Психологічний аспект адаптації першокурсників складається зі зруйнування роками вироблених установок, навичок, звичок, ціннісних орієнтацій вихованців середньої школи і виробничих колективів, утрати роками закріплених взаємин з колективом. Зі вступом до вузу юнаки і дівчата потрапляють у нові, незвичні для них умови, що неминуче спричиняє ламання динамічного стереотипу і пов’язані з цим емоційні переживання.

Нерідко соціально-психологічна дезадаптація породжує втрату сформованих позитивних установок і відносин студента-першокурсника. Важким наслідком дезадаптації є стан напруженості і сторожкості новачків, зниження їхньої активності у навчанні, зниження інтересу до громадської діяльності, погіршення поведінки, невдачі на першій сесії, а в ряді випадків – втрата віри у свої можливості, розчарування у життєвих планах. Все це призводить не тільки до тимчасових порушень психічної адаптації, але й до формування різних хвороб, особливо невротичного характеру (див. додаток А).

Зі сказаного випливає, що проблема адаптації першокурсників тісно пов’язана з питанням їх психологічного і психічного здоров’я. А.П. Просецький, досліджуючи труднощі і психічні стани, пережиті вихованцями середньої школи в період адаптації до умов вузу, дійшов висновку, що насамперед в абітурієнтів після періоду психічного стану радості, успіху, віри в майбутнє, планування перспектив студентського життя, очікування початку навчального року настає цілком реальний і досить складний для гнітючої більшості першокурсників період адаптації, що не завжди закінчується успішно [42].

Дослідження процесу адаптації першокурсників в умовах вузу дозволяють виділити наступні головні труднощі [71, 1-3]:

1) переживання, пов’язані з перехідним періодом: від шкільного до дорослого життя;

2) невизначеність мотивації вибору професії;

3) недостатня психологічна підготовка до самостійного життя, необхідності приймати рішення, брати на себе відповідальність за власні дії та вчинки;

4) невміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності, що підсилюється відсутністю звичного повсякденного контролю педагогів та батьків;

5) нові умови діяльності студента у вузі – це якісно інша система співвідношення відповідальності і залежності, де на перший план виступає необхідність самостійної саморегуляції своєї поведінки;

6) пошук оптимального режиму праці і відпочинку в нових умовах;

7) налагодження побуту і самообслуговування, особливо при переході до гуртожитку;

8) відсутність навичок самостійної роботи тощо.

Усі ці труднощі різні за своїм походженням. Одні з них об’єктивно неминучі, інші носять суб’єктивний характер і пов’язані зі слабкою підготовкою, вадами виховання в родині і школі тощо.

Отже, проблема адаптації першокурсників вимагає як спеціального теоретичного вивчення цього процесу, так і експериментальної перевірки системи навчально-виховних заходів, здатної прискорити входження студентів-першокурсників до колективу, звести до мінімуму наслідки дезадаптації.

Студента як людину певного віку і особистість можна розглядати у трьох іпостасях [13, 230]:

1) соціальній, яка обумовлена належністю студента до певної соціальної (академічної) групи і виявляється через виконання ним функцій майбутнього фахівця;

2) психологічній, що являє собою єдність психічних процесів, станів і таких властивостей, як характер, темперамент, спрямованість, здібності, від яких, власне, й залежить протікання психічних процесів та виникнення психічних станів;

3) біологічній, що включає в себе тип нервової діяльності, будову аналізаторів, соматичний тип, фізичний стан тощо.

На основі цього пропонується наступна модель адаптації студентів в умовах вищих навчальних закладів. Вона базується на поглядах психологів, які визнають наявність зовнішньої і внутрішньої видів адаптації, синтез яких і визначає поняття «загальної адаптації». Зовнішня адаптація передбачає професійну та соціальну адаптацію, внутрішня – біологічну і психологічну адаптації. Багатовимірну систему зовнішньої і внутрішньої адаптації можна визначити як «соціально-психологічна адаптація», складовими якої є:

1) професійна адаптація: профорієнтаційна адаптація; адаптація до навчального закладу (дидактична адаптація);

2) соціальна адаптація: пристосування індивіда до групи, всього студентського колективу; прийняття нормативно-правових вимог перебування у вузі; осмислене прийняття норм моралі та культури; адаптація до умов проживання в гуртожитку;

3) біологічна адаптація: адаптація організму до нових умов (кліматичних, побутових, санітарних), режиму праці, сну, фізичних та нервових навантажень; режим і якість харчування;

4) психологічна адаптація: стан психологічного задоволення (незадоволення), комфорту (дискомфорту), відчуття внутрішньої і зовнішньої гармонії (дисгармонії) від успішності (неуспішності) професійної, соціальної та біологічної адаптацій; вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності [6].

На процес адаптації впливають відповідні фактори, які є сукупністю умов чи обставин, що і визначають рівень, темпи, а також стійкість та результат адаптації. Знання і аналіз цих факторів є неодмінною умовою і передумовою керування адаптаційними процесами.

Чинники, які впливають на цілісний процес соціально-психологічної адаптації студентів, можна поділити за сферами впливу на відповідні її складові:

1) Дидактичні чинники (особливості процесу навчання у вузі):

- структура та організація навчального процесу;

- рівень навчального навантаження;

- професійна та педагогічна компетентність викладачів навчального закладу;

- педагогічний і психологічний моніторинг ходу навчального процесу;

- індивідуальний підхід до студента, незалежно від показників успішності;

- реалізація у навчальному закладі принципів педагогіки співробітництва тощо.

2) Соціально-психологічні чинники адаптації:

- особливості структури та клімату навчального закладу;

- особливості соціально-психологічного клімату в студентській групі;

- особливості спілкування та взаємодії на рівня «педагог – студент», «педагог – студентська група»;

- особливості комунікативного процесу в студентській групі;

- етнопсихологічні особливості спілкування та взаємодії;

- зміна соціального середовища існування (село – місто) тощо.

3) Соціально-економічні та матеріальні чинники:

- санітарно-гігієнічні умови навчання;

- матеріально-технічне забезпечення навчального закладу;

- умови існування в гуртожитку (цей чинник може бути також віднесений в категорію соціально-психологічних, якщо подивитися на нього під іншим кутом зору);

- організація побуту, харчування, відпочинку студентів;

- фінансове становище (отримання стипендії, пільгових доплат) тощо.

4) особистість та особистісні характеристики студентів:

- темпераментальні характеристики (збудливість, активність, лабільність нервової системи);

- характерологічні особливості і якості особистості;

- емоційна стабільність та емоційний стан особистості;

- мотиваційна сфера особистості (домінуючі потреби, ієрархія мотивів);

- вольова сфера