виховання, організовані Лесгафтом в 1896 році, будучи по суті приватним вищим навчальним закладом, являлись першим в світі жіночим закладом, яке готувало фахівців-жінок з фізичного виховання. Дотично теми дослідження визначаємо, що в „Положенні про тимчасові курси для підготовки жінок-керівників фізичних вправ і ігор” від 19 січня 1896 року вказано, що дані курси знаходяться під наглядом керівництва С.-Петербурзького навчального округу щодо навчальної частини. Розділ „Управління та особовий склад курсів” в чотирьох параграфах визначає правила вибору завідуючого, викладачів, вихователів правлінням С.-Петербурзького товариства сприяння фізичному розвитку, а також обов'язкове затвердження вибраних осіб навчальним округом. Завідуючий курсами, як голова педагогічної ради слідкує за викладанням предметів. Кошти курсів складались з одноразових та щорічних внесків державних або приватних закладів або приватних осіб, платні за навчання та пособія, що призначало товариства сприяння. Звіти про організацію та діяльність курсів, про діяльність за 1898 та 1900 рр. виокремлені в додатки [Лес, Избр, С. 378-386].
Протягом трьох років 1888-1891 рр. опубліковані перша і друга частина „Керівництва по фізичному вихованню дітей шкільного віку”, в яких викладена оригінальна, науково обґрунтована система фізичного виховання. Педагог підкреслював вплив направлених фізичних вправ на розумовий, естетичний і фізичний розвиток. Завдання фізичного виховання Лесгафт вбачав в навчанні володіння власним тілом і його потребами. Власна система вирішуючи гігієнічні (оздоровчі) завдання, здійснюючи зв'язок фізичного виховання з розумовим, етичним та естетичним вихованням, цілком спрямована на підготовку до праці, на розвиток любові до праці.
З метою успішного навчання необхідно урівноважити розумові і фізичні заняття, розподіляючи їх так, щоби вони слугували відпочинком одні одним.
Створюючи систему, Лесгафт спирався на досвід людства. Він вперше робить спробу дати науково обґрунтовану періодизацію історії фізичного виховання в тісному зв'язку з історією розвитку педагогічної думки й практики виховання. Історію фізичної культури вважав обов'язковим предметом для спеціалізованих навчальних закладів.
Аналізуючи методи фізичного виховання та визначаючи їх значення, Лесгафт розділив свою роботу на три періоди: емпіричний, що базується на спостереженні та досвіді; схоластичний, основою якого стали напрацювання прийомів та навичок; науковий період. При загальній характеристиці наукового періоду Лесгафт визначає наукові методи: аналіз, досвід, математичний метод й одразу формулює їхні завдання: аналіз явищ, вивчення властивостей елементів, виокремлення загальних понять та положень.
При формулюванні завдань школи як освітнього закладу педагог визначає, що завдання школи складається в сприянні з'ясування значення особистості людини та в обмеженні свавілля її дій. Отже, остання частина завдання належить суто фізичному вихованню [Лес, Избр, С. 223].
Підсумовуючи вищевикладене, завданням фізичного виховання Лесгафт сформулював наступним чином: вміння ізолювати окремі рухи і порівнювати їх між собою, свідомо управляти ними та пристосовувати до перешкод, долаючи їх з можливою спритністю і наполегливістю. Іншими словами, навчитися з мінімальним зусиллям за мінімальний проміжок часу свідомо виконувати максимальну фізичну роботу або „діяти витончено та енергійно” [Лес, Избр, С. 239].
У другій частині Лесгафт формулює визначену необхідність управління фізичним вихованням в школі: „Управляти фізичним вихованням справа складна, не дивлячись на загальну думку, що з цим можна ознайомитись протягом 6-8-тиждневого курсу”. Й одразу постать керівника фізичного виховання: повинен бути людиною освіченою, добре розуміти свій предмет, дисциплінованою та стриманою, легко володіючою своїми діями; вказівки та вимоги повинні бути простими, ясними і точними [Лес, Избр, С. 241].
Лесгафт виокремлює три „відділи” для занять фізичним вихованням в школі за віком та вмінням керувати собою: елементарний, середній і старший. Дотично характеризує вправи, що рекомендує для вивчення в кожному відділі. Розглядаючи питання використання в процесі фізичного виховання школярів вправ на гімнастичних снарядах, вчений наголошував на диференціації вправ відповідно потреб школярів в майбутньому, а тому відмовитись від положення вису чи ходьбі на руках. Автор подає статистику щодо травм на гімнастичних снарядах: щорічно травмуються 7% займающихся [Лес, Избр, С. 253].
Найважливішим питанням Лесгафт вважає відповідність навантаження на організм ступеню його формування, відмічає природність бігу та метань та ноголошує на відмові від вправ на гімнастичних снарядах і пропонує офіційно і терміново скерувати цей процесом [Лес, Избр, С. 255].
Вперше вимагає ведення документації - журналу обліку вивчених вправ: „спеціальну книгу, в якій повинно визначатись, яка тривалість кожної вправи та які вправи і руху ускладнювали учнів” [Лес, Избр, С. 265].
В статті „Про педагогічну літературу” Лесгафт пропонує надати фізичному вихованню суспільний характер, користуючись досвідом європейських країн [Лес].
Всі ці положення викладені в програмі фізичного виховання, запропонованній Лесгафтом (Додаток)
Гігієнічні вимоги до шкільної та спортивної форми і взуття визначені таким чином: вільний крой, дешевизна та зручність; під забороною зміна крою брюк та використання паску. Режим харчування розглядався Лесгафтом як окрема тема для вивчення, проте визначалося, що їжа повинна бути свіжа, проста і смачна [Лес, Физ разв в шк Собр, С. 248-250].
Цікавими для аналізу визначаємо праці К. Єльницького з теми дослідження. Протягом 1890-1898 рр. педагог видав 17 творів на педагогічну тему, серед них: „Загальна педагогіка” (1890), „Курс дидактики” (1894), „Умови успішного навчання в початковій школі” (1894), „Основи початкового шкільного виховання і навчання” (1895) – рекомендовані для педагогічних інститутів і семінарій.
„Нариси з історії педагогіки”, а також „Ян Амос Коменський та його педагогічна теорія” й „Характеристика дівчат” виходять згодом. „Основи законоведення” – перша робота, в якій автор намагається сконструювати і спланувати розробку законів, яких вимагав час та суспільні умови щодо освіти в державі, серед запланованих законів проект організації міністерства по справам виховання молоді, метою якого