Організація освітніх послуг не повинна бути стихійною, разом із забезпеченням відповідної методичної бази у підготовці педагогічних фахівців, треба проводити заходи з реорганізації освітнього процесу загалом. Найбільш ефективним для дітей із серйозними інтелектуальними та фізичними вадами є інклюзивне (інтегроване) навчання, коли у класі на 14-15 здорових дітей навчаються 2-3 неповносправних однолітки. Навчання може проводитись за методикою Монтессорі (Додаток З) або за іншими методиками, однак з обов’язковим домінуванням звичайної загальноосвітньої програми та залученням окремого педагога для неповносправних дітей з особливими потребами, який би здійснював асистентську допомогу вчителеві у класі.

За результатами дослідження проведених серед молоді (20 осіб), що мають вади опорно-рухового апарату, та із затримкою психічного розвитку віком від 16 до 26 років, які відвідують Львівський навчально-реабілітаційний центр «Джерело», більша частина з них навчалася за індивідуальною програмою, розробленою відповідно до їхніх можливостей:*

50% респондентів здобули неповну середню освіту та 35% повну;*

55% навчалися в школі за індивідуальною програмою, а 40% в інтегрованих класах;*

переважна більшість не задоволена рівнем здобутої освіти та бажали продовжити навчання;*

65% опитаних переконані, що освіта покращить їхнє майбутнє і дасть можливість працевлаштування;*

50% опитаних бажали б навчатися в інтегрованих класах, групах серед своїх однолітків і не тільки неповносправних та здобути добру перспективну освіту .[110;c 487]

Отож, молоді люди із особливими потребами сьогодні не задоволені своїм рівнем освіти і хотіли би вдосконалювати навчання з метою його подальшого продовження.

Подібне дослідження є ще одним аргументом на користь інклюзивного навчання. Зокрема, в Україні, на жаль, ми маємо лише перші паростки такої практики, в той час як у США, у Канаді усі діти з особливими потребами навчаються в звичайних школах за місцем проживання. Там корекційні педагоги працюють у класі разом з класним учителем.

Звичайно впровадження інклюзивного навчання потребує адміністративних змін у системі освіти, однак не менш важливою є відповідна підготовка корекційних педагогів та вчителів загальноосвітньої школи.

У системі вищої школи у процесі підготовки майбутніх педагогів необхідно, крім звичайної програми, акцентувати увагу на викладанні спеціалізованих курсів. Лише глибокі знання про природу особливості дитини допоможуть сформувати у майбутнього вчителя цілісне бачення проблеми і дадуть змогу більш впевнено й спокійно виконувати свої обов’язки. Сьогодення вимагає також більш відкритих та прозорих взаємин між педагогом та батьками дитини. Часи ігнорування, відкинення і маніпулювання минають. Якщо наше суспільство прагне інтегрування у цивілізовану світову спільноту, наша система освіти має бути відповідною до світових стандартів. Це означає, що повноцінні освітні послуги мають надаватися кожній дитині без дискримінації її рівня розвитку чи обмежень. Величезну роль у цій співпраці має відігравати соціальний педагог. Адже саме психолог і соціальний педагог мають бути тим містком, що зв’язує неповносправну дитину й однолітків, батьків та педагога, а інколи батьків і саму дитину. Оскільки відомо, що батьки таких дітей страждають на депресію та мають неадекватні вимоги до дитини, та інколи між ними й дитиною стоїть стіна відчуження. Без розуміння взаємин у подібних сім’ях неможливо надавати якісні освітні послуги. Без сумніву, найважливіший чинник успіху в процесі змін – це глибоке переосмислення статусу людини з особливими потребами. Такий процес має відбуватися на всіх рівнях – як в освітній, так і в усіх інших державних сферах. Недостатньо лише підготовки молодих спеціалістів. Якою змістовною та повноцінною не була б їхня освітня програма, якими б здібностями, професійними компетенціями й готовністю до роботи вони не були б наділені, потрапляючи в сучасну школу, вони не зможуть впроваджувати сучасні підходи до навчання таких дітей самостійно (Додаток К).

Скажімо на базі Львівського навчально-реабілітаційного центру «Джерело» діють такі навчальні програми для фахівців:*

Психосоціальний супровід сімей, де є дитина з особливими потребами;*

ГРДУ: сучасні принципи діагностики і терапії;*

Поведінкова терапія поведінкових розладів у дітей.

Отже, успіхів у навчанні дітей з проблемами здоров’я у системі сучасної освіти можна досягти, використовуючи комплексний підхід до оптимізації навчального процесу. Цей підхід охоплює як повноцінну підготовку спеціаліста у вищій школі, так і зміну недосконалих та застарілих зразків педагогічної роботи, удосконалення, ознайомлення з новими методами роботи. Також необхідні зміни у формуванні адекватного сприйняття неповносправної дитини з боку чиновників від освіти та охорони здоров’я. Лише комплексні заходи зможуть допомогти вчителям та дітям з особливими потребами у сучасній українській школі.[45;c 34]

Реформування спеціальної освіти в Україні взаємопов’язано з проб-лемою підготовленості до шкіль-ного навчання дітей з особли-вими потребами, серед яких пильної уваги фахівців потре-бують діти з церебральним па-ралічем з огляду на складну, мультифакторну структуру де-фекту. Така категорія дітей по-ширена, і незважаючи на ус-пішні досягнення в психолого-педагогічній науці, з часом накопичується більше проблем, ніж способів їх вирішення, що пов’язано, насамперед, із су-часними суспільними умовами життя, які висувають нові ви-моги щодо досягнень дітей у засвоєнні суспільного досвіду. Зумовлює прискорені тем-пи переходу від нижчих стадій розумового розвитку до ви-щих. Початок шкільного навчан-ня знаменує перехід дитини із сім’ї в громадянське суспіль-ство (Д.Ельконін). Тобто по-чинається принципово новий вид діяльності, який, за озна-кою соціальної значущості