і соціально-психологічних труднощів в адаптації, важливими являються і матеріально-побутові труднощі.

Ще більше труднощів спостерігається, якщо студенти виховувалися в сім’ї, де ними надмірно опікувались. Потрапляючи в гуртожиток, вони стоять перед фактом, що повинні взяти на себе відповідальність і за результати навчання, і за забезпечення побуту при обмежених матеріальних ресурсах. Це може викликати стан, близький до відчаю.

Ще одним джерелом соціально-психологічного дискомфорту являється нові вимоги як в організації навчального процесу, так і до змісту навчання. Використання шкільних методик навчання за принципом «заучування-відтворення» у вузі зустрічається набагато рідше. Ряд предметів вимагає самостійності мислення. Для вчорашніх школярів, багато з яких навчалися за традиційними програмами, це – ситуація високої невизначеності, до якої вони психологічно не готові. Крім того, студенти, особливо які приїхали з сіл, селищ, також переживають емоційний шок, пов'язаний з великим об’ємом інформації, яка щоденно буквально валиться їм на голови. Велика кількість незрозумілих термінів, енциклопедична ерудиція деяких випускників шкіл обласного центру заставляють відчувати сильне почуття емоційного напруження. Звідси незадоволеність у взаємовідносинах з однокурсниками.

Як видно з нашого дослідження, студенти, які приїхали на навчання з села, характеризуються підвищеною тривожністю, яка викликана як ситуаціями навчального, так і міжособистісного характеру. У них знижується самооцінка; може виникати замкнутість; найпоширенішою стратегією адаптаційної поведінки, якою вони користуються при цьому, є пасивне пристосування, яке супроводжується ігноруванням своїх особистих інтересів перед інтересами групи. На заняттях вони воліють мовчки сидіти, не проявляючи активності; будь-яка ситуація, в якій такі студенти опиняються в центрі уваги, викликає у них нервове напруження, заціпеніння, страх видатися «відсталим», «тупим» тощо. Звичайно це не стосується всіх студентів з села. Тут основне значення має особистість самого студента. Але все ж об’єктивних труднощів для успішної адаптації у них більше, ніж у студентів з міста.

Саме тому виникає потреба в цілеспрямованій психолого-педагогічній допомозі першокурсникам з сільської місцевості в раціональній організації їх життєдіяльності та оптимальній соціальній адаптації до нових умов навчання. Велика роль при цьому відводиться діяльності соціально-психологічної служби вузу, а при її відсутності особливо куратору групи. В попередньому підпункті були озвучені умови ефективної адаптації студентів до вузу. Далі зупинимося на шляхах забезпечення цих умов.

Значною мірою успішність адаптації студента до змінених і незвичних умов життєдіяльності залежить від нього самого, а також від його адаптаційних здібностей. Для сучасного куратора важливо вміти виявити й оцінити ці здібності, і на основі отриманих результатів розробити план психолого-педагогічної допомоги кожному студенту та групі в цілому. Тому кураторами, особливо в групах першокурсників, повинні назначатися люди з достатнім педагогічним досвідом, які крім того добре володіють знаннями вікової психології та ряду інших психологічних наук.

Що ж таке адаптаційні здібності? В широкому розумінні – це індивідуальні психологічні особливості особистості, що є умовою успішної адаптації до нових, змінених і незвичних умов, саме вони визначають адекватну поведінку, ефективну взаємодію індивіда з новим середовищем без надмірного нервово-психічного напруження. Потрібно пам’ятати, що у різних людей – різні адаптаційні здібності, тому більше уваги слід приділяти студентам, що мають низькі адаптаційні здібності.

У зв’язку з цим важливим завданням на сьогоднішній день є розробка сучасної методики роботи зі студентами-першокурсниками щодо успішної соціальної адаптації до навчання у вищих навчальних закладах з врахуванням особистісно-орієнтованого підходу.

При здійсненні оцінки студентського рівня адаптивності повинні враховуватися наступні критерії:

- ступінь реалізації внутрішнього особистісного потенціалу (рівень самооцінки та ціннісних орієнтацій);

- ефективність суспільної активності особистості (громадська активність та реалізація активної життєвої позиції);

- ступінь інтеграції особистості у макро- і мікросередовище (міжособистісні, між групові та соціальні стосунки);

- емоційне самопочуття (комплекс психофізіологічних здобутків, нахилів, здібностей тощо).

З метою реалізації основних напрямів навчально-виховної діяльності, пропонуються наступні форми роботи зі студентами в період адаптаційної кризи:

- зустрічі з вченими, діячами мистецтва і культури, видатними та почесними громадянами міста;

- відвідування спектаклів, кінофільмів, концертів, музеїв, виставок;

- конкурси, інтелектуальні ігри, колективні творчі справи, екскурсії по місту;

- церемонія посвячення першокурсників;

- відвідування гуртожитку з метою дослідження побутових умов, контролю дотримання студентами правил внутрішнього порядку, проведення індивідуальної виховної