вид діяльності – уміння – покладає на школяра нові обов'язки, змінює його життєву позицію, характер взаємовідносин з людьми. Для нього зрозумілим стає поняття суспільного обов'язку.
У правовиховній роботі дуже важливо поєднувати зміст, форми і методи правового і морального виховання. Виділяти тільки правові норми, не пов’язуючи їх з моральними, недоцільно Адже на практиці школяр не стикається з ситуаціями, які вимагають чисто юридичної оцінки без звертання до моральних уявлень, поглядів, почуттів.
Закон стає значущим для учні в засобом входження в соціальну дійсність тільки за умови, що в засвоєнні правових фактів бере участь їх моральна усвідомленість. Тому про правову свідомість людини можна говорити тільки в тому випадку, якщо у процесі виховання подолано суперечність між засвоєними особистістю моральними нормами і правовими вимогами, якщо правове і моральне регулювання індивідуальної поведінки діють на єдиній основі, тобто на переконаності особистості в необхідності і доцільності такої поведінки.
Ставлення до різних юридичних фактів часто визначається ступенем моральної вихованості людини Не усвідомивши моральної суті права, школярі не можуть зрозуміти і суті правового регулювання різних суспільних відносин і процесів, засвоїти обов’язковість виконання вимог закону [32, с. 36].
З іншого боку, правові знання і уявлення поглиблюють і конкретизують погляди учня на моральність, допомагають йому зробити правильний моральний вибір. Правові знання, уміння і навички корисні для школяра тоді, коли йому доводиться вирішувати моральні питання, не пов'язані з юридичною сферою. Розуміння принципів правомірної поведінки допомагає школяреві засвоювати і основи моральної поведінки. Усвідомлення учнями тісного зв'язку моралі і права, що відбувається на емоційному і раціональному рівнях, з'єднує окремі знання і уявлення учнів у комплекс морально-правових переконань .
В умовах, коли на поведінку неповнолітніх істотно впливають недостатність власного досвіду і тенденція до його генералізації, загострене прагнення до самоствердження, дорослості, емоційність, динамізм стосунків, наслідування, навіювання, не завжди легко визначити справжнє значення того чи іншого факту, явища, правильно розібратися у складній ситуації, протистояти тискові мікросередовища, що негативно впливає. У таких умовах правове виховання перетворюється у важливе джерело вироблення у молодого члена нашого суспільства системи соціальних цінностей, оволодіння ним життєвим досвідом, зафіксованим у принципах і нормах права [58, с. 7].
Правове виховання може дати належні очікувані результати тільки за умови, що при його організації враховують не тільки вікові особливості молодших школярів, а й здійснюють його диференційовано, тобто з урахуванням реального стану правосвідомості і поведінки учнів. У школі, на жаль, такого положення не дотримуються, правовиховна робота здійснюється на загал.
Врахування рівня правової вихованості школярів має бути систематичним, а не базуватися тільки наданих, отриманих на початку організації правового виховання. Систематичні "заміри" правової вихованості школярів дозволяють вносити корективи у правовиховну роботу, необхідність в яких виникає часто.
Метою правового виховання слід вважати досягнення такого рівня розвитку правосвідомості особистості, коли контроль вихователя за її поведінкою замінюється самоконтролем, а вдосконалення морально-правової сфери свідомості особистості стає функцією самої особистості. Отже, правове виховання досягає своєї мети, якщо воно формує у дитини здатність самостійно керувати власною активністю. Ця здатність значною мірою залежить не тільки від характеру виховного впливу, наприклад, які вимоги і в якій формі ставляться до дитини, яким чином організуються її діяльність, спілкування, але й від того, як сама дитина внутрішньо сприймає ці впливи, в тому числі і свою участь у правоохоронній діяльності [45, с. 41].
Правильна організація правового виховання у школі, поряд із загальним процесом виховання, сприяє формуванню розуміння школярами необхідності і доцільності закону; його гуманності і справедливості. Разом з тим формує уявлення про право як систему загальних правил, за допомогою яких держава встановлює норми поведінки людей, визначає міри можливого, дозволеного і міру обов'язкового, встановлює правові заборони, порушення яких спричинює відповідальність.
Правове виховання сприяє і розширенню загального кругозору учнів, їх уявлень про життя суспільства, про діяльність нашої держави, про основні норми взаємостосунків людей, про допустиме і неправомірне. Відсутність його призводить до того, що, опиняючись в різних життєвих ситуаціях, учні нерідко дають неправильні оцінки певним морально-правовим явищам, фактам і, спираючись на неточні і помилкові погляди, неправильно поводяться під час вирішення тих чи інших питань. Підвищення рівня правових знань сприяє тому, що людина отримує чіткіше уявлення про дозволене, у неї розширюються можливості для вибору у поведінці прийнятті відповідного рішення у різних життєвих ситуаціях.
1.2. Учнівська молодь як об’єкт правового виховання
В останні десятиліття рівень правової культури громадян України значно знизився. Загрозливих масштабів набули скептицизм, цинізм, лицемірство, недодержання законів. Тому правосвідомість може відродити лише державна комплексна програма правового виховання молоді. Необхідна перебудова всієї системи вивчення правових дисциплін у загальноосвітніх школах, профтехучилищах, технікумах і неюридичних вузах, цілеспрямована систематична правовиховна робота серед молоді.
Нині ж простежується формальне ставлення окремих керівників навчальних закладів до вивчення правових дисциплін, відсутність підготовлених викладачів, малі обсяги часу, що відводиться для вивчення вказаних дисциплін та нестача юридичної літератури.
Загальноосвітні школи та профтехучилища недостатньо забезпечені навчально-методичною та нормативно-довідковою юридичною літературою. Так, лише половина учнів загальноосвітніх шкіл і кожний сьомий учень профтехучилища має можливість читати підручник "Правознавство".
Не витримують критики обсяги часу, що відводиться для вивчення правових дисциплін. Так, за 11 років навчання у загальноосвітніх школах молодь вивчає курс "Основи держави і права" лише у дев'ятому класі в обсязі до 30 годин. Водночас відомо, що у цивілізованих країнах вивченню права приділяється належна увага: ще у молодших класах викладаються мораль та право, починаючи з роз'яснення