ЗМІСТ

ВСТУП

ОРГАНІ3АЦІЯ СИСТЕМИ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

2.1. Формування системи спортивної підготовки

2.2. Короткі відомості з історії фізичної підготовки

3. СТРУКТУРА СИСТЕМИ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ

3.1. Організація навчально-тренувального процесу

4. ЗМІСТ СИСТЕМИ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИст.

4.1. Розвиток особистості юного спортсмена і його виховання

4.2. Вікові особливості формування особистості

5. ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ УЧНІВ

5.2. Закономірності і принципи навчання

5.3. Засоби й методи навчання

6. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Одним з основних завдань педагогіки є розробка системи, яка забезпечила б оптимальний розвиток індивідуальних здібностей учнів, диференційоване навчання відповідно до їхніх запитів і нахилів. Побудова такої системи потребує, передусім, глибоких і всебічних знань об'єкта впливу — особистості учня в динаміці її росту і розвитку.

Кожен рік у спортивні школи, секції, спеціалізовані класи приходять тисячі дітей і підлітків, які хочуть займатися одним з видів спорту. Спорт як виховна, ігрова і змагальна діяльність базується на застосуванні фізичних вправ і має соціально значимі результати, набуває величезного значення у житті сучасного суспільства.

У процесі занять спортом не лише зміцнюється здоров'я і удосконалюються особисті якості, а й розкриваються індивідуальні здібності і можливості людини.

Теорія і практика спортивної підготовки підростаючого покоління, яка має більш ніж п'ятидесятирічний досвід, що свідчить про важливу роль цього виду діяльності у формуванні всебічно розвинутої особистості. Керування процесом спортивної підготовки потребує від педагога-тренера великого запасу знань, умінь і навичок, основ яких він набуває під час навчання у вузі, а потім у процесі самостийної підготовки.

Для успішної педагогічної діяльності потрібно, щоб набуті знання були зведені в систему — взаємодіючу сукупність компонентів, зв'язків і відношень, об'єднаних спільною функцією. Ця система має бути динамічною, зважаючи на те, що об'єктом впливу є особистість, яка росте і розвивається. Зміни співвідношення компонентів системи на кожному етапі багаторічної підготовки, їхньої спрямованості і ступеня впливу визначають закономірності біологічного і психічного розвитку дітей і підлітків. Лише при оптимальному співвідношенні і взаємозв'язку біологічного розвитку і педагогічного, тренувального впливу спортивну підготовку дітей і підлітків можна вважати ефективною.

Спортивна підготовка включає пошук дітей, обдарованих для занять певним видом спорту, процес спортивного тренування, реабілітацію з допомогою активних і пасивних засобів, самостійну підготовку учнів.

I, нарешті, до спортивної підготовки належить організація способу життя юного спортсмена, дотримання режиму, поєднання занять спортом і навчання у загальноосвітній школі.

Таким чином, тренер, який починає працювати з дітьми і підлітками, повинен володіти комплексом знань, до яких належать також закономірності розвитку організму юного спортсмена. Ці знання майбутній тренер набуває під час вивченн медико-біологічних дисциплін, проте не всі навчальні дисципліни розглядають проблеми спортивної підготовки дітей і підлітків за віковим аспектом. Недостатньо висвітлено в існуючій літературі і питання взаємозв'язку вікового розвитку і тренувального впливу, ще не розкрита методика організації спортивної підготовки дітей і підлітків з урахуванням віку, статі й індивідуального розвитку.

Випускник вузу приступає до практичної діяльності з певним запасом знань. Проте педагогічних навичок у нього значно менше, ніж теоретичних знань. Цей ревень діяльності в педагогіці має назву репродуктивного — мінімального. Учитель пояснює і показує виконання того чи іншого комплексу вправ залежно від власних знань.

Наступний рівень педагогічної майстерності — адаптивний, що досягається в процесі пристосування до професійної діяльності. Це перші роки самостійної роботи після закінчення навчання у вузі. Учитель або спортивний тренер уже починає враховувати вікові особливості учнів. Він відчуває, що учні погано засвоїли той чи інший навчальний матеріал, проте не знає, який методичний прийом треба застосувати, щоб навчити правильно вирішити поставлене завдання.

Третій рівень професійної діяльності — локально-моделюючий, або середній. Він приходить з досвідом і відрізняється від попередніх тим, що педагог не тільки враховує вік і стать учнів, але й конструює (моделює) систему знань, умінь і навичок за окремими темами програми або розділу. На цьому рівні досвід і знання допомагають правильно вирішувати поставлені завдання, враховувати можливі труднощі і успішно їх долати. Такий педагог уміє правильно застосовувати на практиці знання дидактики, форм, засобів і методів педагогічного впливу систем спортивної підготовки.

Найвищого професійного рівня — системно-моделюючого — педагог може досягти лише в процесі активної практичної діяльності, що базується на добре організованій системі самоосвіти. Необхідними умовами організації самоосвіти є чітке планування, самоконтроль, дотримання вимог гігієни розумової праці. Учитель є основною ланкою педагогічної системи; суспільство наділило його функціями керівника, організатора, який систематично впливає на психіку вихованця, розвиваючи його іидивідуальні здібності, прищеплюючи йому якості, корисні для суспільства.

Працю педагога за інтелектуальною складністю і психічною напруженістю можна порівняти з діяльністю вченого, письменника, артиста. У процесі роботи перед педагогом постає безліч різноманітних завдань. Правильне їх вирішення і визначає професійну готовність учителя до педагогічного впливу, який має бути спрямованим на всебічний гармонійний розвиток особистості учня.

2. ОРГАНІ3АЦІЯ СИСТЕМИ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

2.1. Формування системи спортивної підготовки

Спортивна підготовка дітей і підлітків досягає мети в тому разі, коли педагог-тренер розглядає й організує її як систему, розуміючи під цим багато взаємозв'язаних компонентів, спрямованих на досягнення індивідуумом високого рівня спортивної (фізичної) досконалості. При цьому треба враховувати, що будь-яка система має свої основні і допоміжні фактори.

Основними факторами організації системи спортивної підготовки дітей і підлітків є:

виявлення індивідуальних здібностей і вибір відповідного виду спортивної діяльності;

навчально-тренувальний процес, змагання, реабілітація;

спосіб життя, завдяки якому можна поєднувати заняття спортом з інтелектуальним і духовним (емоційним) розвитком особистості.

Знання