У методичних рекомендаціях Міністерства освіти України з питань правового виховання школярів пропонується правове виховання учнів "здійснювати поетапно, починаючи з молодшого шкільного віку і продовжувати протягом усіх шкільних років молодої людини". Якихось заперечень чи сумнівів серед учених, які займаються проблемами правового виховання учнівської молоді, щодо можливості розпочати його з молодшого шкільного віку, немає.

Ми цілком погоджуємося з думками цих авторів, бо фактично у людини з дитячих років закладаються елементи правових знань. Адже дитині вже у сім ї, дитячому садочку і тим більше, починаючи з першого року навчання, доводиться стикатися з певними правилами поведінки, вибирати певне ставлення до них: бути чемною, чесною, справедливою, поважати старших, цінити працю інших, не ображати слабших і т. п. Для дітей ці явища виступають і як моральні, і як правові, тому що вони ще не можуть розділити морально допустиме і законне. Ці поняття виступають як єдине ціле. З розвитком таких якостей, як чесність, справедливість, дисциплінованість та інших, у дітей формується і певне морально-правове ставлення до встановленого порядку вдома, у школі, на вулиці.

З огляду на сказане не можна погодитись з думкою окремих дослідників про те, що "правове виховання починає здійснюватись значно пізніше, ніж. скажімо, етичне, політичне, трудове, естетичне, фізичне". Переведення такої точки зору у сферу практики, на думку В. Обухова, може призвести до небажаних наслідків передусім для самої особистості. "Досвід показує – пише він, – що дитина, яка не знає ніяких обмежень, що не звикла чітко розрізняти "можна" і "не можна", часто не вміє стримувати свої бажання, навіть коли вони суперечать загальноприйнятим нормам моралі і права. Така дитина виявляється недостатньо підготовленою до наступної стадії психічного розвитку, у неї можуть виникнути зародки можливих відхилень" [61, с. 54-55].

На можливість правового виховання у молодших класах вказує і зарубіжний досвід. У цивілізованих країнах уже в молодших класах викладають мораль та право, починаючи з роз’яснення змісту таких слів. як "громадянин", "вітчизна", "закон", "суспільство", "справедливість" тощо.

Навіть у додатку до Рекомендацій Ради Європи про викладання прав людини у школі стверджується: "Поняття, пов'язані з правами людини, можуть і повинні закріплюватися у свідомості якомога раніше. Так, наприклад, діти, які відвідують дитячий садочок або навчаються в початковій школі, можуть уже набути досвіду ненасильницького врегулювання конфліктів і поваги до іншої людини" [50, с. 250].

Правове виховання учнів молодших класів спрямоване на досягнення таких цілей: по-перше, воно забезпечує формування необхідних правових уявлень школярів, виховує на основі правових знань повагу до закону, розуміння необхідності його дотримання; по-друге, допомагає стримувати учнів з нестійкими моральними та правовими уявленнями від скоєння негативних вчинків і правопорушень. У першому випадку об'єктом правового виховання є всі молодші школярі. У другому – правове виховання спрямоване на учнів, для яких характерне відхилення в поведінці [61, с. 40].

Досягти поставленої мети у правовому вихованні можливо за умови взаємодії наукової системи правового виховання з народною правосвідомістю. У процесі розвитку суспільства справедливі юридичні закони виникають на основі народної моралі. Народна мораль, закони життя, народне звичаєве право ґрунтуються на національних і загальнолюдських моральних ідеях і нормах [13, с. 107].

Наукові дослідження і нагромаджений практичний досвід дозволяють сформулювати ті завдання, які повинні вирішуватись у процесі правового виховання учнів загальноосвітніх шкіл. До них слід віднести формування:–

поваги до законів і правил співжиття, зокрема до правил поведінки учнів у школі та за її межами;–

усвідомленого виконання прийнятих правомірних стандартів (правил) поведінки;–

поваги до осіб, що охороняють правопорядок у країні;–

розуміння невідворотності особистої відповідальності і покарання за скоєні правопорушення;–

нетерпимості до порушників законів і правил співжиття і потреби вести активну боротьбу з правопорушеннями [45, с. 122].

Для досягнення мсти правового виховання і вирішення його завдань потрібно реалізувати конкретний зміст правового виховання. До конструювання змісту правового матеріалу мають місце різні підходи.

Перший з них пропонує взяти за основу змісту правового виховання не систему понять юридичної науки, а тільки ті відхилення правової свідомості особистості, які є причиною скоєння правопорушень неповнолітніми, впливають або можуть вплинути на допущення ними правопорушень. Такий підхід зводить правове виховання тільки до виховної роботи профілактичного характеру і не враховує значення правових знань для морального, трудового, екологічного та інших напрямків видавання, вирішення таких соціально значущих проблем, як формування світогляду, психологічну і юридичну підготовку молоді до праці, до громадської і правоохоронної діяльності тощо. При такому підході у правовиховній роботі зі школярами обмежуються використанням тільки однієї галузі права - кримінального. У такому разі школярі орієнтуються на те, що право – це в основному тільки кримінальне право, кримінальний закон, який тільки карає і забороняє, що спотворює уявлення про нашу державу і право.

Другий підхід полягає в обмеженні змісту правової освіти і виховання учнів