народного ігрового матеріалу в навчально-виховному процесі сучасної школи, проведені також Г. Воробей (1997), С. Мудрик (1993), доводять, що народні ігри і забави несуть в собі потужний виховний потенціал, зокрема:*
використання календарно-обрядових народних ігор на уроках фізичної культури сприяє не лише розвитку й удосконаленню рухових якостей, а й створює умови для виховання позитивних рис особистості, вивчення звичаїв, традицій свого народу, виховує любов і повагу до рідного краю, праці. Рухливі ігри, присвячені датам народного календаря, являють собою могутню рушійну силу естетичного, морально-етичного, культурно-просвітницького патріотичного виховання дітей. Їх педагогічне значення полягає в тому , що вони є результатом виховних зусиль народу впродовж багатьох століть, і як незмінний виховний засіб передаються з покоління в покоління [13, 13].*
ігрові моделі гімнастики перед уроками, в основу яких лягли імітаційні вправи в супроводі примовок, значно прискорили процес продуктивного входження дітей у режим навчального дня [Е-100 ( 83%); К-75 (67%)].*
позитивно вплинули на працездатність дітей під час уроків розроблені ігрові моделі руханкових хвилин (1–3 хв), у змісті яких використовувались такі ігри, як “Женчичок-бренчичок”, “Печу, печу хлібчик”, “Іди, іди дощику” та ін.; застосування колективних народних рухливих ігор з елементами танців, примовок під час перерв сприяло формуванню в учнів акуратності, уваги, вдумливості, розвитку комунікабельності, прагненню завоювати популярність серед друзів, доброзичливому ставленні до оточуючих. Це забезпечувало зменшення у два рази кількості дітей із відчуттям значної втоми та у п’ять разів збільшення тих, які вважали, що “втоми немає”;*
значно зріс рівень фізичної підготовленості учнів початкових класів, у яких навчально-виховний процес шкільного курсу “Фізична культура” оновився народним ігровим матеріалом. Так, загальний приріст тестових показників становив 70,7%, що на 42,2% більше ніж у тих (28,5%), котрі працювали за чинною навчальною програмою без змін.
Разом з цим ігри і забави мали загальний оздоровчий вплив на організм школярів. Про це свідчить кількість пропущених занять за навчальний рік через простудні захворювання: в експериментальних групах (120 учнів) пропущено 592 заняття, де на одну дитину припадає 4,9 дні; у контрольних (112 учнів) – 924, що становить 8,3 дні, а це не 3,4 дні.
У ході експерименту діти включались в ігрові ситуації, які вимагали як рухової активності, так і морально-поведінкових проявів одночасно. Моральна вихованість при цьому поставала інтегральним показником сформованості переконань, прагнення до фізичного самовдосконалення. За результатами дослідження кількісні показники сформованості переконання в необхідності щоденних занять фізичними вправами становили: в експериментальних групах – 91 (76%), контрольних – 46 (41%). Переконуємось, народні ігри створюють добру мотиваційну базу для фізичного загартування, є вагомим засобом формування моральної вихованості.
Вправляння вольових зусиль школярів здійснювалось засобом народних ігор і забав з елементами ризику та різним руховим спрямуванням: “Чий батько дужчий”, “Крута линва“, “Пійма”, “Жук” та ін. При цьому діти вчились: визначати ступінь небезпеки; зосереджуватись у випадку складних ризикових ситуацій; зберігати високу якість виконання вправ в ускладнених умовах; долати різні форми і ступені страху; зберігати високу працездатність, долаючи втому, продовжувати виконання вправ навіть після невдалих спроб падіння.
Виходячи із сказаного вище, доходимо висновку: народні ігри і забави – один з основних засобів підвищення рухової активності дітей, формування позитивної мотивації до занять фізичними вправами, виховання моральних, етичних, вольових якостей, поліпшення функціонального стану серцево-судинної, дихальної систем. Вони допомагають підвищувати фізичну підготовленість дітей, створюють сприятливі умови для змістовного дозвілля.
Відтворюючи в іграх свої уявлення про навколишній світ, діти краще пізнають відображу вальні ними явища, глибше проникають в їх суть, осягають зв’язки між ними. Це сприяє перебудові і формуванню основних психічних процесів дитини, відчуттів, сприймань, мислення, мови. Створюючи уявні ситуації, перевтілюючись в образи різних людей, дитина створює цілий світ, в якому органічно поєднується реальне й фантастичне. В грі діти вступають у взаємини один з одним. Спілкуючись, вони зустрічаються з багатоманітністю стосунків, осягають зв’язки, які складаються в дитячому колективі.
Гра приносить дитині радість і водночас, сприяє формуванню колективістських рис, згуртуванню в дружній колектив. При цьому, в ігрових умовах розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Захопившись грою, діти не відчувають втоми, не помічають, що навчаються, – пізнають нове, набувають навичок орієнтуватись в ускладнених умовах, доповнюють власну уяву, розвивають фантазію. Навіть найпасивніші учасники включаються до гри з великим бажанням, докладають всіх зусиль, щоб виграти, не підвести товаришів команди. В ігрових умовах розвивається зосередженість, дисциплінованість дітей, а навчальний процес стає цікавішим, ефективнішим.
Нижче пропонуємо класифікацію народних рухливих ігор за виховним впливом їх змісту.
Таблиця 1
Класифікація народних рухливих ігор
за виховним впливом їх змісту
Тема | Назва гри | Виховні можливості
1.
Релігійні символи й обереги |
“Рай”, “Пекло і рай”, “У гадила”, “Красна”, “Дзвін”, “Адам і Єва”, “Перстень”, “Великодній дзвін” |
Знайомлять з атрибутикою, взаємовідносинами між службовими особами церкви, возвеличують добро в образі Бога, ангелів, розкривають форми боротьби зі злом в особі чорта
2. Військово- патріотичні |
“Козаки на коней”, “Іду на Січ”, “Запорожець на Січі”, “Король”, “На сторожі”, “Гей, військо йде”, “Шумить, гуде сосонка”, “Ой ходить Іванко”, “У царя”, “Захисник фортеці”, “Китайський мур” |
Знайомлять з історичним минулим народу, розкривають техніку й тактику нападу, захисту, формують уміння вийти із складних ситуацій, виховують силу волі, сміливість, почуття взаємодопомоги й виручки
3.
Сімейно-побутові |
“Дід та онуки”, “Відьма”, “Батько”, “Глуха баба”, “Батько й діти”, “В конопель“, “Старий батько”, “Чий Батько дужчий”, “Дідусь Макар”, “Іде, іде дід”, “Не сварітеся” |
Розкривають взаємовідносини між членами сім’ї; спрямовані на виховання поваги до старших, послушності, почуття