В-третіх, в свою чергу Міністерство юстиції у нещодавно розробленій Державній програмі правового виховання населення України передбачило правове виховання молоді за принципом безперервності: ази правових знань в дитячому садку, потім середня школа, профтехучилище, вищий навчальний заклад

Біда в тому, що загальна вказівка про обов'язковість правознавства як учбової дисципліни не підкріплена механізмом її реалізації: немає конкретного визначення кількості годин для викладання правознавства в різних навчальних закладах, немає розподілу учбової програми для різних вікових груп неповнолітніх, відсутня єдина учбова програма.

В-четвертих, проведення правового виховання серед неповнолітніх нині передбачено також Законом України від 24 січня 1995 р. "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", там воно рахується вже в числі основних завдань загальноосвітніх шкіл і професійних училищ соціальної реабілітації неповнолітніх органів освіти.

Вважаємо, що положення про обов'язковість правового навчання і виховання молоді замість вкраплень про нього в окремі розрізнені нормативні акти доцільно прямо і чітко закріпити в одному акті – в чинному Законі України про освіту як одне із головних завдань системи освіти. Де буде вказано, що для забезпечення систематичного, планомірного і диференційованого правового навчання і виховання неповнолітніх необхідне встановлення конкретного механізму [11, с. 60].

Проте правознавство, як й будь-яка інша дисципліна, має свої специфічні особливості. Тому вчителі правознавства поряд з загальними правовими знаннями повинні мати ширші пізнання про характер правопорушень неповнолітніх, особливості особи неповнолітнього правопорушника, причини правопорушень підлітків, профілактику правопорушень серед неповнолітніх.

Згадана вища Державна програма боротьби зі злочинністю саме і визначила ввести в педагогічних інститутах спеціальні курси з теорії і методики правового виховання неповнолітніх, тобто намічена цілеспрямована підготовка майбутніх викладачів з предмета правознавства в цих інститутах. Очевидно, настав час обговорити питання про створення кафедр правознавства у всіх педінститутах.

Підготовка вчителів правознавства провадиться звичайно за спеціальністю історія і право, випускники історики-юристи цілком кваліфіковано викладають правознавство у школах і профтехучилищах.

Самодіяльність в цьому на місцях також не виключена, оскільки про кадрове забезпечення звичайних навчальних закладів викладачами правознавства і про спеціальну підготовку їх ніде не сказано і не роз'яснено.

Зовсім інакше регулює кадрове питання вище названий Закон про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх (ст. 14): для належної організації діяльності спеціальних установ для неповнолітніх держава забезпечує спеціальну підготовку і перепідготовку спеціалістів (соціальних педагогів, юристів та ін.) [36, с. 33]

Отже, хоча звичайні навчальні заклади і спеціальні установи для неповнолітніх однаково перебувають у віданні одного відомства – органів освіти, підхід до підготовки вчителів-юристів для них виявився неоднаковий і підготовка їх для звичайних закладів йде самопливом, а для спеціальних, установ – гарантується державою.

Законодавче вирішення викладеної проблеми буде дійовим заходом до створення умов по формуванню правосвідомості неповнолітніх і виробленню у них правової культури. А це врешті-решт допоможе побудові у нас правової держави.

У системі виховних заходів правове виховання займає особливе місце завдяки наявності у праві найбільш ефективних методів: переконання, роз'яснення, морального і матеріального впливу, попередження, примусу, можливості яких, на жаль, у вихованні школярів застосовується недостатньо.

Найбільше на життя школярів впливають, на наш погляд, економічні відносини, а праву відводиться лише допоміжна роль. Це пояснюється тим, що воно є частиною надбудови, покликаною зміцнювати базисні відносини. Але заперечувати роль права у виховному процесі не можна.

Саме з допомогою права пізнається моральне і аморальне, правомірне і злочинне Ця галузь знань найповніше розкриває багато явищ дійсності і пробуджує до соціально значимого мислення і вибору правомірної поведінки.

Інтереси створення правової держави передбачають запровадження у життя юридичного всеобучу і, насамперед, у загальноосвітній і професійно-технічній школі. Всеобуч – це не тільки свідчення прояву правової культури, а й важливий фактор формування світогляду школярів, основа захисту правовими засобами їх прав ї свобод, надійний гарант запобігання правопорушенням.

У правовому навчанні та вихованні беруть участь соціальні педагоги, працівники соціальних служб, пропагандисти-юристи, працівники правоохоронних органів.

Суть юридичного всеобучу полягає у необхідності певної системи правових знань, до якої входять найпоширеніші галузі права, з нормами яких найчастіше можуть зустрітися школярі. Вибір галузей права та їх обсяг визначаються з урахуванням вікових груп учнів [63, с. 30].

До структури юридичного всеобучу доцільно включити: введення, державне, конституційне, цивільне, трудове, сімейне, земельне, житлове, адміністративне і кримінальне право, заключення.

Зрозуміло, слід зважати на вік учнів при визначенні питань, розглядуваних у лекціях та бесідах. Особливий інтерес школярі проявляють до ділової гри.

У введенні до юридичного всеобучу школярі знайомляться із загальними питаннями, без знання яких важко буде оволодіти правовими категоріями. Тут розглядаються поняття, система і завдання права, місце всеобучу у правовому навчанні і вихованні, запобіганні правопорушенням. Так, характеризуючи завдання права, слід підкреслити, що кожний його галузь регулює конкретні суспільні відносини. Можна сформулювати його загальні завдання. Розкривається зміст правових методів, які мають значну роль у формуванні світогляду школяра [63, с. 31].

Акцентується увага на понятті правових норм, їх структурі. Особливо наголошується на підставах і видах юридичної відповідальності. Поняття закону, порядок опублікування і набрання ним чинності глибоко аналізується.

Кожна з галузей права останнім часом доповнювалася і змінювалася, що викликано далеким розвитком демократичних процесів, введенням правових гарантій для захисту прав і законних інтересів школярів. Слід виділити ті правові норми, які безпосередньо закріплюють гарантії права та обов'язків молоді і забезпечують їх входження у життя активними учасниками [49, с. 124].

Всеобуч проводиться на громадських засадах і у позаурочний час. Підготувати програму юридичного всеобучу нескладно. Проблеми ж