З/ плановість, програмно-цільовий підхід до організації діяльності з підтримки правопорядку та боротьби зі злочинністю;

4/ багатоступінчатість заходів загального і соціального попередження правопорушень серед учнівської молоді;

5/ диференціація та індивідуалізація заходів допомоги у вихованні конкретної особи з урахуванням її вікових та психологічних особливостей, причин та умов її поведінки;

6/ єдність заходів педагогічного впливу та соціальної допомоги;

7/ єдність колективних, групових та індивідуальних заходів;

8/ конкретність і реальність профілактичних дій;

9/ чіткість правового регулювання діяльності навчальних установ, що здійснюють заходи щодо профілактики правопорушень [23, с. 13].

У структурі педагогічних заходів з профілактики правопорушень необхідно виділити такі рівні цілеспрямованої діяльності:

заходи щодо попередження умов, що сприяють можливості правопорушень серед учнівської молоді /рання профілактика/;

заходи щодо оздоровлення умов, середовища в житті та діяльності неповнолітніх, що створюють безпосередньо можливість правопорушення з їхнього боку і одночасно корекція їхньої особистості позиції /перший етап безпосередньої профілактики/;

активізація заходів педагогічного впливу з особами, які скоїли правопорушення, тобто вже перебувають у сфері уваги правоохоронних органів /другий етап безпосередньої профілактики/;

систематизація заходів роботи щодо профілактики з особами, які стали на шлях реальної протиправної діяльності, яка характеризується можливістю їхнього переходу до злочинної діяльності (третій етап безпосередньої профілактики).

Попередження правопорушень серед неповнолітніх /тобто учнівська молодь/ реалізуються через:

а/ індивідуалізацію педагогічних засобів профілактичного впливу;

б/ контроль з боку педагогічного колективу в навчально-виховному процесі;

в/ вияв разом з правоохоронними органами джерел негативним впливів і шкідливих умов життя та відпочинку підлітка;

г/ забезпечення умов соціальної адаптації неповнолітніх, що знаходяться в шкідливих умовах з криміногенної точки зору;

д/ педагогічні заходи щодо роботи з неповнолітніми правопорушниками;

е/ допомога в адаптації тим неповнолітнім, що прибули після перебування в спеціалізованих установах.

Систему педагогічних заходів профілактики правопорушень слід класифікувати за трьома групами:

1/ ті, що забезпечують ліквідацію для певної категорії неповнолітніх таких умов життя та діяльності, які можуть стати причиню правопорушення;

2/ ті, що забезпечують доцільність в організації позаурочного та позашкільного відпочинку учнівської молоді;

3/ ті, що реалізують завдання перевиховання і соціальної адаптації так званих "важких" підлітків, поведінка яких є іноді протиправною, забезпечення для них нормальних умов життя та діяльності [45, с. 151].

Система педагогічних засобів профілактики правопорушень передбачає і індивідуальну роботу з підлітками, які схильні до пpoтиправної діяльності.

Завдання педагогічних заходів з профілактики правопорушень всіх випадках – розвивати і закріплювати нормальний статус учні повернути втрачений інтерес до навчання /пізнавальної діяльності сформувати здорову структуру інтересів і потреб.

Таким чином, мова не йде про разові заходи, а про система включення неповнолітнього в творчий життєвий процес, яке перед ліквідацію конфліктної ситуації між підлітком і соціальним сере, вишем та у відтворенні для учнів перспективи розвитку, почуття соціальної відповідальності у противагу соціальній інфантильності. Слід надмірно не захоплюватись заходами масового характеру в цьому процесі індивідуальної роботи з неповнолітніми.

3.2. Взаємодія соціального педагога, сім’ї та правоохоронних органів у правовому вихованні учнівської молоді

У сучасних умовах всезростаючого значення набуває проблема правового виховання учнів. Ефективність її розв’язання багато в чому залежить від об’єднання дій сім’ї, школи та правоохоронних органів, юго суть визначається чіткою організацією сумісних дій в роботі зі запобігання правопорушень серед учнівської молоді.

У системі правового виховання дітей важко переоцінити значення сім’ї як найважливішого фактора формування їхньої особистості і засвоєння морально-етичних норм, правових постулатів. Саме в сімейному середовищі закладаються основи понять і прилучення до загальнолюдських цінностей культури взагалі і правової зокрема.

Водночас, згідно з даними наукових досліджень, на правове виховання учнів вкрай негативно впливають насамперед тяжкі, ненормальній сімейні обставини [47, с. 138].

У 18 % батьків неповнолітніх правопорушників виявлені нервово-психічні захворювання, у 49 % – зловживання спиртними напоями, у 12% – судимість у одного з батьків або у найближчих родичів, що проживають разом з цими підлітками, у 62 % – зафіксована аморальна поведінка. До 1/4 всіх дітей народжуються поза шлюбом, 1/5 всіх сімей неповні. В основному це материнські сім"ї – мати і діти, рідше батьківські (батьки і діти). Характерно, що у своїй більшості батьки неповнолітніх правопорушників мали невисокий культурний та освіті ній рівень. Такі показники характерні і для суто України.

Замість потреби і потягу до освіти, знань, культурних цінностей у підлітків, що вчиняють правопорушення, розвиваються деформовані чи гіпертрофовані запити, бажання за будь-яку ціну досягти всіляких, не здобутих чесною працею, благ. Звідси в сфері дозвілля вони надають перевагу найбільш легким і доступним засобам розваг, які мають протиправний характерна також крадіжкам, всякого роду корисливим злочинним діям. Відсутність звички працювати, робити корисну справу часто призводить до неробства, бездуховності, пасивному ставленню і до життєвих проблем.

Тільки один з 10 учнів, притягнутих до кримінальної відповідальності, зберігає зацікавленість у навчанні, більш як половина з них не відчувають відповідальності за скоєне правопорушення, не реагують на засудження їхньої поведінки колективами. Більшість їх ставиться негативно до дотримання норм права, розраховує на безкарність. Факти свідчать, що все це значною мірою, якщо не в основному "плоди" недоліків у сімейному вихованні [51, с. 10].

Ефективність правового виховання підлітків зумовлюється взаємодією різних чинників, що й уособлюється в профілактичному впливі на них з боку сім"ї, школи, правоохоронних органів, громадськості. Меті цієї багатогранної складної роботи, за словами В. О. Сухомлинського – виховати людину, а відтоді громадянина. Саме єдність мети, прагнення природно робить необхідною консолідацію зусиль усіх учасників правовиховного процесу /суб'єктів/ у цьому напрямі.

Організація взаємодії школи, сім'ї та правоохоронних органів у вихованні школярів передбачає розв’язання складних практичних завдань. Серед них – забезпечення єдності правового навчання і