Щодо компоненту «Громадянське суспільство», то у двох експериментальних регіонах та на загальнонаціональному рівні зростає спроможність неурядових організацій підтримувати і впроваджувати інклюзію дітей та молоді з особливостями психофізичного розвитку.

На сучасному етапі кількість НУО неповносправних в Україні зростає як відповідь на нестачу державних послуг. У постійно змінних соціально-економічних умовах України місцеві та регіональні громадські організації відчувають значну нестачу фінансів; у них не вистачає знань та досвіду аналітичної діяльності й менеджменту; у них обмежені організаційні спроможності; мають місце прогалини між задекларованої місією та реальною діяльністю; у таких НУО низький ступінь фінансової стабільності; вони відчувають ізольованість і нестачу спілкування між іншими подібними організаціями, нема обміну досвідом та інформацією; а також нема достатнього досвіду і знань стратегічного планування. Громадські організації в Україні не мають досвіду співпраці одні з одними, чи навіть спільної участі у роботі з партнерами. Однак, не зважаючи на існуючі недоліки і нестачі НУО в Україні мають потенціал бути хорошим каталізатором змін щодо того, як сприймають сферу з особливостями психофізичного розвитку на рівні уряду, освітніх закладів та громадськості та яким чином з нею співпрацюють. НУО мають певні переваги у сфері соціального захисту, а саме: здатність вільно експериментувати з новацій ними підходами, при потребі ризикувати; гнучкість у пристосуванні до місцевих умов та реагуванні на місцеві потреби, а отже, здатність розробляти інтегровані проекти, а також між секторні проекти; здатність спілкуватися на усіх рівнях, від окремих осіб з місцевих громад, до представників вищих рівнів уряду, а також; здатність запрошувати до співпраці спеціалістів та висококваліфікованих мотивованих працівників, маючи менше обмежень ніж урядові організації.

Даний проект пропонує розвинути спроможність НУО з тим, щоб вони, від імені дітей з особливостями психофізичного розвитку могли ефективніше відстоювати і пропагувати зміни, стали більш професійними у процесах формування та аналізу політики; а також щоб вони стали фінансово стабільними і довготривалими організаціями. Засоби, за допомогою яких досягаються ці цілі, включають тренінги для представників громадських організацій (які одночасно відвідують і представники уряду і педагоги). А також НУО прослухають спеціальний тренінг з організаційного розвитку, розробки програм та менеджменту. Створено ресурсні центри чи «Інклюзивні ресурсні центри», які діятимуть на базі двох існуючих НУО. Ці центри стануть прикладом формування партнерства у сфері планування послуг, а також стануть основою підтримки для дітей з особливостями психо-фізичного розвитку та їхнім батькам, включаючи централізовану інформаційну мережу, а також основу для альтернативної моделі за для формування інклюзивніших послуг для дітей з особливостями психофізичного розвитку і їхнім сімей.

Частина стратегії щодо формування спроможності НУО спершу зосереджується на більших НУО таких, як Львівський ресурсний центр незалежного життя та Товариство «Надія», пізніше буде запроваджено процес обміну інформацією та досвідом, і створення відповідної мережі спілкування між великими і малими НУО. Досвід та знання більших НУО допоможе меншим громадським організаціям збільшити їхні знання і пізніше, розбудувати їхні можливості. Сфери співпраці між більшими і меншими НУО включатимуть тренінги, які проводять більші НУО (через модель «Навчи інструктора»); обмін інформацією, практичну допомогу у розвитку й реалізації програм та проектів, а також, координування заходів.

У рамках українсько-канадського проекту з впровадження інклюзивної освіти, у 22 навчальних закладах з 10 регіонів України діти з особливими потребами навчатимуться разом зі здоровими ровесниками. МОН спільно з Всеукраїнським фондом «Крок за кроком» провело розширену нараду на тему «Запровадження в Україні інклюзивної освіти». Інклюзивна школа – це заклад освіти, відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних чи інших особливостей.[21;c 310]

Діти з особливими потребами мають право навчатися разом із здоровими ровесниками. А нині більшість учнів з особливими потребами навчаються у спеціальних школах (школах-інтернатах) або за індивідуальною формою навчання.

На сьогодні школи, в яких разом навчаються діти з особливими потребами та здорові небагато. Як приклад, дві такі школи успішно працюють у м. Білій Церкві.

У 104 загальноосвітніх школах м. Києва навчається близько 670 дітей з особливими потребами. Система освітніх послуг, яка надається дітям з особливими потребами називається інклюзивною освітою. Основним принципом інклюзивної освіти є право на навчання дитини з особливими потребами в умовах загальноосвітнього закладу. Діти з особливими потребами на рівних правах з іншими дітьми можуть відвідувати навчальні заклади. З дітьми у школах та ДНЗ працюють психологи та соціальні педагоги. Соціальні педагоги проводять для дітей корекційну роботу: корекція самооцінки школярів, корекція статусу дитини в колективі та в групі ровесників, індивідуальна діагностика на вивчення тривожності, агресивності. У Галицькому районі у 14 школах та одному ДНЗ навчаються діти з особливими потребами, у Залізничному районі таких шкіл є 15 та 4 ДНЗ, Личаківський район – 19 шкіл, Сихівський – 19 шкіл та 6 ДНЗ, Франківський – 17 шкіл та 4 ДНЗ та в Шевченківському районі діти з особливими потребами навчаються у 20 школах та в 6 ДНЗ. Заплановано створення ресурсних центрів інклюзії. Дане нововведення включає в себе облаштування приміщення навчальних закладів спеціальними пристроями (пандуси, поручні, навчальні та відпочинкові кабінети, кімнати гігієни), спеціально облаштовані спортивні майданчики, надання консультативної та методичної допомоги , налагодити співпрацю з громадськими організаціями та волонтерами. [110;c