У зв’язку із загостренням проблем взаємовідносин суспільства і природи перед сучасною педагогічною наукою і практикою виникли нові невідкладні завдання. Необхідно забезпечити підготовку молодого покоління спроможною вивести людство зі стану глибокої екологічної кризи, в якій воно опинилось через незнання або ігнорування законів взаємовідносин суспільства і природи, споживацьке ставлення до неї. Тобто на часу питання виховання підростаючого покоління не у згубній традиції якомога більше брати у природи, а в іншому, притаманному українському народові гармонійному співіснуванні з природою, раціональному використанні та відтворенні її багатств, у психологічній готовності оберігати природні цінності всюди і завжди.

Система екологічного виховання й покликана слугувати вирішенню зазначених вище проблем. Вона ж виступає окремим напрямом педагогічної теорії і практики. Отже, екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою [18, 113]. Цей термін тлумачать і як цілеспрямований, організований процес формування в школярів системи наукових знань, поглядів, переконань, що забезпечують формування відповідального ставлення до навколишнього середовища в усіх видах діяльності учнів [92, 105]. Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.; усвідомлення себе частиною природи, відчуття відповідальності за неї як за національне багатство, основу життя на Землі, залучення вихованців до активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі. Екологічне виховання – це цілеспрямоване формування у людей різного віку екологічного мислення, екологічних, моральних, правових поглядів на природу і місце в ній людини.

Метою екологічного виховання є формування особистості, здатної вільно орієнтуватися в природоохоронній ситуації, формування екологічної свідомості і мислення. А передумовою для останніх є екологічні знання. Наслідком останніх повинен стати екологічний світогляд. На осонові екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище (природнє і соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, брати безпосередню участь у природоохоронній діяльності.

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природного середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.

Екологічна освіта і екологічне виховання – поняття, які подекуди плутають. Дехто думає, що чим більше людина знає про природу, тим усвідомленіше вона буде захищати її. Знати природу – ознака необхiдна, але недостатня. Володiння знаннями про предмет не завжди визначає ставлення до нього. Школа повинна потурбуватися також про вчасне виховання у дiтей готовності до екологiчної дiяльностi. Сформувати вiдповiднi переконання лише на iнтелектуальному pівнi неможливо. Необхiдно враховувати, що їx структура є сплавом рацiонального мислення, емоцiйної сфери особистостi i волi. Ось i виходить, що переконання народжується лише тодi, коли знання пройдуть через cвіт почуттiв, отримають там особистiсну оцiнку i стануть вольовим актом. Отже, екологiчна культура дитини повинна розвиватися на раціональному та емоційно-чуттєвому рівні.

Екологічна освіта – це лише надбанні людиною екологічні знання. Набагато важливішим, на наш погляд, є екологічне виховання, яке представляє собою засвоєння людиною особливої екологічної моралі, етики відношення природи і людини. При цьому екологічна мораль й екологічна етика за своєю суттю є глибоко гуманістичними. Це “...найдійовіші фактори, що контролюють екологічну благополучність”. [21, 23].

Сучасна науково-педагогічна література екологічну освіту ретранслює як свідомий і планомірний розвиток знань про навколишнє середовище на протязі всього життя. Основна її мета – формування екологічної культури особистості, тобто формування уявлень про довкілля, специфіку його внутрішніх відносин, характеру антропогенного впливу, а також принципи гармонійного розвитку людини і природного середовища. Визначено, що свідоме засвоєння й оволодіння екологічною культурою розпочинається з раннього дитинства, одночасно із засвоєнням положень загальної культури. Екологічна культура дітей – це формування у дитини свідомого сприйняття навколишнього природного середовища, усвідомлення необхідності охорони природи, розумного використання її ресурсів. Провідне мусце в аналізі формування педагогічного аспекту екологічної культури належить працям О.М.Захлєбного, І.Д.Звєрєва, І.Т.Суравегіної та ін., в яких розкрито концептуальні положення екологічної освіти і виховання, а також методика їх здійснення у навчально-виховному процесі.

Формування екологічної культури підростаючих поколінь, зауважують О.Захлєбний та І.Суравегіна, значною мірою залежить від цілеспрямованої системи освіти і виховання, яка передбачає формування системи наукових знань, поглядів і переконань, що забезпечують становлення відповідального ставлення до природного середовища у всіх видах діяльності (Захлєбный А.Н., Суравегина И.Т. научно-технический прогресс и экологическое образование // Советская педагогика. – 1985. – № 12. – С. 9).

Основу екологічної культури становлять елементарні знання про природу:

орієнтування у найближчому природному середовищі;

усвідомлення життєво необхідних потреб живих істот в умовах існування;

ознайомлення з елементарними відомостями про взаємозв'язки живої природи, значення її в житті людини.

Cформована екологічна культура людини, власне, і є результатом екологічного виховання. Вона характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне); наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи; екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я; набуттям умінь і