Педагог-тренер, який знає теорію і узагальнений досвід практики, зможе уже в перші роки своєї професійної діяльності розробити систему підготовки юних спортсменів. Розроблення педагогічної системи потребує глибоких знань не лише об'єкта дії, тобто особистості дитини чи підлітка, а й змісту педагогічних впливів, їх походження, розвитку і взаємозв'язків.

Набуття знань для розробки системи спортивної підготовки дітей і підлітків та вдосконалення їх відбувається у певному логічному порядку, який має свої походження і розвиток.

2.2 Короткі відомості з історії фізичної підготовки

Виникнення фізичного виховання, зокрема фізичної підготовки підростаючого покоління, започатковане у найбільш ранньому періоді історії людського суспільства.

Праця первісної людини хоч і була примітивною, проте вимагала певної вправності, спритності великої витривалості й сили. Займаючись полюванням, рибальством та іншими видами діяльності, людина усвідомлювала величезне значення фізичних якостей.

Передавання знань і життєвого досвіду вже в ті часи відігравало велику роль у вихованні молодого покоління. А оскільки основними заняттями були фізична праця і полювання, то хлопчиків з ранніх років навчали їздити верхи, стріляти з лука, кидати каміння і спис, боротися, веслувати.

Основною формою організації фізичної підготовки були ігри, які мали символічний, а пізніше і змагальний характер. При цьому хлопчиків виховували інакше, ніж дівчаток. Так, хлопчики гралися в полювання, влаштовували засади на «диких звірів», погоні тощо, в той час як у дівчаток ігри відображали побут і працю матері.

Перехід до осілого способу життя, землеробства і тваринництва загострив боротьбу за кращі землі і більш родючі території, що вплинуло й на напрям виховання юнацтва. До арсеналу рухів, яким навчали молодь, стали включати військову підготовку. Внаслідок зрослих вимог до фізичного розвитку приділялась увага й підготовці до вступу в зрілий вік, тобто були започатковані організовані форми фізичного виховання підростаючого покоління і перші паростки виховної діяльності.

Таким чином, фізичне виховання юнацтва в період первісно-общинного ладу вже мало свої завдання — підготовка до праці, полювання і воєнних дій.

Суспільний лад протягом всієї історії людства впливав на зміст фізичного виховання молоді. 3 утворенням майнової нерівності серед людей, розмежуванням суспільства на класи фізична підготовка як частина виховання підростаючого покоління починає набувати класового характеру, спрямованого на формування особистості, здатної завоювати і утримати владу. Там, де особливо інтенсивно відбувалися процеси розшарування суспільства на класи, фізична підготовка мала як воєнізовану, так і релігійну спрямованість.

У цей період з'являються елементи знань про фізичне виховання, які знаходимо в працях філософів і вчених Стародавньої Греції — Демокріта , Сократа , Платона , Гіппократа .

Видатний філософ Стародавньої Греції Арістотель (384—322 рр. до н. е.), вихователь Александра Македонського, зробив цікаві висновки, які й у наш час мають велике значення для практики фізичної підготовки. Так, він твердив, що важкі фізичні навантаження в дитинстві негативно впливають на подальший розвиток фізичних здібностей. Юнак, який досяг великих успіхів у підлітковому періоді, у зрілому віці вже ніколи не здобуде перемоги.

Високий рівень розвитку культури у Стародавній Греції дав змогу створити систему фізичного виховання молоді — античну гімнастику, що складалася з трьох основних частин (з урахуванням вікових періодів):

Ігор, вправ з м'ячем, обручем, бігу, метання списа і диска, які виховували спритність.

Вправ бігового характеру на дистанції до 200 м, стрибків у довжину з альтерами, метання списа, диска і боротьби. Крім цього юнаків навчали рукопашного, кулачного бою, боротьби вільним стилем, бігу зі зброєю, верхової їзди, стрільби з лука, плавання і веслування. Ця ступінь підготовки мала як загальну фізичну спрямованість, так і спеціалізовану, що готувала юнаків до військової справи.

Вправ з м'ячами, акробатичних вправ, обрядових, театральних й бойових танців. У цій частині підготовки передбачалось виховати в юнаків координацію рухів, ритміку, уміння виконувати колективні дії.

I хоч в інших країнах спрямованість фізичного виховання підростаючого покоління мала свої особливості, слід зазначити що зміст фізичної підготовки молоді у Стародавній Греції відграв важливу роль у розвитку фізичноі культури в усі наступні епохи.

У період феодалізму європейська освіта в основному визначалась теологічним ученням середньовічної християнської церкви, яка відмінила заняття фізичними вправами, витіснила на задній план гігієнічне виховання учнів. Характерна для середньовіччя рицарська система виховання передбачала заняття фізичними вправами, починаючи з семи років. Фізичне виховання мало силову спрямованість, мало цінувались такі фізичні якості, як швидкість і спритність, не застосовувались вправи з м'ячем, біг зі зброєю.

У Київській Русі народ дбайливо зберігав і розвивав самобутню систему фізичного виховання, завдяки йому виростали сильні і витривалі воїни-богатирі, які відстоювали у боях з іноземними загарбниками волю і незалежність своєї Батьківщини. Досить корисні поради як виховувати фізично міцних здорових князівських дітей знаходимо в «Повчанні чадам своїм» Володимира Мономаха.

Великого значення фізичній підготовці приділяли на Запорізькій Січі, де хлопчиків з раннього віку навчали верхової їзди, плавання, володіння зброєю.

Значний вклад у розробку системи фізичної підготовки вніс чеський педагог-гуманіст Я. Коменський (1592—1670). Розглядаючи в праці «Велика дидактика» питания виховання підростаючого покоління, він підкреслював, що правильно підібрані і дозовані фізичні вправи зміцнюють здоров'я, допомагають переборювати втому від шкільних занять.

Я. Коменський вважав за доцільне дотримуватись ритмічності в чергуванні праці і відпочинку, узгоджувати фізичну та інші форми виховання. Педагог-гуманіст зібрав багато матеріалу про фізичні вправи і вікові особливості дітей. Він запропонував учителям використовувати тривалі