Вибір обсягів тренувальних навантажень, засобів впливу і форм організації занять диктується загальними закономірностями вікового розвитку дітей і підлітків.

У навчально-тренувальному процесі, окрім загальних принципів навчання і виховання учня, реалізуються також спеціальні принципи, властиві лише системі спортивної підготовки, а саме: спрямованість на удосконалення спеціальних здібностей і максимальний розвиток їх; єдність загальної і спеціальної підготовки; безперервність і хвилеподібність динаміки тренувальних навантажень, циклічність навчально-тренувального процесу.

Таким чином, спортивна підготовка підростаючого покоління дає змогу не тільки розвивати індивідуальні здібності, а й досягати високого рівня загальної фізичної підготовленості, забезпечувати оптимальний рівень фізичної досконалості.

Одним з провідних факторів спортивної підготовки є загальна діяльність, яка здійснюється в таких вікових групах:

група — хлопчики і дівчатка 7—8, 9—10, 11 —12 і 1З—14 років, які регулярно займаються у спортивних секціях, шкільних колективах фізкультури, секціях
і командах, сформованих за місцем проживання, в ДЮСШ;

група — юнаки і дівчата 15—16 і 17—18 років, які проходять систематичну підготовку в спортивних секціях колективів фізкультури, у ДЮСШ;

група — молодь (юніори) віком 19—21 і 22—24 роки, що вдосконалюють свою майстерність у спортивних секціях колективів фізкультури, школах вищої спортивної майстерності, на відділеннях спортивного удосконалення вищих і середніх навчальних закладів.

На етапі безпосередньої підготовки до змагань основну увагу приділяють розробці тактики і спеціальної психологічної підготовки. Тренер при цьому повинен (добре знати фізичні дані юного спортсмена, його вікові психо-фізіологічні параметри і основні властивості нервової системи.

Дослідники і практики помітили, що у дітей і підлітків спостерігаються вікові періоди зниження психо-югічної стійкості, коли зростають тривожність, дратівливість, знижується увага і швидкість опрацювання інформації. Такі періоди спостерігаються найчастіше в підлітковому віці; треба, щоб тренер виявив велику педагогічну майстерність і такт щодо поведінки, успіхів чи невдач учнів.

Як правило, участь у спортивних змаганнях є великим психологічним і фізичним навантаженням, тому молодий організм потребує застосування педагогічних і медико-біологічних засобів відновлення.

4. ЗМІСТ СИСТЕМИ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ

4.1 Розвиток особистості юного спортсмена і його виховання

При розробці системи педагогічних впливів на виховання всебічно розвинутої особистості, здатної досягти високих спортивних результатів, необхідно передусім оцінити загальні й індивідуальні властивості особистостішколяра, тобто вивчити об'єкт дії.

Кожному періоду індивідуального розвитку дітей і підлітків відповідає вияв певних якостей особистості, отже, для кожної вікової групи юних спортсменів характерні свої вимоги, методи і засоби педагогічного впливу.

4.2 Вікові особливості формування особистості

Формування особистості при багаторічній спортивній підготовці — це динамічний процес, в основу якого покладено вікові й індивідуальні зміни взаємодії спортсмена з навколишнім світом, включаючи соціальне оточення, засвоєння норм, правил і моральних критеріїв, які регулюють поведінку.

До кожного з періодів розвитку особистості залежно від віку і етапу спортивної підготовки ставляться певні соціальні вимоги. На підставі цих вимог розроблено права і обов'язки учнів ДЮСШ або спеціалізованого спортивного класу.

Система педагогічного впливу тренера, спрямованого на формування позитивних якостей особистості, повинна повністю відповідати вимогам загальноосвітньої школи, а також віковим можливостям і здібностям юного спортсмена.

Педагогічна і спортивна практика свідчить про те, що на етапі попередньої підготовки слід виховувати у юних спортсменів такі якості, як любов до Батьківщини, почуття дружби і поваги до старших, доброту, чесність і працьовитість, бережливість, дисциплінованість, старанність і допитливість, любовь до прекрасного, прагнення бути сильним, спритним, загартованим. Діти 7—8 років психологічно цілком підготовлені до чіткого розуміння цих вимог, і все залежить від того, якими засобами і методами скористується тренер.

Етап початкової спортивної підготовки, що збігається в багатьох видах спорту з підлітковим віком, характерний зростанням соціальних вимог до особистості школяра, ускладненням змісту педагогічного впливу.

У цьому віці треба розвивати такі властивості особистості: почуття патріотизму, свідомість і колективізм; гуманність, чесність, сумлінне ставлення до праці, спортивного тренування; дисциплінованість і активність; сміливість і силу волі; самокритичність скромність і допитливість. Не менш важливим є естетичне виховання особистості.

На етапі поглибленої спортивної спеціалізації багато юнаків і дівчат досягають високих спортивних результатів, що значно підвищує відповідальність особи за свої поступки, дії, ставлення до суспільства. У цей час перед педагогами стоїть завдання подальшого розвитку і вдосконалення тих самих якостей, що й на попередніх етапах. Крім того, важливо виховувати в школярів цілеспрямованість, прагнення до спортивної досконалості.

На будь-якому етапі спортивної підготовки зміст педагогічного впливу, тобто використовувані засоби і методи, має відповідати віковим особливостям розвитку особистості юного спортсмена.

Молодший шкільний вік. У цей віковий період відбуваються певні зміни в соціальних зв'язках, оцінці навколишньої дійсності. Для юних спортсменів авторитет учителя, тренера виходить на перше місце. Діти стають активними у громадських справах, живуть інтересами колективу. Про своїх товаришів судять прямолінійно, на зауваження не ображаються, завжди готові допомогти ровеснику. У цьому віці дітям властиві життєрадісність і добрий настрій.

Основним фактором розвитку психіки є навчання. Характерні особливості сприйняття у перший рік навчання і виховання — його недостатня диференціація, деяка поверховість і слабка цілеспрямованість.

Учні добре сприймають лише той об'єкт, що пов'язаний з емоціями, має певне значення і зовнішні зрозумілі ознаки, на підставі чого й створюється уявлення про об'єкт.

У зв'язку з цим уявлення і формулювання, які належать до структури особистості школяра, мають бути достатньо чіткими, доступними для його свідомості. Близькі за змістом об'єкти діти найкраще засвоять, якщо їх порівняти між собою.

Пам'ять у дітей досить добра, і вони легко засвоюють