Цікавим у світлі розгляду екології людини є роздуми О.Вишневського, вслід за американським лікарем, прихильником альтернативної медицини Дж.Вітулкасом (George Vithoulkas. A New Model for Health and Disease). Людський організм, на їх думку, включає в себе три рівні структури: ментально-духовну, психічну і матеріально-фізичну. Вони складають цілісну систему, що прагне до чистоти, гармонії і рівноваги. Це і є здоров'я. Порушення гармонії і рівноваги є хворобою. Припускається також, що певний розлад гармонії може виникати і на якомусь окремому рівні, а відтак і "мандрувати" з одного рівня на інший. Оскільки названа праця стосується філософії медицини, то звідси і чисто медичний висновок: будь-яку хворобу слід лікувати, виходячи з цілості організму, тобто зважаючи на всі стани людини – ментальний, емоційний і фізичний (схема 1). Зв'язок між рівнями системи має форму ієрархії, вершину якої складає ментально-духовний рівень. Пошкодження, пригнічення чи руйнування його веде до знищення всього людського в людині і зводить її до рівня тварини. Другу за важливістю позицію займає емоційно-психічний рівень і третю – наше фізичне тіло [15, 171].

Останнє – лише частина людини. Воно найбільш доступне нашим відчуттям, а тому користується найбільшою увагою.

Схема 1

Схема 1.

Три рівні структури людини: духовний (Д), емоційний (Е) і фізичний (Ф).

Ознакою емоційного здоров'я є домінування рівноваги почуттів з перевагою позитивних емоцій, які, власне, й дають відчуття щастя. Стійкі позитивні емоційні стани (особливо любов) зумовлюють в людині також відчуття єдності і цілості власної натури, її спільності з Всесвітом, з іншими людьми, з соціальним і природним довкіллям. Відповідно ненависть руйнує єдність і союзи, породжує почуття самотності та ізольованості людини.

"Серцевиною" ментально-духовного рівня є, власне, духовність, зародки якої є в кожній людині, хоча не у всіх набувають розвитку. Вона є резервом і джерелом еволюції людини. Це місце в її структурі відає найпотаємнішими і незбагненними питаннями життя, зокрема відповідями на такі з них: "Хто я?", "Куди я йду?", "Яка мета мого життя?", "Що таке Бог?", "Що таке істина?". Навіть сама медицина (розвиток її зумовлений страхом смерті) є породженням цього компонента натури людини. Позитивний розвиток духовного плану особистості веде до становлення в ній духовної свідомості, почуття гармонії. Негативні зрушення в тій сфері зумовлюють руйнування свідомості і хаос в морально-етичній сфері.

Цілісність організму, за словами Дж.Вітулкаса, проявляється і в тому, що людина складає єдність з природою не лише їжею, повітрям, дією сонячного світла, температурно, але й постійним обміном енергіями зі своїм універсальним середовищем. Вона не лише виділяє різні види енергії, але й одержує їх ззовні, а з ними велику кількість необхідної для життєдіяльності інформації. Ця інформація сприймається людиною у формі снів.

Кожному компонентові структури організму властива своя енергетика. Поряд із електричною, магнітною, тепловою і кінетичною енергетикою тіла (які є найбільш вивченими), малодослідженими є енергії ментальна та емоційна.

Так, люди з сильно вираженою ментальною енергією легко, чітко і успішно передають свої погляди іншим, впливають на них. Енергія емоційного рівня є більш очевидною. Наприклад, сердита людина завжди виділяє енергію агресивності і войовничості. Якщо в гурті людей є двоє, що дуже ненавидять себе, негативізм їх емоційної енергії відчувають також інші, навіть, якщо все відбувається в стані повної мовчанки. Ще більш відчутною є передача статевої енергії, особливо коли спілкуються двоє взаємозакоханих. Ця статева енергетика сприяє почуттю молодості і бадьорості, навіть коли йдеться про людину, старшу віком і втомлену.

Вищезазначене дозволяє простежити природу хвороби. Оскільки емоційно-психічний план здебільшого перебуває поза увагою традиційної медицини, то "хворобу" вона "заганяє" на вищий – емоційний рівень. Звідси неврози страху, фобійні неврози, депресія і т.п. – всі подібні психічні розлади, характерні для сучасних розвинутих суспільств, але менш характерні для тих суспільств, де медицина не так активно втручається в стан здоров'я. Головним чинником ментально-духовного захворювання вчений вважає егоїзм, що визначає собою ставлення людини до морально-етичних засад життя. Егоїзм спонукає людину до нехтування самообмеженням, спричиняє зародженню на духовному рівні, а відтак переміщенню на рівень емоцій таких рис душі, як жадібність, ненависть, заздрість, цинізм тощо, які руйнують поступово й тіло.

Тому здоров’я – це свобода від болю у фізичному тілі, стан благополуччя; свобода від пристрасті та негативу на емоційному рівні, що виражається динамічним станом безтурботності і незворушності; свобода від егоїзму в ментальній сфері, що веде до повного єднання з Істиною. У свою чергу, здорова людина поєднує в собі риси любові, мудрості, правди і творчості як доповнюватися, так і ворогувати [15, 173]. Цю тезу підтверджує й П.Кононенко: еволюція цивілізації засвідчує,що мірою речей є духовна культура [60, 118].

Викладене вище дозволило О.Вишневському припустити, що "загальне здоров’я людини великою мірою залежить від змісту і характеру її виховання та самовиховання" [15, 174]. У свою чергу, виховання доброї, гуманної, творчої людини, здатної до самоподолання, є вихованням людини здорової. Тому, діючи проти власної природи, душачи своє сумління, ігноруючи його, заганяючи