В наш час можливо потрібен комплексний закон, в який були б включені всі основні положення щодо неповнолітніх. Такий акт міг мати характер Основ законодавства про неповнолітніх з відповідний розділами. На наш погляд, його створення означало б формування системи галузі права, призначеної всебічно і глибоко регулювати відносини в цій важливій сфері життя суспільства.

3.3. Соціально–правова орієнтація батьків як умова ефективної діяльності соціального педагога в правовому вихованні учнівської молоді

У системі правового виховання учнівської молоді особливе місце займає правове виховання дітей у сім’ї. Велику роль у формуванні правосвідомості дитини відіграє сім’я, моральна атмосфера сімейних відносин. Саме в сім’ї діти набувають перші морально-правові настанови, навички поведінки, соціально-правові орієнтації та оцінки. Правове виховання відбувається як послідовне засвоєння дитиною правових і моральних норм, оцінок, прийнятих в даній сім'ї.

Правова культура дітей бере свої джерела від загальної та правової культури батьків. Ставлення батьків до додержання законів, правопорядку, збереження особистого, громадського, державного майна, охорони прав громадян, виконання своїх обов'язків, загальнолюдських цінностей, до людей, що потребують допомоги /немічним, хворим, літнім громадянам/ і т.д., все це буденне і щоденне в словах і вчинках дорослих має вирішальне значення для формування правосвідомості дитини в сім"і.

Від особистого прикладу батьків, результатів правового виховання дітей у сім’ї залежить вироблення “імунітету” до негативних впливів, яких вони можуть зазнати в процесі спілкування із зовнішнім середовищем, соціалізації і соціальної адаптації до нових умов. І навпаки, причини, що детермінують злочинну поведінку неповнолітніх, багато в чому визначаються сімейним середовищем. Чим гірше це середовище, тим яскравіше виражена деформація особистості, дефекти правосвідомості підлітка [45, с. 25].

Як переконливо доведено наукою і практикою, між формуванням особистості дитини і громадським обличчям батьків існує взаємозалежність. Кожна дитина в сім’ї зазнає впливу різних, іноді прямо протилежних, поглядів на явища життя, моральні цінності, побутові ситуації тощо. Правову інформацію, яка надходить до неї, вона приймає чи відхиляє лише після того, як з’ясує, наскільки вона відповідає її поглядам і переконанням. І, якщо позитивна морально–правова поведінка не знаходить реальної підтримки, то паралельно з цим у підлітка формуються антисоціальні оцінки, погляди.

Засвоєння правових і моральних оцінок, зразків йде через призму власного досвіду, існуючих установок, стандартів у референтних молодіжних групах. Унаслідок такого засобу сприйняття реалій, дещо писаних і неписаних правових і моральних постулатів відкидається, дещо переходить у систему особистих навичок і потреб, стає мірою, яка визначає вибір варіанта поведінки, характер вимог до самого себе.

Сімейне виховання, навіть не дуже досконале, не можна нічим замінити. По-перше, за даними сучасної психології, ранньому дитинстві притаманні періоди найбільшої сприйнятливості дитини до різних видів впливу. Завдяки надзвичайній гнучкості нервової системи процес засвоєння знань йде дуже швидко. Саме в цей час складаються певні рисі характеру дитини, її морально-вольові особливості.

По-друге, навички, вміння, звички і навіть деякі риси характеру, що сформувались в ранньому віці, мають особливу стійкість і всіляко піддаються перевихованню. Нарешті третя, і найголовніша причина, чому сімейне виховання не може мати рівноцінної заміни: сім’я створює оптимальні можливості для спілкування дитини з батьками. Психологи стверджують, що в разі недостатнього задоволення потреби в спілкуванні розумовий і фізичний розвиток дитини уповільнюється. Виходячи з викладеного, правове виховання дітей у сім’ї можна визначити як цілеспрямований систематичний виховний вплив батьків і родичів з метою формування у дітей суспільно прогресивної правосвідомості і навичок високоморальної, правоправної поведінки.

Правове виховання дітей у сім'ї – складний динамічний процес, що містить в собі ряд якісно неоднорідних завдань: дати дітям необхідну для їхнього віку і рівня розумового розвитку суму морально–правових знань; сформувати морально–правові погляди і переконання почуття, звички і навички поводитися у відповідності а вимогами моралі і закону; прищепити нестерпне ставлення до порушень моральній і правових норм і готовність до вчинків щодо запобігання і припинення порушень норм моралі та правопорядку [26, с. 11].

Роль сім’ї, сімейних відносин у правовому вихованні дітей визначається характером соціально-правових орієнтацій, установок і оцінок батьків і дітей. За показники соціально-правових орієнтацій можуть бути взяті: ставлення до вимог моралі і закону, до дисципліни, норм моралі і права, власності і т.д. Вищим позитивним показників правової зрілості є соціально-правова активність батьків і дітей і сім'ї.

Внаслідок наукових досліджень визначено декілька типів соціально-правових орієнтацій батьків.

Найбільшого ефекту в правовому вихованні дітей досягають батьки активно-позитивною соціально-правовою орієнтацією. Для таких батьків характерний високий рівень розвитку правосвідомості, яка містить в собі повну згоду з вимогами моралі і права, вміння в найрізноманітніших ситуаціях правильно оцінювати добро і зло, справедливість і несправедливість, правомірність поведінки і вчинків інших людей. Їхній позитивний морально-правовий потенціал не обмежується пасивним спогляданням, а настроєний на дію, вчинок як практичний вираз свого ставлення, правових оцінок, розуміння правової дійсності. Іншими словами, йдеться про активну участь батьків у профілактичній, правовиховній діяльності, в наданні допомоги державним органам, громадським організаціям у забезпеченні законності і правопорядку, захисті честі і гідності людини, покладанні краю будь-яким антигромадським проявам. Таким батькам притаманне чутливе ставлення до біди, скривджений інших людей і бажання прийти їм на допомогу, навіть із ризиком для себе.

Правові переконання батьків у даному разі, особливо,