вихованості учня має оцінюватись постійно, оскільки правосвідомість молодої людини – явище мінливе. Протягом навіть одного навчального року в неї можуть статися суттєві зміни у правових поглядах, орієнтаціях, мотивах поведінки тощо. Причини таких змін бажано теж вивчати, бо між змінами в правосвідомості і характером поведінки існує певний період. Отже, соціальний педагог завжди має можливість попередити протиправну поведінку шляхом продуманим правовиховних заходів, якщо він заздалегідь знає про негативні зміни у правосвідомості учня. Подібні зміни формуються поступово, накопичуючись певний час. Таким часом найчастіше буває навчальне півріччя. Цього досить, щоб можна було помітити анти правові погляди або установки у правосвідомості учня.
Ефективність правового виховання бажано оцінювати двічі протягом навчального року (жовтень і квітень), тобто на початку навчального року і наприкінці. Знайомство я учнями на початку навчання дає змогу соціальному педагогові з’ясувати, в якому стані знаходиться правосвідомість вихованців після канікул, які нові зміни відбулись у правовому мисленні, від чого вони позбавились, чим займались, з ким познайомились, як проводили час тощо. Все це, як відомо, помітно впливає на характер правового мислення молодої людини, її повсякденну поведінку. Врахування помічених змін у правосвідомості учня дозволить соціальному педагогові визначити тактику правовиховних стосунків з ним.
Вивчення стану правосвідомості учнів наприкінці навчального року дозволяє оцінити ефективність правовиховного впливу під час навчання, побачити, чи просунулись учні в своєму розвитку, чи набули якихось нових правових знань, чи вміють співвідносити своя поведінку з нормами права, які судження мають щодо правопорушень тощо.
Зрозуміло, що робота соціального педагога з вивчення правової вихованості учнів, як і вся інша виховне діяльність, передбачає необхідний педагогічний такт, добре знання справи. Отримана інформація про стан правосвідомості учнів має відображати дійсне становище. Використовуються для цього різні методи оцінки ефективності правового виховання учнів наприклад, вивчення документів, спостереження, бесіда, анкетування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абетка викладання прав людини: Навчальне видання. – Івано-Франківськ: Типовіт, 2006. – 176 с.
2. Бармак М. Основи правознавства: Кишеньковий довідник. – Тернопіль, 1999. – 200 с.
3. Бех І. Вiдповiдальнiсть особистостi як мета виховання // Початкова школа. – 1994. – № 9-10. – С. 4-7.
4. Бовть О. Як запобігти закріпленню агресивних форм поведінки школярів // Рідна школа. – 1997. – № 11. – С. 61-62.
5. Бобровник С., Карпов В. Вплив правового виховання на криміногенну ситуацію у молодіжному середовищі // Право України. – 1992. – № 12. – С. 41-43.
6. Васькович Й. Проблема правового виховання молоді // Право України. – 1997. – № 2. – С. 49-51.
7. Воєцька Т. Н., Горобець Н. Формування соціальною досвіду учнів у процесі правового і морального виховання // Матеріали Всеукраїнської науково практичної конференції "Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді" /За ред. В. М. Герасименка. – К.: ІСДОМО України., 1994. – С. 181–184.
8. Волкова Н. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. ? К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. ? 576 с.
9. Володько М. Н., Карпов О. М. Правове виховання в школі, сім'ї основа профілактики правопорушень серед учнівської молоді //Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції " Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді /За ред. В.М. Герасименка. – К.: ІСДОМО України, 1994. – С. 120–122.
10. Головченко В., Ковальський В. Юридична термінологія: Довідник. К., 1998.?560с.
11. Головченко В. Правовому навчанню – наукову основу // Право України. – 1992. – № 2. – С. 60-62.
12. Головченко В. Правосвідомість молоді: яка вона нині? // Голос України. – 1993. – 2 жовт.
13. Головченко В. В., Неліп Г. І. Правове виховання учнівської молоді: Питання методології та методики. – К.: Наукова думка, 1993. – 138 с.
14. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. К., 1997. – 867 с.
15. Гурковсьий А. Знання Законодавства ? зі шкільних парт // Юридичний вісник України. ? 2000. ? № 5. – С. 23-26.
16. Державна національна програма "Освіта": Україна XXI століття. – К., 1994. – 61с.
17. Демський С. Науково–методична комісія в системі правового виховання студентської молоді // Право України. – 1992. – № 2. – С. 57-59.
18. Демський С. Правове виховання студентів: досвід та проблеми // Право України. – 1992. – № 1. – С. 53-55.
19. Демський С. Право на правові знання // Право України. – 1992. – № 12. – С. 33-34.
20. Загальна теорія держави і права / За ред. М. Цвік, В. Петришин. Х. 2002. ? 520 с.
21. Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх // Голос України. – 1995. – №36 (1036). – С. 7-8.
22. Запорожан І. Особливості правового виховання школярів // Юридичний вісник України. ? 2001. ? №4. ? С. 7-10.
23. Івашина Ю. Форми і методи правовиховної роботи // Виховна робота в школі. – 2005. – № 11. – С. –27.
24. Козубовська І. Статеве виховання як засіб профілактики правопорушень серед неповнолітніх // Право України. – 1993. – № 3. – С. 33.
25. Колесіна Т. Рання профілактика негативних проявів у поведінці дітей // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді” / За ред. В.Герасименка. – К.: ІСДО МО України, 1994. – С. 36-37.
26. Колесіна Т. Психолого-педагогічна діагностика відхилень у поведінці учнів // Початкова школа. – 1996. – №12. – С. 11-13.
27. Колесник А.