Організація інклюзивного навчання дітей

з особливими потребами

Магістерська робота

Зміст

Вступ……………………………………………………………………3

Розділ I. Теоретичне обґрунтування проблем інклюзивного навчання дітей з ДЦП………………………………………………….6

1.1 Психолого – педагогічні дослідження аспектів інклюзивного навчання……………………………………………………………..6

1.2 Проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні»…………………………………………………………..22

1.3 Диференційований підхід до навчання дітей із церебральним паралічем на основі класифікації та епідеміології захворювання………………………………………………….….37

Висновки до першого розділу……………………………………….48

Розділ II. Формування навчальних досягнень учнів з ДЦП у сучасній початковій школі України……………………………………..50

2.1 Психофізіологічні особливості готовності дітей із церебральним паралічем до навчання у школі…………………………………….50

2.2 Експериментальне підтвердження адаптації та спроможності засвоєння дітьми з різними формами ДЦП навчальної програми сучасної початкової школи……………………………………...67

Висновки до другого розділу………………………………………...83

Висновки………………………………………………………………85

Список використаних джерел………………………………………..87

Додатки………………………………………………………………..99

Вступ

Актуальність теми дослідження. У сучасній світовій освітній політиці за підтвердженням аналізу науково-педагогі-чних джерел та міжнародних нор-мативно-правових документів, розрізняють кілька підходів до надання освіти дітям з обмеже-ними можливостями здоров’я. Основні з них: мейнстримінг, інтеграція, інклюзія. Дана термінологічна лексика в ос-танні роки досить широко використовується і в Україні.

Відповідно до умов інклюзивного навчання усі учні є повноправними особистостями дитячого колективу, забезпечуються безперешкодним доступом, підтримкою, у разі потреби – медико-соціальним та психолого-педагогічним супро-водом.

Слід зазначити, що осново-положні засади інклюзивного навчання викладено у Саламанкській декларації. У міжнародному документі наголошується, що «основним принципом інклюзивного на-вчання є те, що всі діти мають навчатися разом у всіх випад-ках, коли це можливо, незважа-ючи на жодні труднощі чи відмінності між ними. Інклю-зивні школи повинні визнавати й ураховувати різні потреби своїх учнів приведенням у відповідність методів та темпу навчання, а також забезпечува-ти якісну освіту для всіх, роз-робляючи відповідні навчальні плани, організаційні заходи, стратегії викладання, викорис-товуючи ресурси та партнерські зв’язки громад, де проживають учні» (Додаток Б).

В умовах інклюзивної систе-ми навчання визнається та вра-ховується різноманітність дитя-чого колективу, особливі освітні потреби задовольняються у дітей з обмеженими можливос-тями здоров’я й у дітей талано-витих та обдарованих за допомо-гою індивідуалізованих методів навчання, адаптованих навчаль-них програм, спеціально розроб-лених та підібраних допоміжних навчальних матеріалів, додатко-вих посібників тощо. [21;c 215]

Інклюзивне освітнє середо-вище змінює роль педагога навчального закла-ду. Вчитель має сприймати учнів з особливими освітніми потреба-ми, як і усіх дітей у класі; за-лучати їх до спільних видів діяльності, ставлячи дещо інші завдання, до колективних форм навчання та групового розв’язання завдань; використовува-ти різноманітні стратегії колек-тивної участі – спільні проекти, лабораторні дослі-дження тощо. Відповідно до цього ми обрали тему нашого дослідження, а саме: «Організація інклюзивного навчання дітей з особливими потребами».

Серед наукових праць, які досліджують проблеми інклюзив-ної освіти, варто виокремити до-слідження, які проводяться ка-надськими вченими Університе-ту Альберта, зокрема завідувачем Всеканадської кафедри інклюзії професором Дж. Лупарт. Особ-ливо значущою для методології інклюзивного навчання є праця «The Inclusive Classroom: Educating Exceptional Children» («Інклюзивний клас: освіта особливих дітей»), яка дає змогу з’ясувати зміст термінологічних понять, таких, як інтеграція, мейнстримінг, інклюзія, оскільки у науковій, методичній, публіцис-тичній літературі вони тракту-ються досить вільно.[34;c 23]

Отож актуальним на сучасному етапі є вибір теми дослідження та експериментальна перевірка адаптації дітей з ДЦП в умовах інклюзивного навчання в сучасному суспільстві.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити можливості інклюзивного навчання дітей з ДЦП в початкових школах України.

Завдання:

- з’ясувати стан психолого – педагогічного обґрунтування порушеної проблематики в наукових дослідженнях; проаналізувати проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні»;

- обґрунтувати класифікацію та епідеміологію ДЦП;

- експериментально дослідити психофізіологічні аспекти готовності дітей із ДЦП до навчання у школі;

- експериментально довести адаптацію та спроможність засвоєння дітьми з різними формами ДЦП навчальної програми сучасної початкової школи.

Об’єкт дослідження: організація дітей з проблемами здоров’я.

Предмет дослідження: освіта дітей з вадами опорно – рухової системи в умовах інклюзивного навчання.

Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

II. Теоретичні аспекти інклюзивного навчання дітей з ДЦП

2.1 Психолого–педагогічні педагогічні дослідження проблеми інклюзивного навчання

Кожна людина, незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має право на одержання освіти, якість якої не відрізняється від якості освіти здорових людей.

Цей принцип обгрунтовано у низці міжнародних документів, покладений в основу організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами, що впроваджується з метою реалізації їхнього права вибору навчального закладу та форми навчання кожною дитиною за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.

Сучасне суспільство спонукає до роздумів про роль у ньому дітей, які мають особливості психофізичного розвитку, тобто тих, які випадають із нашого стереотипного уявлення про так звану нормальність. Відомий письменник Луї Маршалл, розмірковуючи про норму та патологію, схиляється до трактування певної умовності норми, оскільки ті люди, які не виявляють зовнішніх ознак відхилень, досить часто мають грубі внутрішні порушення непомітні іншим.

Конвенція ООН про права дитини як документ міжнародного рівня висуває вимоги до кожної держави щодо приведення національного законодавства у відповідність із цією «всесвітньою конституцією прав дитини» (Додаток В). За останні роки набуває інтенсивного розвитку державна підтримка дітей з особливостями психофізичного розвитку, сприяння втіленню прогресивних ідей у практику.

У 2004 році в Україні було зареєстровано 135773 дитини з особливими потребами віком до 16-ти років, що становить 1,8% відсотка від загальної кількості дітей в Україні. За даними Міністерства освіти і науки України у 2005-2006 навчальному році освіту у спеціально організованих умовах здобувають 54,1 тис. дітей, які потребують корекції фізичного чи інтелектуального розвитку у 396-ти спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах. За даними