нервової системи зу-мовлює підвищену дратівли-вість, риси тривожності, нега-тивізму, високу виснажуваність, що гальмує формування до-вільності у поведінці, зумов-лює низьку здатність до най-простіших форм її саморегу-ляції. Недоліки сімейного виховання за типом гіперпротекції сприяють формуванню утриманських установок, не-здатності діяти самостійно, без-ініціативність. Накопичення у таких дітей досвіду неуспіху у спілкуванні та діяльності спри-чинюють розвиток таких рис особистості, як невміння від-стояти свої інтереси, підвище-на чутливість, образливість, почуття невпевненості, що пе-решкоджає повноцінному ово-лодінню навчальною діяль-ністю.
Третім етапом психологічної готовності до шкільного на-вчання є достатній рівень мо-тивації, який є спонукальною силою під час оволодіння на-вчальними знаннями та про-дуктивними формами діяль-ності (малювання, ліплення, аплікація). Даний етап передба-чає достатньо високий рівень підпорядкованості мотивів, який пов’язаний зі свідомим подо-ланням афективно-негативно-го ставлення до навчання та здійснюється завдяки емоцій-но привабливій меті. У дітей з церебральним паралічем мо-тиваційна сфера має певні особ-ливості. Порушення зорово-моторної координації та про-сторового орієнтування робить для хворої дитини навколиш-ній світ менш диференційова-ним, різні предмети та явища мало привертають її увагу і то-му не збуджують інтересу та активності. Хронічна ослабленість нервової системи змен-шує і без того незначні мож-ливості долати труднощі через низьку психічну працездатність, нестійкість уваги, внаслідок чого у неї не формується здат-ність до цілеспрямованої ді-яльності, яка у здорової дити-ни значною мірою розвивається спонтанно. Труднощі спів-праці з дорослими (через не-достатнє вміння слухати, зо-середжувати увагу на завданні та діяти згідно з інструкцією) призводять до дефіциту пози-тивного досвіду, що спонукає та підкріплює бажання вчити-ся. Все це зумовлює зниже-ну мотивацію до пізнавальної діяльності у цієї категорії дітей. Таким чином, перелік не-доліків психологічної готов-ності дитини з церебральним паралічем до шкільного на-вчання окреслює коло проб-лем, які мають стати предме-том корекційного втручання та потребують участі різних фа-хівців: психолога, педагога, лі-каря, логопеда, реабілітолога. Важливим напрямом сучасної спеціальної психології є поси-лення її прикладного характе-ру, шлях подальшої «психоло-гізації» педагогів, забезпечен-ня їх необхідними методиками для здійснення діагностичної, корекційної та психо-профілактичної роботи. [20;c 134]
Для визначення організа-ційно-педагогічних умов здійснення навчання дітей із ДЦП ми проаналізували нормативні доку-менти, досвід організації навчання в Івано-Франківськрму навчально – реабілітаційному центрі школі №2 (НРЦ) за 2009-2010 навчальний рік, проводили опитування й анке-тування вчителів, вивчати ін-новаційні технології навчання дітей цієї категорії.
За результатами вивчення психофізичного розвитку ді-тей, хворих на ДЦП, та аналізу практичного досвіду, нами розроблено стратегію здійснення навчання. Вона полягає в тому, що індивідуальне на-вчання має охоплювати три не-розривно пов’язані блоки умов: організаційний, дидактичний та комплексно-реабілітаційний, без дотримання яких неможлива повноцінна реалізація навчаль-ного процесу, розвиток особистості та здійснення корекційно-реабілітаційної діяльності (див. табл. 2).
Організаційний блок. Зараху-вання учня до школи здійсню-ється відповідно до чинних зако-нів, положень про індивідуальне навчання, законів України «Про освіту», «Про загальну се-редню освіту», «Положення про індивідуальне навчання», за-тверджених наказом Міністер-ства освіти та науки України.
Підставою для організації ін-дивідуального навчання є:
1.
Довідка лікувально-кон-сультативної комісії за підпи-сом трьох членів комісії.
2.
Заява батьків із проханням зарахувати учня до школи на ін-дивідуальну форму навчання.
3.
Копія свідоцтва про на-родження дитини.
4.
Направлення міського чи районного органу державного управління освітою.
Після зарахування учня до школи наказом призначається вчитель для його навчання в до-машніх умовах. Учитель інди-відуального навчання відпові-дає за оформлення особової спра-ви учня. В ній записуються дані про учня (прізвище, ім’я, по батькові, рік та місце народжен-ня, домашня адреса, телефон), дані про батьків (прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, міс-це роботи, службовий телефон), додається копія свідоцтва про народження, направлення до школи з діагнозом дитини. Піс-ля закінчення учнем першого, четвертого та випускного класів в особовій справі записується докладна ха-рактеристика навчальних досяг-нень, труднощів, невикориста-них можливостей, особистісного розвитку. В особовій справі виставляються семестрові, річ-ні оцінки, а також робиться за-пис про переведення учня до наступного класу.
Кожного школяра, який на-вчається індивідуально, фіксу-ють у списку учнів того класу, до якого він прикріплений. До графи класного журналу «Відо-мості про учнів» учитель інди-відуального навчання вносить відповідні відомості про свого учня. В класному журналі вистав-ляються семестрові, річні оцінки, а також робиться запис рішення педагогічної ради про переведен-ня учня до наступного класу.[1;c 123]
Учитель, призначений для навчання учня в домашніх умовах, складає розклад уроків і гра-фік роботи, який погоджується з батьками, заступником ди-ректора школи з навчальної ро-боти та затверджується директо-ром. Примірник цих докумен-тів зберігається у заступника директора з навчальної роботи для здійснення контролю ро-боти вчителя.
Організація навчального се-редовища передбачає облашту-вання навчального куточка, за-безпечення індивідуальними меблями, приладдям для учня (парта, ортопедичні пристрої тощо), місця для відпочинку, оснащеного для проведення фізкультхвилинок.
Наступна складова організа-ційного блоку – створення ко-манди фахівців, які вивчають психофізичні особливості учня та дають певні рекомендації (вчитель, лікар, інструктор ЛФК, логопед, психолог). Спільна ро-бота цих фахівців та батьків ди-тини спрямована на досягнен-ня єдиної навчально- корекційної мети.
Батьки є безпосередніми учасниками індивідуального навчання дітей із ДЦП. Це неодмінна умова, без якої неможливе здійснення ефективного індивіду-ального навчання. Вчитель має ознайомити їх зі стратегією та перспективою розвитку дити-ни у процесі навчання, форму-вати у батьків адекватну оцінку її психофізичних можливостей. [19;c 29]
Дидактичний блок. Після ком-плексного обстеження на почат-ку навчання вчитель-дефектолог проводить психолого-педа-гогічне обстеження, внаслідок якого отримує конкретні дані про рівень розвитку інтелекту, навчально-значущих функцій, психічної, фізичної та психо-моторної сфер, рівень знань з усіх навчальних предметів, на основі чого розробляє індивідуальний план навчання й ви-ховання конкретної дитини від-повідно до програми. Наприк-лад, якщо у дитини виявлено третій (низький) рівень інтелекту-ального розвитку та навчально-значущих функцій, низьку підготовку з основних навчальних предметів,