Для реалізації цих принципів в основу напрямку «Інтеграція дітей з особливими потребами в активне життя суспільства» програми «Крок за кроком» було покладено такі засади:

1. Ставлення до дитини, яка має особливі потреби як до особистості, а не як до патологічного «дефектного» об’єкта. Це передбачає визнання в кожній дитині особистості, прийняття її індивідуальних особливостей, повагу до її честі та гідності. Саме на такому підході ґрунтується організація взаємодії педагога з дитиною та її родиною. Навчальні плани, індивідуальні програми розвитку розробляються з урахуванням особливостей дитини: інтересів, стилю пізнання, рівня розвитку, властивостей темпераменту та характеру, культури родини.

2. Партнерство (оцінювання потреб, складання плану взаємодії з дитиною передбачає створення команди фахівців-однодумців: педагогів, батьків, спеціальних педагогів, психологів, фізичних реабілітологів, соціальних працівників).

3. Співпраця з батьками, залучення їх до освітнього процессу, психологічна підтримка сімей (консультації, тренінги, групи підтримки тощо) та їхнє активне залучення до процесу планування освітньої діяльності, вибору шляхів її оптимізації, можливості бути поряд зі своїми дітьми, іншими родинами.

4. Зв’язки з громадою (говорячи про команду однодумців, ми переконані, що сприяння створенню турботливої спільноти, яка піклується, представляє і захищає права та інтереси дітей та їхніх родин, заохочує до активної громадянської позиції, ініціативності кожного члена спільноти).

5. Індивідуалізація освітнього процесу, яка передбачає вільний вибір дітьми різноманітних видів діяльності у центрах, різні ролі педагога, різнопланові за складністю, послідовністю виконання, добором матеріалів завдань.

6. Використання інтерактивних освітніх технологій, в основі яких розвитковий підхід та суб’єкт суб’єктна стратегія.

Реалізацію своєї мети ВФ «Крок за кроком» здійснює, зокрема, через проведення навчально-практичних тренінгів для різних категорій освітян. Тренінги один із основних видів діяльності напрямку «Інтеграція дітей з особливими потребами в активне життя суспільства». Так, із початку реалізації цього напрямку, в 1996 році були проведені всеукраїнські семінари для вихователів дошкільних закладів освіти, що працюють за програмою «Крок за кроком», та педагогів спеціалізованих освітніх закладів (березень 1997 рік), для викладачів вищих закладів освіти (травень 1999 рік) за участю викладачів Нью-Йоркського університету та педагогів-практиків, які навчають дітей з особливими потребами у звичайних закладах освіти США. У цих семінарах узяли участь представники державних інституцій: Міністерства освіти і науки, місцевих відділів освіти, а також науковці провідних вищих закладів освіти України.

Про результати цієї діяльності можуть свідчити такі цифри: 1236 дітей з особливими потребами зараховані до звичайних дошкільних груп та початкових класів освітніх закладів, які працюють за програмою «Крок за кроком» у 17 регіонах України; 120 педагогів пройшли тренінги за темою «Включення дітей з особливими потребами».

Звичайно, найголовніше для цього напрямку — навчити педагогів застосовувати методики особистісно зорієнтованого навчання та розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, бо саме це є обов'язковою умовою введення дітей з особливими потребами у звичайні освітні заклади. Але насамперед необхідне було глибоке усвідомлення того, що в дітей з особливими потребами та їхніх родин мають бути такі самі права та можливості, як і в усіх інших; що суспільству слід докласти значних зусиль, аби вони могли почуватися частиною більшої спільноти, знаходити друзів та однодумців, вчитися любити і поважати себе, усвідомлювати, що кожен з нас розвивається по-різному, але має свій неповторний талант, який подарує світові. Завдяки участі у програмі «Крок за кроком» багато вчителів переконалися, що залучення дітей з особливими потребами до класів, де навчаються їхні ровесники з типовим рівнем розвитку, є необхідним елементом демократії. Педагоги, які зрозуміли важливість природної інтеграції дітей з особливими потребами і роблять перші кроки в цьому напрямку, варті великої поваги і вдячності. Але очевидне й те, що зусиль самих лише педагогів та батьків недостатньо, аби досягти значніших системних змін на шляху інтеграції. Безперечно, потрібні об'єднані зусилля багатьох людей та організацій, які можуть зробити свій внесок у вирішення цієї проблеми, - представників державних та громадських освітніх інституцій, влади, соціальних служб, медичних організацій. Важливо, щоб усі, хто працює в цьому напрямку, мали спільне бачення того, що є найвагомішим для розвитку дітей з особливими потребами та їхніх сімей. Саме з цією метою — об’єднати зусилля та виробити спільне бачення шляхів розв’язання проблем — ВФ «Крок за кроком» провів у грудні 1999 року перший круглий стіл «Інтеграція дітей з особливими потребами в активне життя суспільства». У роботі круглого столу взяли участь представники міністерств освіти та охорони здоров'я, державних органів влади, Головного управління освіти м. Києва, провідних наукових інститутів та вищих закладів освіти, громадських організацій.

Головною метою круглого столу було привернути увагу державних органів влади, науковців, фахівців-практиків, широкого кола громадськості до проблеми інтеграції; сприяти зміні поглядів суспільства стосовно дітей з особливими потребами, подоланню негативних стереотипів щодо інтеграції; сприяти появі переконання, що діти з особливими потребами повинні мати право вибору навчального закладу, право, за умови необ­хідної підтримки, розвиватися разом зі своїми повносправними ровесниками у звичайних групах і класах, де вони можуть осягати основи незалежного життя, засвоювати навички, які дадуть їм можливість жити й працювати в суспільстві, стати його повноправними активними громадянами. Результати круглого столу підтвердили й той факт, що в нашому суспільстві ще немає єдиного спільного бачення щодо найоптимальніших шляхів розвитку та забезпечення якісною освітою дітей з особливими потребами. Однак існує високий професійний рівень та