Екологічне виховання молодших школярів у позаурочній діяльності

(МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Екологічне виховання молодших школярів як педагогічна проблема

1.1. Сутність поняття "екологічне виховання

1.2. Екологічне виховання у спадщині видатних представників історико-педагогічної науки

1.3. Нормативно-правова база екологічного виховання

1.4. Валео-екологічна спрямованість змісту виховання

РОЗДІЛ 2. Педагогічні умови підвищення ефективності екологічного виховання учнів початкової школи в позаурочній діяльності

2.1. Посилення взаємозв’язку уроків природознавства та позаурочної діяльності в екологічному вихованні молодших школярів

2.2. Підвищення уваги вчителя до формування екологічного виховання учнів початкових класів

2.3. Врахування природоохоронних векторів науково-дослідного проекту "Гірська школа. Стан. Проблеми. Перспективи розвитку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

“Людина настільки змінила середовище

проживання, що тепер, щоб вижити в ньому,

вона повинна змінити себе”

Норберт Вінер

ХХ століття, особливо його друга половина, в історії цивілізації позначена посиленням антропогенного впливу на екологічні системи, а через те проблеми екології в усьому світі виходять на передній план. Вони є особливо актуальними і для українського суспільства, яке зазнало значних негативних впливів (екологічних, соціальних, економічних) унаслідок техногенної катастрофи, що сталася на Чорнобильській АЕС.

Світові глобалізаційні процеси, запровадження інноваційних технологій, сприяючи прогресу в багатьох сферах суспільного виробництва, спричиняють водночас негативний вплив на навколишнє природне середовище, призводять до виснаження природних ресурсів, деградації природного і рослинного світу, надмірного накопичення промислових відходів, суттєво знижують якість середовища проживання, порушують екологічні права людини, є причиною зростання рівня захворюваності населення, особливо дітей.

Зазначене ставить на порядок денний проблему вибору ефективних заходів щодо подолання кризових явищ у сфері екології, створення дієвих механізмів забезпечення сталого розвитку України, одним із головних завдань вирішення якої є формування екологічної культури населення.

Перші перестороги щодо людської діяльності знаходимо ще в Біблії: "А земля та стане пустинею через вину жителів її, через плід діянь їхніх" (Михей, 7, 13). Людині й сьогодні важко усвідомити те, що про природу вона знає дуже мало, що вона – не цар природи, а лише її складова частина, яка не творить прав і законів, а змушена їм підкорятися, пізнавати, творчо перетворювати в межах розумного. Зразки такої співпраці продемонстрував німецький вчений Е.Геккель, який у своїх працях заклав основи нової науки, увівши спеціальний термін для її позначення – "екологія", яка сьогодні трактується як наука про взаємовідносини живих організмів з родовищем їх існування, як розгалужена система наук з трьома напрямами її розвитку – глобальна екологія, екологія людини та охорона природи.

Сучасна екологія – це й світорозуміння, яке включає в себе і свідоме ставлення до всього сущого, і активний його захист. Крім соціально-екологічних та правових заходів, які скеровуються на охорону довкілля, непересічну роль відіграє формування екологічної культури кожного члена суспільства. Серед екологів й педагогів України утвердилася цілком справедлива думка: екологічна освіта і виховання – єдиний послідовний процес, що має здійснюватися протягом усього життя людини на комплексній основі і який покликаний попередити вищепроаналізовані явища.

В умовах розбудови національної системи освіти та демократизації освітянської діяльності здійснюється координація зусиль центральних та регіональних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових, культурних установ, громадських організацій та сім’ї на подальше становлення та розвиток еколого-натуралістичної освіти в Україні. Ця теза знаходить своє підтвердження й у проекті «Концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні», в якій, зокрема, наголошується: "настав час виховувати підростаюче покоління не у згубній традиції якомога більше брати від природи, а в іншому, притаманному українському народові, гармонійному співіснуванні з природою, раціональному використанні та відтворенні її природних багатств, у психологічній готовності постійно оберігати природні цінності. «Любити природу треба не для себе, любити її треба для неї» [37].

У вирішенні цієї проблеми чільне місце відводиться школі, передусім початковій. Адже природна допитливість, щирий інтерес до оточення – характерні психологічні особливості молодших школярів, що створюють надзвичайно сприятливі умови для екологічного виховання.

Протягом багатьох років цей аспект педагогічної діяльності в школі розвивався на міжпредметній основі. Знання про закономірності навколишнього середовища, взаємодію людства з природою включалися до змісту навчальних предметів. Однак рівень екологічної культури випускників школи залишається невисоким. Сьогодні гостро постало питання про "екологічну поінформованість" не лише в рамках навчальної програми, а й усвідомлення екологічного виховання й навчання як процесу безперервного, тобто такого, що може здійснюватися і в позаурочний час.

Усвідомлення об’єктивної потреби в екологічному вихованні учнів взагалі й початкових класів зокрема, недостатня розробленість цієї проблеми в теоретико-методологічному та методичному аспектах, істотні труднощі її вирішення в практичному плані зумовили вибір теми даної магістерської роботи – "Екологічне виховання молодших школярів у позаурочній діяльності".

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови підвищення ефективності екологічного виховання молодших школярів у позаурочній діяльності.

Завдання:–

з’ясувати сутність екологічного виховання молодших школярів як педагогічної проблеми та охарактеризувати його нормативно-правове забезпечення;

виявити специфіку валеоекологічної спрямованості змісту виховання і проаналізувати місце екологічного виховання у спадщині видатних представників історико-педагогічної науки;

дослідити педагогічні умови підвищення ефективності екологічного виховання учня початкової школи в позаурочній діяльності.

Об’єкт дослідження: екологічне виховання як складова змісту виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі І ступеня.

Предмет дослідження: зміст, форми і методи екологічного виховання учнів початкових класів у позаурочній діяльності.

Дослідженню проблеми екологічного виховання, його змісту, методологічних та культурно-історичних аспектів присвячені праці цілого ряду науковців і практиків України й зарубіжжя, які, поряд із нормативно-правовими документами (Конституція й закони України "Про охорону навколишнього природнього середовища", "Про освіту", Державна національна прогрма Освіта" (Україна XXI століття), Національна доктрина розвитку освіти України, Концепція національного виховання, Концепція громадянського