Сезонні свята. Моделювання урочисто-піднесених ритуалів радісного спілкування учнів з природою певного сезону зобов'язує педагога до уважної розробки алгоритму колективної дитячої творчості. Спираючись на методику колективного творчого виховання, вчитель повинен підготувати не закінчений сценарій свята, а детально продумати етапи його підготовки та проведення як колективної творчої справи.

Модель свята має включати не лише формально-організаційні аспекти, але й передбачати можливі моменти вияву творчого ставлення до природи. Педагог повинен ретельно продумати систему творчих доручень для всіх мікрогруп дітей, які беруть участь у колективних творчих справах. Вчителю варто також самостійно сформулювати методичні вимоги до сезонних свят. Серед цих вимог провідними мають бути ті, що забезпечують наявність позитивного емоційного фону, щирість вияву дитячих почуттів до природи, атмосферу творчої реалізації світовідношення школярів.

Ігри-подорожі в природу. Цей спосіб організації творчого освоєння школярами природи гідний привернути увагу вчителя своєю синтетичністю. Надаючи можливість організувати дитячу творчу діяльність на тривалому проміжку часу, гра-подорож може поєднувати у собі різні форми роботи з школярами: урок милування, художньо-естетичну бесіду, творчу годину, конкурс, вікторину, свято та ін. Така комплексність значно підсилює інтерес учнів до різних видів художньо-естетичного освоєння природи. Педагоги повинні вміти розробити маршрут такої гри, який включає, як правило, декілька "станцій-зупинок", у межах яких школярі реально чи уявно подорожують у природі та набувають досвід її творчого освоєння. Така форма роботи дозволяє вчителю значно пожвавити процес творчого спілкування учнів з навколишнім світом і допомагає реалізувати потенціал їх колективної творчої діяльності. Романтизований пошук естетичної виразності в природі та набуття навичок його творчого освоєння розширюють дитячі уявлення про світ, корегують світовідношення. Орієнтовна тематика ігор-подорожей в природу, розробку маршрутів яких можна запропонувати вчителю: гра-подорож в осінь, в зимову казку, в гості до ялинки, назустріч весні, у царство квітів, у світ тварин тощо.

Театр природи. Моделювання такої неординарної форми творчого осмислення учнями гармонії природи націлює вчителя на заглиблений пошук адекватних засобів впливу на ціннісне ставлення школярів до світу. Відтворюючи життя природи в одвічному конфлікті, русі і розвитку, театральні форми діяльності народжують міфопоетичний погляд учнів на світ. Умовність образної мови театру, яскравість сценічної метафори допомагають учням глибше осягнути символічність життєвих ритмів у природі та їх значущість для життєвих процесів людини. В ході сценічного втілення різноманітних об'єктів та явищ навколишнього світу школярі мають змогу відчути красу життєтворчості природи, а також отримують можливість включитися у радісну співтворчість з нею. Елементи гри, діалогу, музики, пісень і танцю, використання костюмів і масок зумовлюють емпатичне злиття учасників вистави з об'єктами втілення. В процесі таких драматичних імпровізацій діти гостріше відчувають не лише одвічний сенс існування будь-чого в природі, але й легше усвідомлюють власну відповідальність за незмінність світобудови.

Організація цього виду творчого освоєння учнями природи передбачає активізацію потенціалу колективної творчості, результатом чого може бути сумісне з вчителем створення вистав, присвячених природі. Проте педагогу потрібно вміти попередньо визначити сюжетну канву майбутньої п'єси і надати допомогу у сценічному втіленні творчого задуму учнів. Тому в процесі підготовки до такого виду педагогічної діяльності вчителю можна запропонувати розробку сюжетів для театру природи, наприклад: "Країна вітрів", "Ранок року", "Зимовий сон", "Сонячна рапсодія", "Морська феєрія", "Весілля квітів" та ін. (Додаток З).

Таким чином, моделювання оригінальних форм виховання у школярів позитивного ставлення до природи на екологічно значущій аксіологічній основі є оптимальним шляхом самореалізації естетико-екологічної культури вчителя.

При дотримані вимог екологічного виховання необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам'яті дітей глибокий слід, обов'язково впливало б на почуття і свідомість.

Саме такий вплив справляють ігри, вікторини, екскурсії, народні прикмети, екологічні спостереження, тому їх розглядають як важливу умову ефективного формування екологічної культури в учнів молодших класів.

У вчених-педагогів поки що не склалося єдиної думки в питанні, які саме умови сприяють ефективному засвоєнню учнями екологічних знань та вихованню їх на основі екологічної культури. На думку педагогів, головною умовою успішного формування в учнів екологічної культури є вміння поєднання навчального матеріалу екологічного змісту із практичною діяльністю школярів у природному середовищі.

Різноманітність функцій міжпредметних зв’язків в процесі навчання показує, що сутність поняття не може бути визначене однозначно. Явище міжпредметних зв’язків багатовимірне. Вони не обмежуються рамками змісту, методів, форм організації навчання. Вони звернені до особистості учня, формують мислення, науковий світогляд, переконання, сприяють всебічному розвитку здібностей і потреб школярів.

Міжпредметний характер комплексних навчальних проблем яскраво виражений в проблемі охорони природи, яка відображає тенденцію екологізації всіх національних предметів.

Керування діяльністю молодших школярів при формуванні у ній екологічної культури під час вивчення предметів вчителі можуть пристосувати з допомогою навчальних завдань, задач, інструкцій, питань, вправ, естетичних бесід. Вони дають можливості для широкого використання міжпредметних зв’язків. Учням пропонують скласти і розв’язати задачі екологічного характеру, згадати природні описи із підручників з питання, написати твір, казку, зробити малюнок, саморобку із природного матеріалу, надати посильну допомогу рослинам і тваринам. Важливим засобом активізації діяльності учнів є використання у роботі вчителем з учнями міжпредметних пізнавальних задач.

З вищенаписаного бачимо, що особлива увага на деякий час акцентується на необхідності розкриття системи екологічних знань у вивченні всіх