З метою забезпечення сприятливих умов та реалізації основних напрямів психолого-педагогічної діяльності, пропонуються наступні форми роботи зі студентами в період адаптаційної кризи: зустрічі з вченими, діячами культури та мистецтва, видатними та почесними громадянами міста; відвідування різних культурних заходів; організація конкурсів, ігор, інтелектуальних змагань, екскурсій по місту; церемонія посвячення першокурсників; соціально-психологічна робота, яка полягає у проведенні різноманітних корекційних занять зі студентами, що відчувають найбільші труднощі адаптації, а також для особистісного росту всіх студентів. Соціально-психологічна робота зі студентами, що приїхали з села і відчувають більші труднощі у адаптації до вузу планується за такими напрямками: знайомство (відпрацювання навичок знайомства і знаходження спільної мови з новими людьми); організація навчання (надання порад щодо успішного освоєння навчання); підготовка до першої сесії тощо. Також увага куратора чи працівників психологічної служби повинна бути зосереджена на питаннях, що турбують першокурсників найбільше. Це: питання, що стосуються саморганізації (як планувати свій час, оптимально розподіляти його на працю та відпочинок); питання, що стосуються міжособистісних взаємин; страх помилок та невдач (робота з невпевненістю в собі, заниженою самооцінкою, тривожністю, страхами тощо).

Цілеспрямована і координована робота куратора, психологічної служби над вирішенням цих питань допоможе студенту успішно і безболісно адаптуватися до умов навчання у вузі.

ВИСНОВКИ

В даній роботі головна увага акцентується на вивченні феномену соціально-психологічної адаптації студентів-першокурсників, особливостей процесу її протікання, фактори, які сприяють успішності процесу соціально-психологічної адаптації до вузу.

Процес соціально-психологічної адаптації охоплює велику сукупність параметрів. Соціально-психологічна адаптація – це складний багаторівневий процес, що проходить ряд етапів. Від успішного їх протікання залежить успішність навчання студента у вузі, його психологічне та фізичне здоров’я.

Відповідно до мети роботи під час дослідження було виконано наступні завдання.

1. Здійснено теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічної адаптації у вузі. Соціально-психологічна адаптація є дійсно багатогранним процесом, яку можна розглядати як процес, результат і основу для формування адаптивності як риси особистості. Процесуальний аспект адаптації – це виділення її часових характеристик, тривалості, стадій самого процесу. Результативний аспект традиційно розкривається як ключовий елемент при оцінці ефективності адаптивних процесів в цілому. Адаптація як формування різних особистісних якостей, інтегрує не тільки множину знань, умінь та навичок, отриманих і сформованих суб’єктом адаптації, але і включає в себе складну систему міжособистісної взаємодії з навчальним і соціокультурним середовищем вузу. Характер протікання соціально-психологічної адаптації залежить від багатьох чинників соціально-психологічного, дидактичного, матеріально-економічного, біологічного, внутрішньо особистісного характеру. Особливості процесу адаптації визначається насамперед психологічними властивостями студента, рівнем його особистісного розвитку, який характеризується досконалістю механізмів особистісної регуляції поведінки і діяльності.

2. Соціально-психологічна адаптація супроводжується в сучасних студентів рядом труднощів навчального, міжособистісного та соціального характеру. Одним з найважливіших чинників, які впливають на успішність/неспішність адаптації студента є територіальний чинник (місце проживання до вступу у вуз). Студенти з сіл та селищ крім пристосування до умов навчального процесу повинні звикнути до умов міського життя, яке суттєво відрізняється від сільського образу життя рядом характеристик. Ситуація міграції являється екстремальною для людини, так як вона потребує психологічної готовності до життя в абсолютно нових умовах. При цьому, враховуючи індивідуальну специфіку, можна виокремити деякі загальні особливості ситуації міграції, з якими стикається людина при зміні місця проживання. В кожному випадку відбувається наступне: змінюється або просто зникає попередня ситуація життя, в яку людина психологічно «вросла»; розгортається абсолютно нова, невідома людині соціальна ситуація, яка насичена безліччю проблем, вимагає виходу в чужий, складний мікросвіт; змінюється картина світу, що спричинює за собою необхідність зміни способу життя, або, навпаки, зміни способу життя диктують необхідність зміни картини світу; ця нова ситуація вимагає коректування або кардинальної зміни поведінкових стратегій, які виробилися в людини в процесі адаптації до попереднього місця проживання тощо.

3. За допомогою психодіагностичного інструментарію вдалося дослідити наступні особливості адаптаційного процесу студентів з сіл. По-перше, студенти з сіл, що характеризуються низькою адаптацією, відчувають підвищену тривожність, пов’язану з навчальними та міжособистісними ситуаціями (важко порозумітися з міськими однолітками). По-друге, сільські студенти в конфліктних чи незвичних ситуаціях надають перевагу такому типу поведінки, як пристосування, що свідчить про пасивний характер соціально-психологічної адаптації (людина не докладає зусиль для задоволення свої потреб). Власне ця пасивність внаслідок тривалого її підкріплення може стати негативною диспозицією особистості студента, яка буде впливати на успішність виконання ним будь-якої діяльності як в професійній сфері, так і в міжособистісному спілкуванні. По-третє, домінуючими цінностями є: термінальні цінності – здоров’я (фізичне і психічне), любов (духовна і фізична близькість з коханою людиною), щасливе сімейне життя, наявність хороших і вірних друзів, впевненість в собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів), життєва мудрість і активне життя; інструментальні цінності – чесність (правдивість, щирість), відповідальність (почуття обов’язку, вміння дотримувати своє слово), освіченість (широта знань, висока загальна культура), вихованість (хороші манери), працелюбність тощо. По-четверте, у них спостерігається певна амбівалентність у взаєминах з оточуючими. З одного боку такий стиль міжособистісних стосунків характерний для осіб, що прагнуть співробітництва з референтною групою; дружніх стосунків з оточуючими; підкреслюють свою причетність до інтересів більшості. Їм властивий високий рівень тривожності і низький рівень агресивності, екзальтованість, ентузіазм, чутливість до емоційного настрою групи, широке коло інтересів при певній поверховості. З іншого боку це