Спортсмени юнацького віку досить чітко різняться між собою за інтересами, переконаннями й ідеалами. У них значно збільшується потяг до громадсько-політичного життя.

Для юнацького віку характерний розвиток усіх видів пам'яті, тому для удосконалення їхніх уже виразних спортивних здібностей можна використовувати різноманітні засоби і методи.

Розвивається теоретичне мислення, пов'язане з високим рівнем абстракції й узагальнення, що дає змогу ширше використовувати спортивну літературу для самовдосконалення.

На відміну від підлітків юнаки чіткіше зіставляють свої мрії з дійсністю, конкретизують діяльність уяви щодо співвідношення створених образів і своїх можливостей.

Моральні відчуття у юнацькому віці більш усвідомлені, ніж у підлітків, а зовнішні прояви почуттів краще регулюються відповідно до прийнятих норм поведінки. Маючи певні вольові якості, які сформувалися в процесі занять спортом і змагальної боротьби, юнак-спортсмен може самостійно організувати свої тренувальні заняття й заняття з групами молодших за віком спортсменів.

Розглянуті вікові особливості становлення особистості юного спортсмена, розвитку і формування психічних процесів — основа для побудови навчально-тренувального процесу навчання і виховання, вибору засобів і методів педагогічного впливу, які на різних етапах багаторічної спортивної підготовки змінюють не тільки форму, а й зміст.

5. ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ УЧНІВ

Педагогічна діяльність, зокрема праця спортивного тренера, передбачає глибокі знання закономірностей навчально-тренувального процесу. Перш ніж програмувати педагогічну дію, треба чітко уявити, які засоби і методи потрібно застосувати для досягнення кінцевого результату, яких закономірностей і принципів слід дотримуватись при організації спортивної підготовки дітей і підлітків.

5.1 Закономірності і принципи навчання

Одна з основних закономірностей педагогічного процесу — розвиваючий характер навчання. Ця закономірність базується на глибокому взаємозв'язку розумового, фізичного розвитку та змістові навчання.

Л. С. Вигодський відзначав, що потреба узгодження навчання з рівнем розвитку дитини є емпірично встановленим і багаторазово перевіреним фактом, який не можна заперечити. При цьому особливості розвитку особистості учня якоюсь мірою визначають характер подальшого навчання й передусім можливий ступінь самоосвіти.

Недотримання цієї закономірності в спортивній підготовці дітей і підлітків знижує ефективність тренувального впливу, негативно впливає на стан здоров'я спортсмена, функцію окремих систем його організму, рівень фізичної підготовленості. Це буває тоді, коли тренер, прагнучи швидко досягти спортивного результату, починає застосовувати не властиві вікові й ступеню підготовленості, великі за обсягом та інтенсивністю фізичні навантаження, ускладнювати техніку рухів, часто залучати юних спортсменів до участі в змаганнях. В результаті таке навчання не сприяє розвиткові, а навпаки, пригнічує, гальмує його. Тому величезне значення має знання вікових та індивідуальних закономірностей розвитку різних систем і організму в цілому. Володіючи такими знаннями, можна програмувати навчально-тренувальний процес розвиваючого характеру, не порушуючи законів навчання.

У процесі навчання в учнів не лише накопичуються знання в галузі фізичної культури, з'являються навички й уміння правильно виконувати рухи, а й формуються якості особистості, тобто процес навчання безперервно пов'язаний з вихованням.

Виховний характер навчання — наступна закономірність педагогічного процесу, дотримання якої дає змогу формувати з допомогою засобів фізичного виховання позитивні якості особистості юного спортсмена.

У процесі спортивної підготовки розвивається світогляд учнів, відбувається моральне виховання, прищеплюються свідома дисциплінованість, наполегливість і міцність характеру, активність та ініціативність, чесність і справедливість, формуються уміння діяти в колективі, дружба і товариськість, навички культурної поведінки, патріотизм. Тренер — передусім вихователь підростаючого покоління, який тримає в своїх руках могутній засіб виховання — фізичні вправи.

У вихованні, що закономірно здійснюється в процесі навчання, велике значення має особистий приклад тренера, його організуюча роль. Спираючись на об'єктивні закономірності розвиваючого і виховного характеру навчання, він повинен використовувати різноманітні можливості навчального процесу для планомірного й систематичного формування особистості спортсмена.

Розглянуті вище закономірності конкретно втілю-ються в основних положеннях, які визначають всі сторони навчального процесу — його зміст, методи й організаційні форми. Ці вихідні положення дістали назву дидактичних принципів, а конкретні рекомендації — правил навчання.

Найбільше значення для процесу навчання в системі спортивної підготовки дітей і підлітків мають такі дидактичні принципи.

Принцип науковості навчання. Система спортивної підготовки базується на фундаментальних положеннях діалектичного матеріалізму про суспільство, закономірності його існування і розвитку. Останнім часом практика педагогіки значно збагатилась на нові дані про закономірності побудови навчального процесу серед дітей і підлітків, зміст і форми спортивної підготовки, засоби та методи фізичної і теоретичної підготовки, на знання про закономірність формування педагогічної майстерності тренера юних спортсменів. Методиці навчання і виховання підростаючого покоління в процесі занять фізичними впра-вами присвячено значну кількість наукових і методичних публікацій.

Наука дає достатню кількість експериментально обгрунтованих рекомендацій для організації заняття з дітьми і підлітками. Педагогічний вплив, спрямований на навчання і виховання учнів, повинен базуватися тільки на перевірених практикою наукових даних.

Принцип науковості передбачено в змісті і методах навчання, його покладено в основу програм ДЮСШ і спортивних секцій загальноосвітніх шкіл.

Таким чином, основне значення принципу науковості полягає в тому, що кожна педагогічна дія має бути науково обгрунтованою.

Принцип систематичності і послідовності. Систематичність навчання передбачає оволодіння знаннями, уміннями й навичками в чітко визначеному порядку, відповідну послідовність засвоєння матеріалу для створення стрункої системи в свідомості дітей і підлітків. Так, пропуски занять негайно позначаються на техніці рухів і рівні розвитку фізичних якостей, а брак теоретичних знань перешкоджає самовдосконалюванню учнів.

Система педагогічного впливу базується на закономірностях розвитку молодого організму.

Послідовність у навчанні — це логічне обгрунтування вивчення наступних розділів за попередніми для того, щоб наступне випливало з попереднього, спиралось на нього