Головна ж мета правового виховання учнів нині полягає у профілактиці серед них правопорушень, підготовчі їх до найкращого виконання своїх професійних обов'язків, випереджаючому озброєнні молоді первинною довідково-правовою інформацією, блокуванні стихійного формування викривленої правосвідомості за випадковими критеріями та взірцями, в орієнтації мислення на морально-правові та етичні категорії, володінні правовими нормами у повсякденному житті.

Отже, першочерговим завданням правового виховання б надання учням певного мінімуму правових знань. Критерій "знання права" містить: а) активне знання чинного законодавства, з яким учень найчастіше зустрічається і зустрічатимете ся в майбутньому; б) загальну освідомленість з правом як соціальним та культурним явищем [30, с. 67-68].

До активного знання права належать ті галузі та норми, які регулюють правові відносини учня в навчальному закладі, побуті, сім’ї. Це перш за все деякі норми кримінального, адміністративного, цивільного, трудового, шлюбно-сімейного законодавства, а також норми які регламентують відносини в галузі охорони природи, громадської безпеки, освіти, охорони здоров’я тощо.

Загальна обізнаність учня про право являє собою найбільш загальні знання, як-то правові принципи, ідеї, процесуальні норми тощо.

Перелік необхідних правових знань потребує конкретизації залежно від віку, поведінки, сімейного стану, інтересів, схильностей загального розвитку молодої людини тощо. Категорія "знання права" це також знання і деяких неправових явищ в області релігії, медицини, фізіології, етики, моралі, тощо. Адже, скажімо, в релігійних книгах с чимало норм, які мають безпосереднє значення до правосвідомості, правового виховання молоді.

Розуміння права з позицій загальнолюдських цінностей, співвідношення норм права з конкретною поведінкою, розкриття дії законів на прикладах із життя може призвести до переконання, що жодний нормативний акт не може бути абсолютно справедливим для кожної окремо людини. Навіть досконалий, хороший закон в якийсь момент може стати несправедливим, таким, що не враховує чиїсь особисті інтереси. Це аж ніяк не означає, що діючий закон слід ігнорувати. Адже конституційний обов’язок кожного – виконувати вимоги законів України [41, с. 25].

Правові знання, таким чином, дають можливість юнакові чи дівчині свідомо, зважено брати участь у громадському і політичному житті. Від знання права, правової інформації починається правові погляди, переконання, дії. Це особливо важливо в наш час, коли бурхливі події в країні крім позитивних паростків демократії породжують і багато негативних явиш – демагогію, ультимативність вимог, заміну зважених дій емоційними, неправомірними вчинками та ін.

Системна оволодівати правовими знаннями молодь починає у школі. Обізнаність учнів щодо своїх пряв та обов'язків про дозволене і заборонене правом у житті мають велике значення для формування їхньої поведінки. На жаль, останнім часом серед педагогів і юристів стала поширеною точка зору, нібито у більшості випадків знання правових норм не стримуй людину від правопорушення. Мовляв, найчастіше причиною правопорушень аж ніяк не є незнання конкретних правових приписів.

Частково це дійсно так, бо правомірна поведінка не завжди буває результатом лише правової інформованості, а протиправні дії не завжди є результатом правової необізнаності. Не можна забувати, що в нашому суспільстві наявно чимало різного роду об'єктивних причин, перга за все економічних, які сприяють правопорушенням. Проте помилково вважати, що досить добре нагодувати, одягти людей, і вони перестануть вчинювати протиправні дії [44, с. 94].

Крім того, слід враховувати і те, що різні правові знання мають неоднакове значення у різних ситуаціях і що кожна людина оцінює правові норми і конкретні обставини по-своєму, оскільки правосвідомість має суто індивідуальні властивості. Так, одна людина може діяти у рамках закону і без правових знань, інтуїтивно, а інша не може. Дехто в своїх діях спирається на норму права, дехто на но-раль, проте є й такі, що керуються при цьому лите емоціями. Але у цілому суспільство не може бути цивілізованим, якщо значна частина його членів юридично неосвічена. Трагічним наслідком такого становища може стати суспільний хаос, панування диктату, вседозволеність.

У цілому вивчення права у школі потребує вдосконалення. Ознайомлювати дітей з морально-правовими нормами, на наш погляд, слід значно раніше, ніж це робиться нині. Адже як свідчить правозастосовна практика, до досягнення 13 років чимало підлітків уже встигають вчинити суспільно небезпечні дії.

Практичне підвищення рівня правових знань молоді пов’язане так з цілою низкою нерозв’язаних поки що методологічних та методичних проблем. Так відсутня єдина думка про те, в якому обсязі людина повинна зняти право. Сьогодні діє така кількість нормативних актів, то знати їх всі не може навіть кваліфікований юрист [41, с. 29].

Ми є свідками оновлення майже всіх галузей права, прийняття урядом десятків нових законодавчих актів, які закріпляють докорінні зміни у політичній, економічній та правовій системах. Це означає то і рівень знання права різними категоріями населення, життя якого тією чи іншою мірою пов’язяно з новими законами, повинен відповідати діючому законодавству. Тобто, існує якийсь загальнообов'язковий рівень знання права, який потрібен будь-якому громадянину незалежно від його соціального статусу. Так всі громадяни повинні зняті загальні положення Конституції України, засвоїти головні принципи праве, мати уявлення про його галузі, знати свої права, свободи і обов'язки. Кожному слід розуміти, то без дотримання вимог законів, поваги до прав і свобод інших громадян, без дисципліни, правопорядку і законності будь-яке суспільство не може існувати, задовольняти потреби своїх громадян.

Існує чимало законодавчих актів, які адресовані певним категоріям громадян, залежно від їх вікових, професійних та