Батьків у такому разі зовсім не цікавить, де бувають їхні діти, чим займаються, звідки в них з'являються чужі речі, цінності в кращому випадку вони легко задовольняються будь-якими поясненням сине чи доньки з цього приводу. У випадку скоєння будь-яких прав порушень такі особи найчастіше займають позицію стороннього спостерігачів, аби не втручатись в "сумнівні" справи [36, с. 33].

Негативні соціально-правові орієнтації батьків мають чітку асоціальну спрямованість, а саме: відсутність поважного ставлення до загальноприйнятих моральних цінностей, правовий нігілізм, ігнорування вимог закону, зокрема щодо суспільної та індивідуальної власності, негативне ставлення до діяльності правоохоронних органів, прагнення нетрудового збагачення.

Найчастіше від скоєння злочинів їх утримує незаконослухняність, а страх покарання, можливість втратити нагромаджене, посадове становище або матеріальні цінності, накопичені різними шляхами, нерідко протиправними. "Мораль" таких людей зводиться до виправдання своїх незаконних дій і вчинків, а також дій і вчинків родичів, знайомих за "принципом": мета /корислива зацікавленість/ виправдовує засоби, якими б вони забороненими не були.

Основна особливість правових орієнтацій батьків а активно-негативними соціально-правовими установками – неприхована або замаскована відмова від додержання моральних і правових норм. Вони настроєні на вчинення аморальних, асоціальних і протиправних дій, і при слушній нагоді схильні їх скоїти. Причинами злочинної поведінки таких людей можуть бути найрізноманітніші мотиви: корисливість, помста, заздрість, ревнощі й хуліганські спонукання.

Деякі з дітей в таких сім’ях знаходяться на передзлочинному відрізку життя, тобто психологічно готові до вчинення правопорушення. Іншими словами, йдеться про неблагополучні сім'ї і "важких" батьків, про необхідність профілактичної роботи не тільки з дітьми, які опинились у несприятливих умовах, а й з батьками, не здібними належним образом виховувати своїх дітей.

Найбільш страхітливі наслідки "виховання" в подібних сім’ях виникають тоді, коли батьки навмисно або ненавмисно сприяють Формуванню у дітей подвійного поняття про моральні і правові норми, заборони і обмеження, про права і обов’язки перед суспільством. Тим самим у дитячу свідомість закладаються два стандарти поведінки: на людях /чесність, порядність, законослухняність і т.п./ й інші для себе – дозволяється все, хоч би і всупереч вимогам закону загальноприйнятим нормам моралі. Як показує судово-прокурорська практика, саме такий підхід до морально-правових понять є перервою багатьох правопорушень і злочинів, вчинених підлітками [9, с. 120].

Вчинення підлітком злочину, як правило, – наслідок багатьох морально-правових і соціальних факторів, свідчення неспроможності вихователів знайти той єдино правильний шлях, який би відвернув від протиправних дій, допоміг би йому глибоко усвідомити свій в'язок безумовно виконувати вимоги закону і ніколи не пересікти його.

Аналіз багатьох кримінальних справ про злочини неповнолітніх, а також дані соціологічних досліджень, які провели відомі вчені Г. М. Міньковський, К. Е. Ігогаев, Т. М. Дроздова, Ж. Л. Новицький, дозволяють зробити деякі висновки щодо певного взаємозв'язку моральним мікрокліматом у сім'ях, де знаходились неповнолітні правопорушниками до свого засудження, і вчиненням ними злочинів.

Під час дослідження, яке провів В. А. Балюк, було розглянуто 210 сімей і батьків, діти яких відбувають покарання у виховній колонії для неповнолітніх. З'ясувалось, що в різних сімейних ситуаціях батьки виявляли різні соціально-правові орієнтації.

Установлено, що 78,7 % батьків проводили зі своїми дітьми бесіди правового характеру, роз'яснювали суть моральних і правових і особливо заборон. Проте той факт, що обстежені підлітки вчинили злочини і опинились на лаві підсудних, свідчить про малу ефективність даного виховного заходу. З бесід із батьками можна було зрозуміти, що розмови, які вони проводили зі своїми дітьми, носили певною мірою абстрактний характер. Внаслідок низької правової культури самих батьків важливі питання, такі як підстави для притягнення підлітків до кримінальної, адміністративної, цивільної відповідальності, вік підлітка в контексті юридичної відповідальності за правопорушення, зміст прав і обов'язків громадян та інші морально–правові поняття так і не були своєчасно роз'яснені дітям [42, с. 19].

У цьому зв'язку характерні відповіді вчителів на пропозицію характеризувати взаємовідносини в сім'ях учнів-правопорушників. Виявилось, що лише у 9,1 % сімей підтримувались нормальні /безконфліктні/ взаємовідносини. Більш як у 9/10 загальної чисельності обстежених сімей спостерігались конфлікти між батьками,, між батьками і дітьми.

Бесіди батьків з дітьми з питань моралі і права мели переважно заборонно-повчальний характер, ніяким чином не пов'язаний з правовою освітою і вихованням. З відповідей батьків можна зробити висновок про те, що багато з них не розуміють завдань і суті правового виховання дітей у сім'ї, недостатньо володіють правовими знаннями. Так, на запитання, чи знають вони, що неповнолітній може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за свій вчинок» – 50 % з опитаних батьків відповіли негативно.

Як відомо, одна з найпоширеніших причин, що детермінують злочинну поведінку неповнолітніх – перебування дітей в неблагополучних сім’ях, що мають криміногенний характер. Крім того:

неправильне ставлення до дітей батьків з низьким рівнем педагогічної грамотності батьків, що допускають грубі помилки в сімейному вихованні /байдуже ставлення до дітей, побої, надмірна опіка/;

негативні звички сімейно-побутової