УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ ЯК ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

І.1. Управління як предмет наукового пізнання

Підґрунтям для дослідження специфіки управління системою фізичного виховання розглядаємо комплекс сучасних концептуальних методологічних підходів. Лише на підставі результатів аналізу їхніх положень зможемо вибудовувати логіку історико-педагогічного контексту розвитку порушеної проблеми. Відповідно управління як процес розглядатимемо в числі актуальних чинників, які зумовлювали досягнення очікуваних результатів унаслідок розвитку означеної системи.

Фізичне виховання у регіоні впродовж ІІ половини ХІХ-перших десятиріч ХХ сторіччя вирізняється складними процесами становлення й розвитку, що актуалізує його дослідження як соціально педагогічного явища в руслі розвитку української та західноєвропейської педагогічної думки означеної доби. Водночас окремі здобутки науковців і практиків стануть можливими для впровадження лише за умови застосування сучасних наукових підходів до аналізу досліджуваного явища як системи.

Фізичне виховання – складна соціальна система, визнальною функцією якої є її організаційна діяльність. Організація як поняття, що прямо корелює з системою в контексті проблеми дослідження, функціонує в науковому обігу в двох узагальнених аспектах - структурному та функціональному. Для нашого дослідження будемо послуговуватися визначеннями І. Блауберга і Є. Юдіна [13], за якими слід орієнтуватись на наявність і співвідношення елементів системи; на їхній внесок у її цілісність; на їхній вплив на функціонування системи; на рівень їхньої взаємозумовленості на взаємозалежності, що визначає перманентний розвиток системи. Дотично до цього зауважимо, що в більшості наукових дослідженнях єдність і взаємозв'язок структурних компонентів системи та її функції розглядаються у неповному комплексі [12, 182].

Акцентуємо увагу на основних завданнях системи. Це – забезпечення успішної транспозиції, теоретичного потенціалу в технологічні процеси в їх різних організаційних формах та створення сприятливих умов для реалізації управлінського впливу [139]. Важливим розглядаємо вибір типу самої системи, до якої відносимо предмет нашого дослідження. Залежно від функціонального призначення вчені [21; 39] поділяють системи на класичні, дотичні до міжособистісних відносин, та адаптивні (системні). Для порушеної теми адекватними є механізми адаптивного типу системи.

Отже, фізичне виховання розглядатимемо як цілісну систему, що охоплює міжособистісні зв'язки в підсистемах (педагог-діти; батьки-діти; суспільство-школа-педагог-діти та ін.). До таких правомірно віднести формальні та неформальні структури із багатьма підсистемами, які взаємозумовлені чи взаємозалежні.

Дотично до проблеми дослідження важливо спиратися в аналізі системи на засоби взаємозв'язку і координування дій різних підсистем. Такі дії інтегруються механізмами певної конкретної системи [21; 139; 140]. У нашому випадку такою виступає шкільна система Буковинського регіону, яка обумовлює функціонування фізичного виховання на рівні підсистеми з її подальшим логічним обґрунтуванням. Відтак, на наш погляд, функціонування системи фізичного виховання школярів правомірно розглядати в логічній залежності від стану його теорії й практики (базисної структури); визнання у комплексі чинників формування особистості (компонент, який не субординується за значущістю впливу відносно розумового, морально-релігійного, естетичного та ін); координації функцій формальних і неформальних організацій, у т.ч. родинного виховання; наявності централізованого планування й контролю, а також забезпечення й розподілу педагогічних кадрів.

Результативність функціонування системи значною мірою залежить від якості функціонування її підсистем: високий рівень результативності шкільної системи (велика соціальна система) неможливий без достатньої організованості її складових підсистем. Саме в такому співвідношенні актуалізується управлінська діяльність, оскільки вона перебуває в стані постійної адаптації до змінюваних соціально-педагогічних умов. У розгляді управління фізичним вихованням на Буковині означеного періоду послуговуватимемось усталеним у сучасній педагогічній лексиці терміном „управління”.

Важливо зазначити, що функціонування системи фізичного виховання з орієнтуванням на її прогресивний розвиток зумовлюється власне управлінням, що зберігає її цілісність, пропорційність оптимального співвідношення підсистем, їх структурних компонентів, які повинні перебувати в постійній функціональній залежності. Порушення в окремих структурах системи передбачає дисгармонію і зниження якості усієї системи. Зауважимо, що для великої складної динамічної системи (шкільна система Буковини) притаманні внутрішні резерви її самовдосконалення, тобто потенціал, який можна виявити за умови ефективного управління. Таку ефективність забезпечує належна методична діяльність.

У сучасних дослідженнях [6, 7, 13, 21, 139, 140 Додати покликання] проблем управління освітніми системами акцентовано увагу на ефективність підходу, за якого однаково важливим є прямі й опосередковані фактори впливу на систему. У контексті проблеми нашого дослідження до факторів прямого впливу відносимо соціально-педагогічні умови в регіоні, а до опосередкованого – інтегративні процеси в педагогічній думці українських і зарубіжних учених. Підставами для такого умовного поділу розглядаємо результати аналізу джерельної бази дисертаційної роботи: практичний організаційний досвід фізичного виховання школярів спирався на недостатньо вивірені теоретичні положення, емпіричні здобутки педагогів чи ж фахівців у інших галузях наукового знання.

Оскільки управління фізичним вихованням є актуальним, воно, безумовно, потребує наукового обґрунтування. Системний підхід розглядаємо як такий, що є найдотичнішим до порушеної проблеми дисертаційної роботи. Саме він забезпечує комплексне спрямування дослідження явищ і об'єктів з позиції їхньої цілісності, взаємозумовленості та взаємодії частин і цілого, частин між собою і цілого з іншими об'єктами та середовищем [5; 21].

Відтак системний підхід передбачає виокремлення з цілісного досліджуваного явища (шкільна система Буковини доби Австро-Угорської імперії) його підсистеми (фізичного виховання) з аналізом її чинників як структурних одиниць з притаманими для них подальшим поділом. Отож вивчення такої складної підсистеми (на рівні системи), якою виступає фізичне виховання, за технологією системного підходу уможливлює одержання повної та об'єктивної інформації.

Перші спроби застосування системного підходу до вивчення теорії та практики фізичного виховання знаходимо в працях М. Пономарьова [186], В. Видріна [24], Г. Решетньова [202] та ін. Однак особливий інтерес становлять результати наукового пошуку В. Приходька, в яких