- соціально-психологічна робота. У роботі куратора академгрупи головною метою є створення умов для формування групової згуртованості; забезпечення в студентській групі атмосфери психологічної підтримки всіх її членів; розвиток навичок адаптивної поведінки; допомога молодим людям в оволодінні техніками і технологіями, які забезпечують повноцінне рефлексійне отримання інформації, ефективність комунікацій в навколишньому соціальному середовищі, глибину самопізнання.

Отже, успішна соціально-психологічна адаптація також залежить від роботи куратора групи, психологічної служби тощо. Вона може включати наступні компоненти.

1. Знайомство. Перша зустріч куратора з першокурсниками дуже важлива для встановлення довірливих міжособистісних стосунків зі студентами. Особливо важливо для куратора врахувати усі особливості демографічного складу академгрупи. На початковому рівні пізнання групи пропонується включити на вибір бесіди зі студентами-першокурсниками: «Чому я обрав (ла) саме цей вищий навчальний заклад, та ким я хочу бути?»; «Моє місто очима пращурів»; «Моя мрія?», «Що я знаю про навчання у ВНЗ?», «Як я проводжу власне дозвілля?» тощо. Хоча бесіда не є догмою для початку знайомства, тому можна застосовувати і інноваційні методики: знайомство на місці історичних пам'яток, мозковий штурм, елементи тренінгової роботи, рольові ігри.

В процесі проведення бесід можна запропонувати анкету чи психологічні тести на визначення особливостей особистості студента.

2. Організація навчання студентів. Дезорієнтація та незнання традицій ВНЗ сповільнює адаптивні процеси студентів-першокурсників, призводить до виникнення стресів, неврозів, емоційних переживань. Тому, кураторові потрібно нейтралізувати прогалину у інформаційній підтримці студентів-першокурсників щодо буття ВНЗ. У зв'язку з цим, кураторові стане у нагоді застосування інструкцій, порад, наказів у формі лекційного заняття. Теми лекції можуть бути різними, в залежності від ступеня та характеру вирішуваної проблеми.

- «Як ефективно навчатися?». В даній темі куратор торкається спектру соціально-психологічних проблем і надає поради та рекомендації з: формування міжособистісних стосунків у групі, самовизначення та самовираження студента, успішність у навчанні, оптимізація вільного часу, проведення дозвілля, збереження здоров'я тощо (див. додаток З).

- «Пристосування до умов навчання у ВНЗ: проблеми та шляхи вирішення». Дана тема вимагає від куратора занурення у соціально-психологічні проблеми групи в цілому, та кожного студента зокрема. До комплексу проблем соціальної адаптації студентів до умов навчання ми відносимо внутрішні та зовнішні фактори: рівень самооцінки, стан здоров'я, місце у колективі, бажання вчитися, стосунки з одногрупниками та педагогами.

3. Проблеми, які є актуальними для студентів першого курсу.

Розглянемо найтиповіші проблеми. Умовно їх можна поділити на такі блоки:

- Питання, що стосуються самоорганізації: що робити з вільним часом; організація побуту та харчування; брак часу; розважальна сфера (вечір, дискотека, відпочинок).

- Проблема міжособистісних відносин: проблема знайомства в групі; міжособистісні стосунки; проблема стосунків зі студентами старших курсів.

- Страх помилок і невдач.

Як вже зазначалося, дуже важливою й актуальною проблемою для першокурсників є проблема міжособистісних відносин в групі, зокрема проблема знайомства. Особливо ця проблема цікавить їх у перші дні навчання, тому її слід розглядати як одну з перших на тренінгу адаптації. Як можна працювати над цією проблемою у тренінгу? Існує вправа, що називається «Як стати своїм», метою якої є тренування навичок входження в контакт з незнайомими людьми, подолання невпевненості і страху, отримання зворотного зв'язку щодо свого стилю спілкування. Пропонується ситуація, коли студент нікого не знає з членів своєї групи, але хоче познайомитися з ними і ввійти в контакт. Для цього йому потрібно сказати кілька фраз, щоб на нього звернули увагу, сприйняли як «свого». Після вправи необхідне обговорення, а саме: що вдалося, що не вдалося; хто з учасників тренінгу найкраще з цим впорався тощо. Проте всі ми різні, тому є особи, які все ж таки не наважаться підійти першими і познайомитись. Тому можливий другий варіант: члени вже сформованої мікрогрупи підходять до сором'язливого студента і перші зав'язують розмову. Після вправи знову ж таки проводиться обговорення.

Метою таких вправ є формування у студентів навиків долати бар'єр, який виникає при спілкуванні, швидко і якісно входити в контакт з незнайомими людьми. Отже, щоб отримати навики поведінки в подібних ситуаціях, необхідно обов'язково в ході тренінгу програти відповідні ситуації знайомства.

4. Проблема самоорганізації.

Наступна, не менш важлива проблема, з якою зустрічаються першокурсники, — це проблема самоорганізації. Інколи їм важко усвідомити, що вони вже дорослі люди, які самі відповідають за свої дії і вчинки, що вони самі повинні планувати і розпоряджатися своїм часом. Тому перед певною кількістю студентів курсу стоїть проблема «Що робити у вільний час?». Відповідь на це запитання допоможуть знайти студенти старших курсів, які вже добре знають всі особливості студентського життя і можуть ознайомити з ними першокурсників, а саме: розповісти, які існують секції, клуби, гуртки і тусовки, де можна корисно і цікаво провести вільний час. Якщо у студентів виникає проблема, яка стосується самоорганізації, а саме: планування роботи, досягнення визначеної мети, то можна запропонувати вправу, яка дає змогу студенту-першокурснику отримати певні знання в цій галузі. Така вправа спрямована на формування вмінь ієрархізації існуючих цілей, визначення серед них найголовніших та шляхів їх досягнення.

Прикладом такої вправи може бути застосування карток:

- Життєво важливі цілі й завдання.

- Можливості їх досягнення.

- Люди, які можуть посприяти цьому.

-Час.

Процедура вправи передбачає кілька етапів. 1)Учаснику тренінгу пропонують визначити кілька життєво важливих цілей і заповнити картку (наприклад, життєво важлива мета — стати відомим фінансистом, економістом, інженером). Учасник тренінгу визначає, залежно від своїх уявлень, завдання або етапи, необхідні для досягнення основної життєво важливої мети. Наприклад, диплом педагога, компетентність тощо. Учасник тренінгу визначає конкретні можливості