Відповідно до концепції єд-ності біологічних та соціальних чинників психічного розвитку (Л.Виготський, М.Бернштейн, П.Анохін та ін.) в численних дослідженнях визначається сут-тєва роль біологічних факторів у комплексі причин, що зумов-люють недостатню готовність ді-тей до шкільного навчання: мор-фологічна незрілість, внутріш-ньочерепні травми при пологах, ослаблене здоров’я (М.Антропова, Т.Вишневенька, Е.Каліжнюк).[2;c 89]

Здатності до навчання у ди-тини дошкільного віку зумов-лені особливостями її цере-брального розвитку, зокрема процесами «дозрівання» голов-ного мозку, неоднаковою швид-кістю розвитку його різних структур. Тривалість утворен-ня зв’язків й точність взаємо-дії між корою мозку та підкор-ковими структурами значною мірою спричинює стан психіч-них процесів дитини, особли-вості довільної регуляції функ-цій, емоційність. У дошкіль-ному та молодшому шкільному віці триває розвиток аналіза-торних систем. Кіркова ділян-ка зорового аналізатора ще не досягає свого максимального розвитку, що проявляється у не-чіткій диференціації зорових подразників. Удосконалюєть-ся вестибулярний аналізатор, у фізично активних дітей ве-стибулярний апарат розвива-ється швидше, ніж у ровесни-ків, які ведуть пасивніший спосіб життя. Достатньо роз-винутим на цей час у здорових дошкільників є слуховий аналізатор, що зумовлює сензитивність до музичних занять та вивчення іноземних мов. Ви-ключна роль належить рухово-му аналізатору, який є своє-рідною службою зв’язку між усіма аналізаторами, органі-зуючи їх взаємодію у складних актах поведінки.

Отож дошкільний вік ди-тини характеризується тим, що її психічні функції перебува-ють у процесі становлення. Особливо це стосується дітей з церебральним паралічем, ос-кільки різним формам цього захворювання властиве різне ураження окремих анатізаторних систем та їх взаємодії, що спричинює варіативність особ-ливостей психічного розвитку у цієї категорії дітей. Специ-фіка порушень та міра їх вираженості залежить від важко-сті та локалізації уражень го-ловного мозку. Все це зумовлює повільніший темп дозріван-ня кіркових структур. Однак ве-ликий вплив має також обме-ження обсягу знань та уявлень про навколишній світ, недостатність предметно-практич-ної діяльності й соціальних взаємин. Це узалежнює недо-сконалість показників віково-го розвитку хворих дітей (порівняно з нормальними), що характеризують психофізіоло-гічну готовність дошкільників до навчального процесу.[7;c 264]

Виокремлюють певні етапи психологічної готовності дитини до систематичного на-вчання, які мають певні особ-ливості для особистості дитини, хворої на церебральний параліч.

Перший етап психологічної готовності дитини до навчання – це рівень розвитку пізна-вальних процесів, який сприяє успішному переходу до шкіль-ного режиму та передбачає до-статній рівень розвитку мислен-ня, мовлення, сприйняття, пам’яті, ува-ги тощо. Навчальний процес ґрунтується на пізна-вальній діяльності дитини; за допомогою органів чуттів во-на ознайомлюється з предме-тами та явищами навколиш-нього світу. Ушкодження рухо-вих функцій впливає на зорові, слухові, тактильні, кінестетич-ні відчуття та сприймання, по-рушує їх взаємодію, обмежує різноманітність вражень від предметного світу та перешко-джає створенню основи для навчальної діяльності. Уяв-лення й знання про довкілля у цих дітей неповні, недостат-ньо систематизовані, іноді помилкові. Велику роль у цьому відіграє порушення рухово-кі-нестетичного аналізатора, що зумовлює недостатність роз-витку аналізаторної діяльності, труднощі формування комплек-сних асоціацій. Таким чином при ДЦП внаслідок органіч-ного ураження мозку порушу-ється майже вся система чуттєвого пізнання. Недорозвиненість зорового сприймання у поєд-нанні із запізнілим розвитком предметних дій обмежує мож-ливості дитини активно роз-глядати предмети, маніпулю-вати ними. Внаслідок цього затримується зо-рове сприймання образів, важко форму-ються уявлення про форму, ве-личину, застосування цих по-нять у пізнанні навколишнього світу та навчальній діяльності.

Уповільнене формування узгодженості рук та очей уск-ладнює процес оволодіння чи-танням та письмом: дітям важ-ко утримувати поглядом рядок під час читання, навчатися пи-сати елементи літер.

Через ушкодження зорово-моторної координації у хворих дітей порушуються просторові уявлення та орієнтування, відповідно математичний, особливо геометричний, матеріал засвою-ється ними важко; мовлення часто характеризується неро-зумінням складних логіко-синтаксичних конструкцій, які грунтуються на просторових уявленнях.

Серед показників недостат-ньої готовності до опанування шкільних предметів у дітей з церебральним паралічем про-відна роль належить затримці у формуванні мисленнєвих опе-рацій, що визначається особливостями патогенезу – ло-кальним фактором, незрілістю чи ушкодженням певних функ-цій при різних формах захво-рювання. Інтелектуальні обме-ження, насамперед, стосують-ся здатності до узагальнення, що зумовлює оперування по-няттями та логічними міркуваннями. Хворим дітям вла-стива нерівномірність сформованості різних пізнавальних функцій, дисгармонійність ін-телектуального розвитку. Астенізованість центральної нер-вової системи спричинює не-достатній розвиток пам’яті та уваги, що негативно познача-ється на навчальній діяльності.[15;c 65]

Недоліки мовлення у дітей з церебральним паралічем по-лягають у своєрідності звуко-вої, граматичної та лексичної систем внаслідок органічного ураження мовленнєво-рухового аналізатора, порушення сенсомоторної сфери, особливостей загального психічного розвит-ку та умов виховання. Особли-вості мовленнєвого розвитку спричинено труднощами навчан-ня не тільки мовлення та читання, а й позначаються на засвоєнні знань з інших навчальних пред-метів. [8;c 352]

Другий етап психологічної готовості дитини до шкільно-го навчання – це її вміння до-вільно керувати собою, здат-ність свідомо регулювати влас-ну поведінку та діяльність, що передбачає достатній рівень розвитку вольових якостей. На формуванні емоційно-вольової сфери хворої дитини позначаються як біологічні, так й соціальні чинники. Як зазна-чалося, органічне ураження центральної нервової системи (ЦНС) проявляється у нерівномірності та уповільненості дозрівання лобних ділянок кори головно-го мозку. Суттєве значення має також хронічна ослабленість ЦНС, що створює своєрідний неспри-ятливий грунт, на якому утво-рюється низка негативних со-ціальних (вторинних) впливів на розвиток емоційно-вольо-вої сфери дитини: переживан-ня з приводу фізичного недо-ліку, ізоляція від ровесників, умови емоційної деприваціі внаслідок складних сімейних взаємин тощо. Змінена реак-тивність