Для того, щоб досягнути цих результатів, партнери, задіяні у кожному вихідному регіоні включатимуть міністерство соціального захисту і праці та міністерство освіти і науки (України та АР Крим), інститут спеціальної педагогіки, НУО «Крок за кроком», Національну асамблею неповносправних, Львівський ресурсний центр незалежного життя мережу неповносправних жінок і дитячий інформаційно-реабілітаційний центр «Аюрведа». Цільові групи (організації), для яких плануються зміни, включають навчальні заклади (Інститут підвищення кваліфікації вчителів, Національний педагогічний університет імені М.Драгоманова, Національний університет імені І.Франка, Національний університет «Львівська політехніка» та Сімферопольський педагогічний університет), а також неурядові організації (товариство «Надія», товариства з Нового Роздолу та Бродів, реабілітаційні та інформаційні організації, а також особи неповносправні і повносправні).

Крім представників загальнонаціонального рівня, представники регіонального та муніципального рівнів будуть залучені до процесу планування проекту , його реалізації, тренінгів та поширення інформації, включаючи Львівське обласне відділення праці та соціального захисту населення, Львівської обласної держадміністрації, Львівський відділ освіти; відділення Львівської міської ради; міністерство праці і соціальної політики та міністерство освіти і науки АР Крим; Сімферопольський відділ освіти; Сімферопольський відділ праці та соціальної політики та відділення Сімферопольської міської ради.

До компонента «Заклади освіти» залучено два експериментальні регіони України та запровадження у трьох додаткових регіонах (м. Запоріжжя, м. Дніпропетровськ і м. Київ) програм інклюзивної та доступної освіти для дітей та молоді з особливими потребами (особливостями психо-фізичного розвитку).

На сьогоднішній день діти з особливими потребами в Україні не мають доступу до якісної освіти. У 2004 році 1,8% з усіх дітей (135,773) в Україні були зареєстровані як такі, що є неповносправними (включаючи усі форми неповносправності). Багато хто вважає, що ця цифра є значно заниженою. На 2003-2004 роки загальне зарахування дітей з особливостями психо-фізичного розвитку у школи-інтернати складало 64,667 дітей, 52,051 учнів навчалося у 304 школах-інтернатах у міській місцевості і 12,616 учнів навчалося у 93 школах-інтернатах у сільській місцевості.[109;c 504]

Інклюзивні школи – це канадська (і міжнародна) модель навчання дітей. Однак, поки що в Україні нема інклюзивних шкіл. На сьогодні в Україні лише існують поодинокі спроби запровадити інтегровані класи. Наприклад, організація «Крок за кроком» є провідною громадською організацією в Україні, яка впроваджує інтегровані класи у м. Києві та Київській області, а також у м. Львові, м. Івано-Франківську, м. Одесі та м. Полтаві. Інклюзивні школи, які є метою даного проекту мають більш всеохоплюючий підхід до інклюзивної освіти, зосереджуючись не лише на спеціальній підготовці вчителів та підтримці батьків і на ширшій політиці, яка підтримує інклюзивну освіту, як, наприклад, доступність середовища та громадянське суспільство.

Україна підписала Конвенцію ООН про права дитини, і на сучасному етапі переглядає проект законодавства про інклюзивну освіту. Міністерство освіти і науки повністю підтримує такі процеси, і прагне запровадити модель інклюзивної освіти, однак, як зазначають у самому міністерстві у них відсутня сама модель всеохоплюючої інклюзивної освіти; а також нема політики, спеціальних програм для; та послуг для студентів підготовки для вчителів.

Компонент освіти проекту допомагатиме українським учасникам проекту (Міністерству освіти і науки, Міністерству праці і соціального захисту, Академії педагогічних наук, НУО, батьківським організаціям) створити основні стійкі елементи системи інклюзивної освіти. Проект зробить власний внесок у формування сприятливого середовища, сприяючи соціальним змінам за допомогою реформування освіти і формування політики, а також через позитивні зміни у ставленні громадськості до неповносправності, інклюзії та прав людини в Україні. Методи, що будуть втілені проектом, для досягнення таких результатів, повинні створити моделі для інклюзивних шкіл в Україні, створить можливість підвищення кваліфікації вчителів, які працюватимуть в інклюзивній моделі освіти, а також на університетському рівні запровадить спеціалізовану навчальну програму, яка дозволить випускникам отримати ступінь: вчитель інклюзивної школи. Такі зміни відбуватимуться у двох експериментальних школах (по одній у кожному експериментальному регіоні) в Україні, демонструючи готовність українців до змін, приналежність до місцевої громади, та стабільність запропонованої системи. А також, представники із, щонайменше, трьох шкіл буде запрошено стати учасниками-спостерігачами у цьому проекті. Їхнє завдання полягатиме у відвідуванні зборів та навчальних занять з метою подальшої передачі знань у своїх школах. Очікується, що критичною масою, необхідною для переходу до практики інклюзивної освіти в Україні, включатиме згадані вище дві експериментальні школи, три школи учасниці-спостерігачі, партнерські та цільові організації та усі три рівні уряду.

Стабільність цього компоненту буде досягнуто за допомогою наступних трьох методів:

1. Львівський та Кримський відділи освіт заявили про свою підтримку проекту. Оцінено школи, які вибрали для експерименту (наприклад, фізична доступність цих шкіл), а також проведено підготовку вчителів та надано необхідні матеріали для переходу до інклюзивної моделі. Проведено переговори з представниками міської влади стосовно архітектурних змін у структурах шкіл, які необхідно провести після початку дії проекту.

2. Професорсько-викладацький склад університетів, після пройденого спеціального навчання, стає постійним персоналом. Програми, які готують вчителів інклюзивної моделі освіти, є постійно діючими, і фінансуються університетами, з бюджету міністерства освіти і науки, а тому фінансово стабільні.

3. Навчальні курси з інклюзивної освіти введені у програму Інституту підвищення кваліфікації вчителів. Кожних п’ять років українські вчителі