Принципу послідовності треба дотримуватись також при удосконаленні фізичних якостей. Потрібно знати, коли і на яких вікових етапах розвитку дітей і підлітків виховувати силу або швидкість, якої послідовності дотримуватись у процесі занять для удосконалення їх. Адже після вправ па витривалість застосування вправ для розвитку швидкості, а після силових — вправ на спритність уже неефективно.

Принцип свідомості, активності і самостійності. Однією з основ формування свідомого ставлення до занять фізичними вправами є постановка перед юними спортсменами певної мети і завдань. Навчальне заняття, на якому учні не знають своїх завдань і не розуміють значення окремих вправ,— це марна трата часу. Свідомість формується тоді, коли учень розуміє навчальний матеріал. Принцип свідомості вимагає також, щоб учні знали, для чого вони набувають знань і навичок, уявляли їхнє прикладне значення, вміли оцінювати свої успіхи й аналізувати невдачі.

Свідомість, не підкріплена активністю, залишається споглядальною, обмежується бажаннями; активність же без свідомого ставлення до своїх дій стає недоцільною. Щоб цього не трапилось, слід заздалегідь готувати вихованців: вивчаючи новий матеріал, повторювати раніше пройдений; повторення робити на більш високому рівні, включаючи елементи нових знань, активно готуватися до сприймання нової теми занять, тобто спонукати учнів до безпосередніх дій. Практика рекомендує використовувати для активізації учнів проблемну ситуацію. Активне засвоєння нових знань і навичок багато в чому визначається тими невеликими «відкриттями», які учні роблять самостійно під час занять фізичними вправами.

Принцип самостійності набуває великого значення вже на початковому етапі спортивної підготовки. Проте його реалізація дуже залежить від правильного використання решти принципів навчання, від того, які теоретичні відомості одержані в ході навчального процесу, які домашні завдання передбачаються і, найголовніше, яким чином учні самостійно оволодівають навичками й уміннями на заняттях під наглядом тренера і з його коментарями.

Організація і проведення самостійного заняття — одне з основних завдань, які ставлять перед учнями Ще на початковому етапі спортивної підготовки.

Принцип наочності особливо важливий на початкових етапах навчання фізичних вправ. Ще К. Д. Ушинський підкреслював, що дитина мислить формами, барвами, звуками, взагалі відчуттями, й спроби змінити дитячу природу, заставити дітей думати інакше є даремними й шкідливими.

Таким чином, вносячи в навчальний матеріал форму, кольори, звуки, тобто роблячи його доступним якомога більшій кількості відчуттів дитини, ми полегшуємо дітям навчання й самі проникаєм у світ їхнього мислення.

Під час навчання юних спортсменів підліткового віку принцип наочності не втрачає свого значення. Однак треба перейти до більш складних форм наочного засвоєння матеріалу — плакатів, кінограм, кіно-кільцівок. І якщо в молодшому шкільному віці переважає чуттєве сприймання, то в підлітків зростає значення образного слова, засвоєння матеріалу відбувається більш самостійно.

Для ефективної реалізації цього принципу треба застосовувати безпосередню наочність, дохідливо пояснювати навчальні завдання, використовувати наочні посібники.

Принцип доступності. Мабуть жоден з тренерів не запропонує учневі 10—12 років підняти штангу масою 100 кг або стрибнути вгору на 2 м. Ці завдання не під силу спортсменам цього віку. Тому принцип доступності як у навчанні, так і у вихованні базується на закономірностях вікового й індивідуального розвитку. Так, наприклад, у певні вікові періоди прискорюються темпи зростання фізичних можливостей юних спортсменів. Ці періоди дістали назву сенситивних, або чутливих. У цей час можна застосовувати значні за обсягом тренувальні засоби, спрямовані на розвиток фізичних здібностей, що перебувають у сенситивному стані.

Принципу доступності, який потребує глибоких вікових особливостей розвитку учнів, слід дотримуватись як під час навчання рухів, так і при подачі теоретичних відомостей, розробці системи педагогічного впливу. Проте це не означає, що кожному віковому періоду відповідають суворо визначені завдання, методи і засоби спортивної підготовки. Ступінь доступності фізичних вправ у процесі навчальних занять великою мірою визначається індивідуальними темпами біологічного розвитку, закономірностями підготовленості в різних видах спорту, методами навчання, дотриманням дидактичних вимог.

Класична дидактика виробила основні положення, які забезпечують доступність навчання: просуватися від легкого до важкого, від відомого до невідомого, від простого до складного.

Принцип міцності знань, умінь і навичок. Згідно з цим принципом знання, уміння і навички, набуті учнями, мають бути міцними, відтворюватися і застосовуватись у різноманітних ситуаціях. Під міцністю рухових навичок слід розуміти збереження їх і стійкість. Збереження рухової навички — це незмінність її протягом тривалого часу, а стійкість — стабільність, міцність при будь-яких обставинах.

Важливо, щоб техніка виконання руху довго і стійко трималася в пам'яті. Особливого значення набуває стійкість навички в процесі спортивних змагань серед дітей і підлітків.

Практичне здійснення принципу міцності — це повторення, як головний і єдиний спосіб зміцнення результатів, досягнутих у процесі навчання і спортивного удосконалення.

Однак багаторазове виконання одноманітної праці протягом тривалого часу нерідко призводить до утворення стійких рухових стереотипів, які в подальшому можуть перешкоджати зростанню техніки виконання рухів. Крім того, такий підхід не відповідач законам вікового розвитку учнів. Основним фундаментом, на якому будуються міцні знання, уміння і навички юних спортсменів, є різноманітність засобів багатоборна система і загальна фізична підготовка

При такому підході до справи принцип міцності реалізується не в жорстких стереотипах, а в різноманітних і лабільних можливостях, які можуть знайти застосування в різних ситуаціях.

Принцип індивідуалізації. Успішність навчання і виховання учнів значною