Слід зазначити, що поряд із проблемами організації праці та управління промисловими підприємствами Ф. Тейлор розглядав і деякі фізіологічні та психологічні питання – професійний відбір, нормування праці, систему оплати, заохочення та покарання, припасування інструмента до працівника тощо.

Концепція бюрократичних організацій, яку розробив учений М. Вебер, передбачала аналіз організації як єдиного цілого. Її підґрунтям є твердження про те, що заснована на раціональній владі, а не на особистих, родинних стосунках, організація характеризується більшою ефективністю, гнучкістю, адаптованістю до умов праці, меншою мірою залежить від волі та бажань конкретних людей.

Автор концепції адміністративних принципів француз А. Файоль головну увагу приділяв не окремим працівникам, а організації в цілому, побудові формальних організаційних структур і систем, а також таким функціям управління, як планування, координація і контроль, які є значущими й донині. А. Файоль розробив 14 базових принципів менеджменту, які й досі не втратили своєї актуальності.

Управління фізичною культурою як наука дотично пройшла значний історичний шлях формування та розвитку.

В 30-х роках в фізкультурних вузах Радянського Союзу вивчались питання організації фізкультурної роботи, про що свідчать конспекти, матеріали, програми навчальних дисциплін інститутів фізичної культури ім. П. Лесгафта та ГЦІФК видані у 1933-34 рр. За свіденням Жданової, у збірці матеріалів з навчальних дисциплін ГЦІФК за 1934 р. містяться розділи присвячені організації самодіяльної фізкультурної роботи у початковій та середній школі, плануванню та обліку фізкультурної роботи в вузах [Жданова, С. 10].

Першою значною науковою працею з питань управління фізичною культурою була книга „Організація фізичної культури в СРСР” під редакацією І. Нікіфорова та В. Польшанського (1961). В роботі визначені організаційні основи радянського фізкультурного руху, визначені державні органи, що управляють фізичною культурою і спортом. Сформульований виробничий та теріторіально-виробничий принцип побудови фізкультурних організацій. Глава „Планування і перевірка виконання в фізкультурних організаціях СРСР” розкриває питання планування роботи, а саме в планах знаходять відображення основні питанн: забезпечення матеріально-технічної бази; популяризація фізичної культури і спорту; підвищення якості фізичного виховання населення; розвиток окремих видів спорту; підготовка спортсменів-розрядників, наукових працівників, тренерів, викладачів; залучення широких верств населення до систематичних занять [Нікіфоров, Польшанський, С. 210-212].

Дане видання стало базою для розробки нової навчальної програми для інститутів фізкультури (1963), а також – навчального посібника „Організація фізичної культури” під загальною редакцією вищезгаданих авторів (1965) [Нікіфоров, Польшанський].

У 1966 р. побачила світ друкована праця українського фахівця сфери управління фізичною культурою М. Бунчука „Організація фізичної культури” у вигляді методичного посібника для студентів заочної форми навчання, а через шість років було видано змістовну працю під такою ж назвою, адресовану фахівцям [Бунчук].

70-ті роки відзначились появою низки друкованих видань з питань управління фізичною культурою. Серед них: „Прогнозування і планування фізичної культури” (1972); „Шляхи удосконалення управління фізкультурним рухом” К. Воронової (1975); „Соціально-економічні проблеми фізичної культури і спорту” Б. Кузьмак,О. Осінцев (1976). Двічи видавалися „Довідник фізкультурного прцівника” під редакцією П. Савицького та „Супутник фізкультурного працівника” під редакцією В. Іваніна [Воронова].

Шляхи оптимізації управління фізкультурним рухом визначила в своїй роботі К. Воронова. Проаналізовані особливості функціонування комітетів з фізичної культури та спорту, сформульовані мета та завдання діяльності комітетів, їхня структура. Особливостями діяльності розглядаємих комітетів автор визначила три фактори: автономність, присутність специфічних функцій управління та самостійність. Загальним висновком до посібника стало: сприяти вирішенню наступних завдань 1) уточнення ролі та значення комітетів як суб'єктів державного управління; 2) зміцнювати та покращувати внутрішні та зовнішні зв'язки; 3) визначенню оптимальних функцій і об'єму роботи апарату та його структурних підрозділів; 4) раціональному розподілу праці всередині апарату комітету; 5) вирішенню проблеми відповідальності та виконання; 6) формування демократичного стиля і методів керівництва управління.

Питання управління фізкультурним рухом на місцях розглядались у працях „Організація фізкультурно-масової работи з населенням за місцем проживання” (1973) за загальною редакцією Переверзіна та „Організація фізкультурно-масової работи за місцем проживання населення” (1979). В роботах аналізувались результати дослідження співробітників ВНІІФК під керівництвом Г. Кукушкіна, в яких досліджувались рівень зацікавленості населення видами спорту залежно від віку, статі, форми організації занять (індивідуальні, групові, самостійні) [Перевер, С.7].

Питання управління фізкультурним рухом досліджувала лабораторія організації управління в складі Б. Фадєєва, Ю. Окунькова, Ю. Борисова, Ю. Кмузова [Орга випуск1].

У 1987 р. було видано підручник для інститутів фізичної культури підготовлений авторським колективом: І. Переверзін, М. Бугров, Я. Вількін та інші під назвою „Управління фізичною культурою і спортом”.

В 90-ті роки спеціальна література з питань управління фізичною культурою майже не видавалась, за винятком „Супутника працівника фізичної культури” під редакцією П. Савицького. Фахові підручники теж не перевидавалися.

ЖДАНОВА 2 СТОРІНКИ

Як показало вивчення, у багатьох працях висвітлено різні аспекти управління в системі освіти. Методологічне значення для розуміння і усвідомлення проблем управління освітою в нових соціально-економічних умовах мають положення викладені у працях В. Андрущенка, С. Гончаренка, М. Згуровського, В. Кременя, М. Кириченко, О. Мороза, О. Сухомлинської, О. Савченка, Т. Цуканова, М. Ярмаченка.

Регіональні аспекти управління освітою висвітлили М. Дарманський, В. Мануйленко, інформаційне забезпечення управління загальноосвітніми навчальними закладами розглядали В. Гуменюк, В. Петров та ін.

Проблеми вдосконалення системи управління школою розкрито в наукових парацях В. Бондаря, В. Маслова, В. Гонарової, В. Затуренської В, В. Зоц, Н. Островерхової, В. Пікельної, І. Раченка, В. Сгадової, М. Сунцова.

В педагогічній науці дослідження фізичного виховання, його ролі у розвитку психофізичних, громадських якостей дітей значну увагу приділяли І. Боберський, О. Бутовський, К. Ельницкий, К. Ушинський, Н.