конкретними правами, обов'язками, відповідальністю за реальні дії І їх результати, а не просто ознайомлення зі слів старших. За таких умов буде здійснюватись постійне тренування в якості справжніх учасників соціальної діяльності, а не роз'яснення, що і як треба буде робити у дорослому майбутньому. Беручи участь в обговоренні і вирішенні питань реального життя, діти набувають навичок роздумувати, оцінювати, враховувати докази прихильників іншої точки зору і доводити свою; отримують досвід підтримки позитивних змін і боротьби з тим, що заважає.
З огляду на вищесказане, у правовому вихованні школярів особливе місце посідає організація їх правоохоронної діяльності. В понятійному апараті педагогіки поняття "правоохоронна діяльність" виникло з появою такого специфічного напрямку виховної роботи зі школярами, як правове виховання. Правоохоронна діяльність передбачає залучення учнів до охорони правового порядку як серед школярів, так і серед населення, як у межах школи, так і за її межами.
Виховне значення правоохоронної діяльності школярів має три основні аспекти:
1.
Моральний. Він характеризується формуванням в учнів: а) уявлень про відповідність наших законів, права моральним установкам більшості членів суспільства, нормам моральності; б) поважливого ставлення до права, правоохоронних органів; в) переконаності в необхідності боротьби за дотримання законності і правопорядку.
2.
Пізнавальний. Він полягає в: а) оволодінні знаннями права; б) глибокому усвідомленні регулятивних функцій права, його ролі в удосконаленні суспільних відносин; в) розширення знань учнів про шляхи боротьби з правопорушеннями і злочинністю.
3.
Практичний. Він характеризується: а) формуванням в учнів відповідних умінь і навичок застосування правових норм для підтримання законності і правопорядку; б) створенням стійких звичок з дотримання моральних і правових вимог [62, с. 51].
Правильно організована правоохоронна діяльність учнів стає могутнім фактором перетворення знань права у правові переконання, які регулюють поведінку особистості.
Розглядаючи правове виховання молодших школярів як цілеспрямовану виховну роботу школи з формування у них правових уявлень і правомірної поведінки, слід зазначити, що мова йде не про ізольовану сферу виховання, а про одну з важливих ланок у загальному ланцюгові заходів з виховання учнівської молоді. Відповідно організація і планування правового виховання повинно випливати із загальних завдань виховної роботи І узгоджуватись з її планами.
Правове виховання особистості у широкому плані розпочинається вже у ранньому шкільному віці і ніби підключається до загального навчально-виховного процесу Загальне виховання складає фундамент правового виховання, оскільки воно орієнтує учнів на дотримання багатьох моральних принципів і норм, що містяться у змісті права.
Правове виховання як один із напрямів виховного процесу формує певні сторони соціального досвіду особистості: сумлінне виконання обов'язків, розумне використання прав, повага до законів, дотримання правил людського співжиття, активна участь у боротьбі з правопорушеннями.
Недостатня увага педагогічної науки до цих проблем призвела, наприклад, до поширення глибоко помилкової думки, що правове виховання повинно передусім формувати вміння боротьби з правопорушеннями. Тому слід мати на увазі, що заходи правового виховання самі собою недостатні для профілактики (попередження) неправильної поведінки. Головну роль тут відіграє вироблення внутрішньої регуляції як наслідок всього процесу цілеспрямованого виховання особистості. У результаті моральні, правові, естетичні та інші цінності надійно трансформуються у форми поведінки школяра. Тому правове виховання не можна розглядати як єдиний засіб боротьби з правопорушеннями, незважаючи на важливість цього напрямку. Одне з головних його завдань – вироблення у школярів соціально-правових настанов, які забезпечують усвідомлення ними громадянської відповідальності за свою поведінку, за проступки і правопорушення оточуючих. Формування правових знань набирає в даному випадку першорядного значення, тому що тут недостатньо однієї моральної вихованості. Правильний тип поведінки може будуватися тільки на більш широкій основі, яка включає і правове виховання [62, с. 51].
Взаємозв'язок правового виховання з іншими напрямами виховання здійснюється на основі спільності духовних цінностей, які охороняються різними видами соціальних норм і засвоюються різними формами суспільної свідомості. Засвоєння цих цінностей, що охороняються правом, передбачає наявність у громадян єдності інтересів усіх соціальних груп. Саме тому правове виховання має розглядатися як органічна частина усієї системи національного виховання.
Регулювання суспільних відносин здійснюється не тільки нормами права. Особливе місце в цьому відношенні посідає система морального регулювання. Моральні норми і правила забезпечені не погрозою юридичних санкцій, а дійовою силою суспільного обмеження, заборони.
Характерною особливістю регулювання поведінки за допомогою норм моралі – їх обмежена і всеохоплююча сутність. Тут не потрібен ні суддя, ні в'язниця. Кожен сам собі суддя, сам собі виносить вирок і сам його виконує. Те ж саме може робити і суспільство, яке оточує індивіда. Природно, що вік неповноліття, як ніякий інший, відкритий для формування у молодої людини моральних регуляторів. Від спілкування з бабусею і дідусем, батьком і матір'ю, книгою і кінофільмом, а головне, від переживання неперервного ланцюжка соціально значущих ситуацій в макро- і мікросередовищі формується не тільки свідомість, а й система моральних уявлень. Якщо дитині життя показало і довело, що старших треба поважати, що праця – це справа честі, що чесність – краща риса людини, що чим більше людям віддаєш, тим більше отримуєш і т.д., то за життєвий шлях молодої людини, яка засвоїла подібні моральні норми, суспільство може бути спокійне, а батьки таким сином чи дочкою можуть пишатися: суспільні реагування на вчинки такої молодої людини будуть завжди позитивні.
Формування правових знань, умінь і навичок правомірної поведінки у молодших школярів ґрунтується на тому, що до школи дитина приходить з певним моральним багажем, тобто з елементарно сформованим ставленням до людей, з деяким знанням норм поведінка. Зміна умов життя, новий