Бажання бути самостійною людиною, робити самостійний вибір, бути господарем власного життя притаманне всім без винятку дітям до трьох років. Апогеєм цього прагнення є психологічна криза трьох років, коли малюк влаштовує справжні баталії на родинному фронті, доводячи до нервових зривів своїх батьків. Переважна більшість батьків-випускників «інституту родинних цінностей Радянського Союзу» досить швидко згадують традиційні ліки від дитячих капризів, на зразок «увесь шоколад у нас в ремінці». І лише одиниці за непідкореним криком малюка: «Я сам!» чують: «Допоможи мені зробити це самому! Допоможи мені звільнитися від власної безпорадності, стати вільною особистістю!»

За часів радянського тоталітарного режиму комуністична партія була єдиним «фахівцем» з питань виховання підростаючого покоління. Прав на власну думку, бажання, почуття, особисте життя, оригінальність та неповторність, особливо у маленької дитини, не існувало. Тому метод Марії Монтессорі з 1923 року був заборонений радянською владою як буржуазний і знову відродився в Україні лише із здобуттям нею незалежності. Саме виховання незалежної особистості у дусі свободи (не анархічної, а в розумінні – свободи від власної безпорадності), що є провідною засадою методу Монтессорі, стало перепусткою в життя. Незалежній Україні потрібні творчі особистості з конструктивним мисленням та вмінням приймати рішення. Але хто може виховати таку особистість, якщо батьки нинішніх дітей навчені «ходити строєм та чекати на вказівки». Тож починати треба було з головного – з батьків.

Але тут чекають нові випробування. Перше – інертність і нерозуміння з боку батьків. Думка про те, що держава в особі педагогів, психологів, медиків та інших фахівців їм «винна», міцно закріпилася в їхній свідомості. Жахливі реалії відкрилися нам в процесі вивчення цієї проблеми: лише третина батьків активно реабілітує своїх хворих малюків. До речі, побоювання втратити пенсію по догляду за дитиною-інвалідом посідає в рейтингу виправдань лише друге місце, а на першому – небажання діяти власноруч, ностальгія за «соціалістичним минулим», яке було «зручним» і «стабільним». Для вирішення цієї проблеми в Центрі було створено групу самодопомоги «Інтеграційний батьківський клуб «Зелений острів», де батьки вчаться бути відповідальними за своїх дітей, вчаться конструктивно вирішувати проблеми сьогодення, а не марно картати себе відчуттям провини за інвалідність малюка.

Друге випробування це проблема хімічної залежності в родинах, а саме проблема алкогольної залежності, від якої найбільше страждають жінки і діти. З метою запобігання насильству в родині та подолання співзалежності в Центрі працює група самодопомоги для співзалежних жінок з хімічно залежних родин «Школа незалежності». Також у межах цієї теми вже чотири роки поспіль Монтессорі-Центр є партнером і членом Клубу родинного дозвілля для членів хімічно залежних родин «7Я» , який щосуботи збирається на території.

М.Монтессорі вважала, що в кожній людині закладено власну «космічну програму», яку вона повинна реалізувати. Тата і мами мають свою особисту програму, а кожен малюк, як незалежна особистість, свою. Батьки мають право на самореалізацію, а дитина – право на саморозвиток в дусі свободи. Найнеобхідніше це родинам з особливими дітьми, де, зазвичай, існують такі явища, як «гіперопіка» та «деструктивні стосунки» .

Сьогодні помічниками є студенти полтавських ВНЗ, що входять до складу волонтерського загону «Прометей», який на IV обласному Ярмарку соціальних технологій здобув звання «Кращій волонтерський загін 2007 року».

Десять років – це не так уже й багато в масштабах Всесвіту, але для громадської організації – це час підбивати певні підсумки: що зроблено, а що не вдалося; які були труднощі, а що далося легко.

В 2008 році, у році Монтессорі-Центр отримав значні суми на фінансування проектів від Полтавської обласної державної адміністрації, міськвиконкому, ВГО «Коаліція», Всеукраїнського благодійного фонду «Україна 3000», Всеукраїнського благодійного фонду «Крона» на суму понад 100 000 гривень. А Державною ТРК «Лтава» було знято і показано фільм про діяльність Монтессорі-Центру .

Додаток К

Анкета для вчителів загальноосвітніх шкіл

(Формування мотивації навчальної діяльності школярів

за сучасних умов)

1. Прізвище, ім’я, по-батькові.

2. Освіта.

3. Які методи і прийоми мотивації навчальної діяльності ви вважаєте найоптимальнішими ?

4. Яким із них ви надаєте перевагу у своїй роботі ?

5. Як саме під час підготовки до уроку, обираючи методи та прийоми мотивації, ви враховуєте:

- специфіку класу;

- індивідуальні можливості учнів;

- умови роботи на уроці.

6. Чи склалась у вас власна система методів мотивації навчальної діяльності ?

7. Чи вдається вам виробити в учнів раціональні способи розумової праці і навичок самоорганізації; якщо так, то якими методами і засобами?

8. Який характер навчальної діяльності у вас є переважаючим:

- репродуктивний;

- конструктивний;

- творчий.

9. Яких уроків у вас більше:

- які досягли поставленої мети;

- частково досягли мети;

-не досягли мети.

10. Чи складно вам обирати методи та прийоми мотивації навчальної діяльності ? Чи потребуєте ви допомоги і якої саме ?

Анкета для вчителів

навчально – реабілітаційного центру

(Формування мотивації навчальної діяльності школярів

за сучасних умов)

1. Прізвище, ім’я, по-батькові.

2. Освіта.

3. Як довго Ви працюєте у сфері корекційної педагогіки?

4. У якій галузі корекційної педагогіки Ви працюєте:

а) тифлопедагогіка;

б) сурдопедагогіка;

в) олігофренопедагогіка;

г) логопедія;

д) спеціальна психологія;

е) інше.

5. Назвіть проблеми, з якими Ви найчастіше стикаєтесь у своїй роботі.

6. Які методи і прийоми мотивації навчальної діяльності ви вважаєте найоптимальнішими ? Яким із них ви надаєте перевагу у своїй роботі ?

7. Як саме під час підготовки до уроку, обираючи методи та прийоми мотивації, ви враховуєте:

- специфіку класу;

- індивідуальні можливості учнів;

- умови роботи на уроці.

8.