Магістерська робота складається з трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (66 найменувань), додатків (2). Основний зміст магістерської роботи викладено на 105 сторінках.

РОЗДІЛ 1. Правове виховання учнівської молоді як соціально–педагогічна проблема

1.1. Висвітлення проблем правового виховання учнівської молоді в соціально–педагогічній літературі

"Однією з основних складових системи виховання підростаючого покоління нашої держави є його правове виховання. – Справедливо стверджує Й. Васькович. – Народна правосвідомість завжди утверджувала право на свободу; землю, власність, працю, вільне господарювання, житло тощо. Однак, в останні десятиліття рівень правової культури громадян України значно знизився. Загрозливих масштабів набули скептицизм, цинізм, лицемірство, недодержання законів" [6, с. 49].

Потреба у формуванні правової культури підростаючого покоління викликається тим, що майбутні фахівці різних рівнів уже сьогодні мають добре знати свої права і обов'язки, додержуватись правових і моральних норм, не припускатись правопорушень. Такого стану можна досягти за умови цілеспрямованого, систематичного та добре організованого правового виховання, формування нової правосвідомості молоді, розвитку її правового світогляду, системи правових знань, навичок правомірної поведінки, потреби керуватися правовими нормами у повсякденному житті.

Правове виховання учнівської молоді є необхідним компонентом ранньої профілактики відхилень у їх поведінці, тобто проведення виховної роботи на стадії формування основних рис характеру, відношень із середовищем. Спостереження класних керівників переконують, що у 98 відсотків важких учнів і правопорушників восьмих одинадцятих класів середньої школи несумлінне ставлення до навчання і відхилення у поведінці були помітно виражені вже у початковій школі, вчителі якої не змогли виправити їх поведінку [40, с. 6-7].

Рання профілактика викликається тим, що спостерігається такий тривожний симптом, як омолодження дитячої злочинності. Сьогодні на обліку в правоохоронних органах питома вага молодших школярів складає 6-8 відсотків. Приблизно така ж питома вага учнів початкових класів від загальної кількості, які розглядають служби у справах неповнолітніх.

Зроблений В. Оржеховською аналіз 4500 негативних проявів поведінки, з яких 3400 межували з правопорушеннями (ситуація ризику), показав, що 13% – вчинків скоєно учнями 11-12 років, 22% – 13-14 років, 44,9% – 15-16 років [40, с. 59].

Загальновідома першопричина порушень поведінки учнів втрата інтересу до навчання. Нерідко в його основі лежать затримка чи порушення розумового, психічного розвитку; педагогічна занедбаність тощо.

Вперше поняття "правове виховання" в науковій літературі з'явилося у 1969 році і означало цілеспрямований, систематичний вплив на особистість для формування правової свідомості, розвитку правових почуттів, вироблення навичок і звичок правомірної поведінки [61, с. 6].

Характеризуючи поняття "правове виховання", слід виділити таких його чотири аспекти. По-перше, правове виховання ґрунтується на точнім знанні правових фактів і явищ. Знання закону – перша і основна умова правового виховання. Проте просте засвоєння тих чи інших норм права нерідко буває нейтральним процесом, якщо правові факти і явища не відібрані з певних позицій, якщо їх вивчення належним чином не організоване, якщо вони не виховують особистість у потрібному для суспільства напрямі. По-друге, для нормального функціонування закону і суспільства, його поваги і неухильного, добровільного виконання всіма громадянами необхідне виховання не тільки поваги до права, до закону, але й до органів міліції, суду, прокуратури, а також до осіб, які стоять на охороні законів. По-третє, виховуючи нетерпиме ставлення до антисуспільних проявів, не слід зводити таке виховання до формування такого ставлення до людини, яка вчинила проступок. По-четверте, правове виховання не можна зводити лише до формування правової свідомості особистості. Правосвідомість, як частина світогляду людини, відображає тільки ті явища, які регулюються нормами права, включаючи почуття громадянськості і високої відповідальності особистості за свої вчинки і поведінку [61, с. 6-7].

Правове виховання школяра має два тісно пов'язаних між собою аспекти. З одного боку, воно орієнтує на вирішення конкретних завдань, що стоять перед учнями на сьогоднішній день, а з другого – повинно дати школяреві перспективу на майбутнє. Суть правового виховання школяра саме у перспективності; необхідно навчити кожну молоду людину не тільки виконувати вимоги закону, а проявляти активність у здійсненні законності і встановленого правопорядку [63, с. 30].

Принциповим у правовому вихованні неповнолітніх є питання, з якого віку можна доводити до свідомості дітей суть основних правових норм. Важливим аргументом на користь введення правового виховання у школі, починаючи з молодших класів, є ставлення до цього питання видатного українського педагога А. Макаренка. Він підкреслював, що саме школа повинна з першого ж дня ставити до учня тверді, незаперечні вимоги суспільства, озброювати дитину нормами поведінки, щоб вона знала, що можна і чого не можна, що похвально і що не похвально.

Добре відомо, що молодші школярі суворіше, ніж дорослі, дотримуються правил гри і дитячого кодексу поведінки (не бреши, не доноси, не будь жадібним, не будь боягузом). На ці риси почуття справедливості дітей і слід спиратися у правовому вихованні молодших школярів. Принципи правосуддя цілком доступні дітям 8-10 років, треба тільки використовувати відповідні сюжетні приклади [61, с. 28].

Дослідники проблем правового виховання учнівської молоді М. Володько і О. Карпов вважають, що "морально-правове виховання лише тоді може дати позитивний ефект, коли воно має комплексний характер і починається в сім'ї, дитячих садках, у школі буквально з першого класу" [9, с. 121]. В. Воронов також стверджує, що з метою запобігання правопорушень з боку неповнолітніх правову освіту й виховання потрібно розпочинати не з восьмого класу, а з 9-10 років.

На думку М. Орзих, систему правового