Правосвідомість – це сфера групової та індивідуальної свідомості, що пов’язана з відображанням правозначимих явищ; включає в себе правові орієнтації, відношення до правозначимих явищ, що охороняються правом соціальних цінностей, відношення до права, законності та правосуддя, уявлення людей про правомірність та неправомірність, правопорядок в данному суспільстві. В концентрованому вигляді правосвідомість виражається у правовій ідеології суспільства – в системі правових поглядів.

Соціальна психологічна сторона правосвідомості проявляється у звичках правозначимої поведінки, правозначимих соціальних стереотипах і емоційних оцінках, правовій культурі суспільства. Правосвідомість підкоряється загальним закономірностям розвитку та функціонування свідомості, виконує пізнавальну, оціночну і регулятивну функцію, є відображенням соціально-економічних відносин даного суспільства, взаємопов’язана з моральною та політичною свідомістю суспільства, залежить від функціонуючого права і сама впливає на правотворчість.

Правосвідомість – сфера свідомості пов’язана з відображенням правозначимих явищ, сукупність поглядів та ідей, що виражають відношення людей, соціальних груп до права та законності. Правосвідомість людей визначається правовими засадами суспільства, практикою застосування права, реальними умовами життєдіяльності людей, моральним досвідом та традиціями суспільства, системою розповсюджених оціночних відношень до правозначимих явищ. Найбільш стійкі нормативно-ціннісні позиції особистості утворюють сферу її правозначимих установ – викликають стереотипну готовність до певних дій в правозначимих ситуаціях.

Правосвідосмість поділяється на суспільну, групову та індивідуальну. Суспільна правосвідомість – сфера суспільної свідомості, що відображає правозначимі явища суспільного буття; суспільна правосвідомість взаємодіє з правою ідеологією – системою пануючих правових ідей, поглядів і установок, визначає направленість правотворчості та механізми праворегуляції.

На відміну від суспільної правосвідомості групова правосвідомість стихійно залежить від вузькогрупових інтересів, які досить часто протистоять суспільним інтересам. Групова свідомість може бути і асоціальною.

Індивідуальна правосвідомість ще більше різноманітна. Вона у великій мірі визначається правосвідомістю малих соціальних груп, в які включена особистість, умовами її побутового формування. Індивідуальна правосвідомість відрізняється різними рівнями розвитку.

На елементарному рівні індивідуальна правосідомість виражається в узгодженні конкретної правозначимої діяльності з емпіричним уявленням про норми правомірної поведінки більш високі рівні правосвідомості проявляються при усвідомленні складних правових ситуацій правових інститутів, правового статусу людини в суспільстві.

Вищий рівень індивідуальної правосвідомості характеризується сукупністю поглядів на правову систему, усвідомленням соціальної значимості права, оцінкою його сутності оволодінням правовою ідеологією. Це концептуальний рівень правосвідомості.

В правосвідомості розрізняються три взаємопов’язані сторони:

Правомірна поведінка – поведінка, цілі, способи і результати якої не протирічать основним інтересам суспільства, що вираженні в правових нормах.

Індивідуальна правосвідомість проявляється в мотивах правозначимих поведінкових актів, особливому структурно-особистісному утворенні – солідарності особистості з правом або в правовому негативізмі – запереченні правових цінностей. Солідарність особистості з правом означає, що правомірна поведінка сама по собі стає особистісно прийнятою цінністю, інтересом особистості.

Правосвідомість та пов’язані з нею правова ідеологія і правовий світогляд – одна із основних сфер духовного життя суспільства і особистості, що визначають престиж права, його цінність та ефективність в даному суспільстві. Правосвідомість – явище суб’єктивне, соціопсихічне. Вона в більшій мірі корелює з сутністю права, чим з окремими правовими нормами.

Правосвідомість – психологічна основа реалізації права. Вона залежить від функціонуючого права і сама впливає на його реалізацію.

Правосвідомість механізм загальної правової оцінки соціальнозначимих явищ, що виражається не в кінцевих умовиводах, а в правової інтуїції, почутті правомірності та законності, в звичаї підпорядкованості поведінки індивіда соціальній необхідності, справедливості, правоті. Правосвідомість членів суспільства визначає правотворчість і в кінцевому результаті – його долю. В якості правової ідеології і правового світогляду правосвідомість утворює ядро правової культури суспільства, визначає рівень розвитку пава в даному суспільстві, ступінь правовиконання в даному суспільстві, здатність членів суспільства до правового мислення, наукової організації законодавства, реалізації застосування правових процедур. Вищий рівень правосвідомості проявляється в інтерналізації права як вищої соціальної цінності.

Загальні висновки.

Правосвідомість можна визначити як сукупність правових поглядів, що виражають відношення людей до чинного права, його мети, завдань, способів та методів регулювання, до оцінки правомірності його норми та уявлення про майбутню правову систему та окремі її норми.

Правосвідомість впливає на процес державотворення, на реалізацію права та виконання його приписів адресатами. Правосвідомість, що містить у собі усвідомлення ролі і значення права в суспільстві, значною мірою впливає на формування правової держави та створення цивілізованого правопорядку в країні.

Правосвідомість особистості в правовому суспільстві обумовлене пануючими в суспільстві ідеями прав особистості, розумінням сутності права як основного соціального блага, що забезпечує свободу і благополуччя людей. В центрі суспільної свідомості правового суспільства знаходяться не караюча функція права, не уголовно-правова галузь права, а основи громадянського правового регулювання.

Список використаної літератури.