Третя позиція щодо змісту правового виховання учнів передбачає системний підхід у формуванні правових знань та вмінь школярів. Відповідно до неї зміст правового виховання має базуватись на побудові системи необхідних учням правових фактів і понять, враховуючи потребу суспільства у всебічному впливові на особистість, педагогічно доцільно відібраних з різних галузей права фактів та понять, забезпечуючи цілісну систему знань про державу і право [61, с. 14].

Підбираючи зміст правової інформації для правового виховання школярів, передбачають такі моменти:–

важливо давати не тільки знання закону, але й формувати переконаність у справедливості та доцільності його вимог, готовність у повсякденному його дотриманні; –

не можна переносити центр уваги правової інформації на заборони та санкції Навпаки, потрібно показувати напрямки активної дії, які ґрунтуються на законі, розкривати шкідливість будь-якого протиставлення законності і доцільності (у зв'язну з цим важливо давати правильну оцінку тим фільмам, книгам, у яких дається спотворене трактування цих понять). Як зауважує В. Оржеховська, практика заборон призводить до того, що дитина, втрачаючи можливість хоч би якось контролювати ситуацію, володіти нею, починає відчувати безпорадність. Окрім того, якщо будь-яке задоволення забороняється І його одержання пов'язане з порушенням заборони, то в результаті повторення подібних ситуацій відбувається зміщення: дитина починає одержувати задоволення від самого процесу порушення заборони:–

центр ваги правової інформації має бути спрямований на конституційні принципи суспільства і держави, права та обов'язки громадянина;–

необхідно послідовно проводити тезу про зв'язок прав та обов’язків громадянина, про особисту відповідальність за проступок;–

правове виховання – один із шляхів формування соціальної активності і громадянської відповідальності молоді. Під таким кутом зору і повинні вирішуватися його методичні й організаційні питання [40, с. 9].

Підґрунтям правових переконань є правові знання. Щоб діяти правомірно, передусім треба знати, як поводитись, передбачати наслідки поведінки – як певний вчинок позначиться на інших. Для цього треба знати моральні принципи, норми права і моралі, вимоги суспільства до своїх членів. Від змісту правових знань залежить і діапазон переконань. У правових знаннях акумулюються й спеціальні наукові, а також життєвий досвід людини, її світогляд.

Отримуючи правові знання, школяр виробляє до них певне ставлення, яке являє собою його емоційний зв'язок з предметами і явищами оточуючого світу. Ставлення можуть бути позитивними, нейтральними та негативними. Позитивні та негативні ставлення, переживання почуттів задоволення і незадоволення з приводу різних фактів і явищ призводять до формування впевненості людини в істинності чи фальшивості тих чи інших поглядів, принципів, думок. Тут важливу роль відіграють аналіз, співставлення своїх поглядів з поглядами інших людей.

Переконання формуються тільки за умови, що знання зливаються з почуттями. Почуття залежать від змісту правової інформації і від того, на якому особисто-інтелектуальному рівні знаходиться школяр, від нагромадженого ним досвіду. Зрозуміло, від методики подання правового матеріалу значною мірою залежить і характер почуттів школярів. У даному разі необхідний емоційний виклад матеріалу, наявність ілюстрацій, які оживлюють абстрактні правові положення [64, с. 57].

Вплив правового виховання на формування правових уявлень, переконань і поведінки особи пов'язане з особливостями правових знань. їх специфіка – тісний взаємозв'язок із соціальним досвідом індивіда, а також своєрідна роль як одного із суттєвих регуляторів поведінки.

Правові знання дозволяють учневі співвідносити власні вчинки і поведінку своїх товаришів із загальноприйнятими нормами і свідомо вносити в ці вчинки і поведінку потрібні корективи, проявляти певні вольові зусилля для досягнення адекватності своєї поведінки, а також поведінки своїх товаришів цим нормам.

Разом з тим необхідно підкреслити, що вплив правових знань на поведінку людини не можна перебільшувати. Індивід може добре знати певні норми права і настілки, які настають за їх порушення, але він все ж таки може й порушувати ці норми, вважаючи, що невиконання їх у кожному конкретному випадку чимось виправдане.

Така невідповідність пов'язана, очевидно, з тим, що формування оціночної функції правосвідомості, яка включає в себе формування відповідних правових понять, уявлень, почуттів, – процес складний, тривалий і суперечливий. Тому в тих випадках, коли правові знання у школярів не стали особисто значимі, у них і не складаються переконання в правильності деяких вимог закону, в необхідності їх дотримання. Виконання моральних і правових норм такими неповнолітніми буде залежати значною мірою від оточення [61, с. 34].

Неперспективним у правовому вихованні є шлях, коли шкільну молодь "страшать законом", надають перевагу ознайомленню із правовими заборонами і санкціями. У процесі правового виховання в учнів треба сформувати свідоме, переконливе виконання вимог закону, яке не залежить від зовнішнього соціального контролю, від випадкових факторів і впливів мікросередовища.

Перетворювати правові знання, погляди, ставлення, почуття у глибокі особисті переконання і вчинки, формувати стійкі звички дотримуватись порядку в суспільстві, закріплювати навички правомірної поведінки у школярів необхідно у процесі активної самостійної громадської, правоохоронної діяльності, нагромаджуючи морально-правовий досвід боротьби з негативними проявами [41, с. 44].

У правовому вихованні школярів важливо, щоб вони не тільки проходили підготовку до майбутнього дорослого правового життя, а й жили життям суспільства. Цілеспрямоване включення з урахуванням вікового статусу у справи і інтереси сім'ї, учнівського колективу, в обговорення і вирішення проблем, які хвилюють суспільство в цілому. Саме включення, тобто наділення