При цьому слід пам’ятати, що правове виховання потребує диференційованого підходу з урахуванням не тільки майбутньої професії, але і статі, місця проживання, соціально-психологічних особливосте пов'язаних із специфікою національного менталітету.

Поряд з теоретичними питаннями, що мають прикладний характер неповнолітнім необхідно давати певну суму знань з питань теорії держави і права, допомогти осмислити основний зміст даних питань, соціальний зміст цих інститутів, ознайомити з основними типами і формами держави, галузями права.

З метою підготовки неповнолітніх до майбутньої активної соціально-правової діяльності, яке передбачає участь в управлінні державою, удосконаленні існуючого законодавства, їх необхідно знайом також з порядком прийняття законів і структурою та функціями держав них органів, порядком роботи касаційних органів.

Базою формування поваги до держави та її права передусім слугує повне і правильне розкриття їх соціального змісту та значення. Підлітки мають усвідомити, що закон – це сукупність не просто формальних правил, а справедливих і необхідних правових норм, які враховують різноманітність і складність життєвих ситуацій.

Виховання потреби і навичок правомірної поведінки вимагає формування в колективі стосунків, що базуються на засадах неухильного дотримання законів і досягають найбільшого ефекту за умови включення самих неповнолітніх в активну соціально-правову діяльність. При цьому слід враховувати і той факт, що правове виховання тільки в і тому випадку може бути ефективним, якщо воно здійснюється з урахуванням існуючого рівня правосвідомості як самих неповнолітніх, таї і осіб з мікрогруп, з якими вони спілкуються. Необхідно врахувати і стан широкої громадської думки з питань права, треба знати той мав ріал правовиховної дії, на який необхідно впливати.

Психолого-педагогічні дослідження свідчать про наявність ряді специфічних рис правосвідомості неповнолітніх, які необхідно врахувати в процесі правового навчання [22, с. 11].

Для підлітків характерна переоцінки ролі мотивів поведінки і недооцінка об’єктивної суспільної небезпеки скоєного, а також його тяжких наслідків.

Неповнолітні не завжди вміють правильно застосувати отримані правові знання в повсякденній діяльності, і тому слід у процесі правового виховання навчити підлітка правильно застосовувати здобуті правові знання в конкретних життєвих ситуаціях і правильно в правовому відношенні оцінювати власну поведінку і власні вчинки з точки зору не мотивів дій, а їх правомірності.

Особливість методики правового виховання передбачає врахування і того факту, що правосвідомість підлітка сильно залежить від правосвідомості батьків та ровесників, а також конкретної громадської думки з правових питань.

Правове виховання неможливо реалізовувати лише шляхом проведення уроків, бесіди, лекцій, воно потребує активного втручання соціальних педагогів, вчителів у життя учнівської молоді.

Правовиховна робота з неповнолітніми, що ведуть протиправний спосіб життя, має проводитися диференційовано з урахуванням їхніх психологічних, соціальних і правових характеристик.

Цілі правовиховної роботи вчителя з підлітком, особливо з категорії "важкі", досягаються лише за умови індивідуальної роботи з ним. Коли соціальний педагог виступає не в ролі навчаючого, а в ролі товариша та вболіває і намагається зрозуміти духовний та психологічний стан підлітка. При цьому ефективність такої індивідуальної роботи значною мірою залежить від ряду факторів, зокрема: знання особистості підлітка, мотивів та причин його протиправної поведінки, умов виховання та середовища спілкування, конкретність бесіди /розмова на загальні теми недоречна/, звернення до життєвого досвіду підлітка [23, с. 20].

Це лише окремі аспекти особливостей методики правового виховання неповнолітніх. Постійний пошук нових, нестандартних форм діяльності з правового виховання – одна із суттєвих особливостей в системі виховання, її окремій сфері – у правовому вихованні.

Педагогічні заходи профілактики правопорушень. У прийнятій у кримінології і теорії кримінальної політики класифікації школи, установи профтехосвіти належать до неспеціалізованих суб'єктів з боротьби з правопорушеннями. Основний критерій такої класифікації полягає в тому, що дані заклади освіти розв'язують питання профілактики і ліквідації причин правопорушень у рамках більш широких соціальних завдань. У цьому їх відмінність від спеціалізованих /правоохоронних/ органів та формувань, для яких боротьба правопорушеннями та охорона правопорядку є основним змістом діяльності.

Але така "неспеціалізація" зовсім не зменшує ролі навчального закладів у розв'язанні завдань профілактики правопорушень серед учнівської молоді. Навчальний заклад у процесі системності виховання має можливості виявити в учнів появу деформацій особистості на початковому ступені через те, то він має найповнішу інформацію і уяву про умови життя, виховання, контакти та зв'язки. Тому навчальний заклад у змозі своєчасно направити на попередження і корекцію педагогічної і соціальної занедбаності учня весь арсенал навчально-виховних засобів. Але підкреслюючи значення школи в системі педагогічних заходів з профілактики правопорушень, необхідно пам'ятати той факт, що чим більше цінностей побутового характеру і духовної культури стає надбанням молодої людини, тим важче виховувати, більше зростає роль усіх тих, хто бере безпосередню участь у профілактиці правопорушень серед учнівської молоді.

Система профілактичних заходів правопорушень передбачає:

а/ планування профілактико-виховної роботи як невід'ємної Ч тини всієї навчально-виховної роботи;

б/ використання таких критеріїв оцінки роботи навчального я ладу в даній сфері, за якої вся повнота вияву осіб, що схильні і правопорушень, не завдавали б шкоди авторитету даного навчального закладу та його педагогічному колективові;

в/ врахування завдань профілактичної роботи при професійній підготовці педагогів, вихователів;

г/ програмування та методичне забезпечення правового виховний учнів та їх батьків;

д/ взаємодію з правоохоронними органами за місцем проживання підлітка [23, с. 12].

Система педагогічних заходів з профілактики правопорушень серед учнівської молоді має ряд особливостей:

1/ єдність спеціалізації /правового, організаційного, планово-інформаційного, методичного забезпечення/ з включенням в єдину систему діяльності правоохоронних органів в боротьбі з правопорушеннями;

2/ комплексність, що передбачає включення засобів впливу на особистість, умови її життя