і тіло». Людина – частина природи і, як всякий живий організм розвивається. Необхідно вивчити причини розвитку людини. Необхідне вивчення природи і єства людини у всіх її складних аспектах. Таку можливість дають науки про людину, «в яких вивчається тілесна і душевна природа людини».
В своїй дидактичній системі К.Д. Ушинський відштовхувався від психологічного трактування вікових періодів розвитку дитини. Ушинський характеризував окремі вікові періоди у зв'язку з розглядом "історії різних душевних процесів", в яких виявляється свідомість.
Основний закон дитячої природи К.Д. Ушинський бачив в тому, що "... дитя вимагає діяльності безупинно і стомлюється не діяльністю, а її одноманітністю і однобічністю", і робив висновок: "... чим молодше вік, тим більше вимагає він різноманітності діяльності...".
Спираючись на психологічні дослідження К.Д. Ушинський вважав важливою своєчасність початку навчання. На його думку, передчасне навчання, так само як і запізнювання в навчанні, має свої погані сторони. Передчасне навчання перевтомлює мозок дітей, вселяє в них невпевненість в свої сили, відохочує до навчання; запізнювання ж в навчання обумовлює відставання в розвитку дітей, придбання ними таких звичок і схильностей, з якими вчителям доводиться напружено боротися. К.Д. Ушинський розрізняв, по-перше методичне, систематичне навчання, що починається з семирічного віку, і, по-друге, підготовче навчання, здійснюване в дошкільному віці. Він вважав за необхідне розробити: учбові заняття дітей, “передуючі книжковому навчанню”, і правила навчання і розвитку до придбання дітьми письменності; неучбові заняття, які примикають до дитячої гри (шиття платтів лялькам, плетення, посадка кольорів). Всякий органічний розвиток, писав він, – скоюється в певний період часу, і наша справа – не прискорювати і не уповільнювати цього розвитку. Оптимальним для початку шкільного навчання К.Д. Ушинський вважав вік 7 років. На сьомому році життя Ушинський радить займатися з дитиною малюванням, учити його слухати те, що йому говорять, виказувати свої думки.
В працях К.Д. Ушинського отримали подальший розвиток ідеї Песталоцци про побудову процесу навчання відповідно до особливостей психіки дитини і закономірності його розвитку, навчання, орієнтованого на те, щоб "... розвинути здібності дітей ... розкрити в них розумний погляд на оточуючу їх природу і суспільні відносини і робити їх здібними до самостійного розумного життя і діяльності".
В книзі "Людина як предмет виховання" К.Д. Ушинський розглядає процес уваги, асоціацію уявлень, пам'ять, уяву, почування, волю.
К.Д. Ушинський відзначав, що функціональні особливості нервової системи індивідуальні, а від цього залежить працездатність людини, його стомлюваність і потреба у відпочинку. Властивості нервової системи, писав він, мають спадкову природу і можуть відображатися на характері людини.
Пам'ять, відзначає Ушинський, – процес психофізичний, матеріалом для її розвитку виступає зміст, тобто «пам'ять розвивається в тому, що вона містить». Розвитку пам'яті, на думку педагога, сприятиме вправа в довільному «спомині». Необхідно примусити себе пригадати те або інше. К.Д. Ушинський писав, що "весь психічний розвиток живої істоти є, власне, розвиток пам'яті". Розвиток процесів пам'яті К.Д. Ушинський бачив в єдності з розвитком розсудливої діяльності.
К.Д. Ушинський дав вказівки, як треба в процесі навчання шляхом вправи розвивати і виховувати свідому пам'ять, закріплювати в пам'яті вчаться учбовий матеріал шляхом повторення, яке є органічною частиною процесу навчання. Повторення, вважав К.Д. Ушинський, потрібно не для того, щоб “відновити забуте (це ж погано, якщо що-небудь забуто), але для того, щоб попередити можливість забуття”; всякий крок вперед в справі навчання повинен спиратися на знання пройденого. Він пише: "Пам'ять не може ухитрятися, як сталеве лезо, на якому б домі ми його не точили, але що пам'ять міцніє саме тими фактами, які ми в неї вкладаємо, і ухитряється до ухвалення подібного ж роду фактів, наскільки ці нові факти можуть скласти міцні асоціації з фактами, придбаними раніше. Тепер, навпаки, ми бачимо ясно, що передаючи пам'яті факти даремні, не ведучі до засвоєння інших корисних фактів, ми завдаємо їй шкоди, тому що, в усякому разі, сила пам'яті, залежна так багато від нервової системи, обмежена".
Починаючи з першим роком навчання К.Д. Ушинський рекомендував надавати особливу увагу розвитку логічного мислення у дітей. Він говорив не просто про розвиток мислення, а про розвиток розуму (свідомості) і розуму. "Розум без розуму – біда", – приводив він народне прислів'я.
Кажучи про розвиток мислення, К.Д. Ушинський, разом з тим, підкреслював, що "формальний розвиток розуму є неіснуюча примара, що розум розвивається тільки в дійсних реальних знаннях, що самий розум є не що інше, як добре організоване знання". К.Д. Ушинський загострював особливу увагу на проблемі навчання вчаться вчитися, формування у них бажання і потреби вчитися вже в перші шкільні роки: "Дитя вивчається вчитися, а це в первинному навчанні важливіше за саме навчання. Від цього залежить успіх або невдача дитини в старших класах школи. Книга, навчання, повинні допомагати дитині осягати оточуючий його мир, розбиратися в ньому і в самому собі, будити потребу в пізнанні".
В найтіснішому зв'язку з розсудливим процесом знаходиться воля. К.Д. Ушинський підкреслював, що взагалі весь процес навчання є вольовим процесом, не все в навчанні цікаво і багато що треба буде "узяти силою волі", а волю необхідно виховувати. К.Д. Ушинський указує на те, що "В дванадцять і тринадцять років сили дитяти розвиваються набагато швидше за його потреби. Цей надмір сил повинен іти на навчанні" [10]. Волю К.Д. Ушинський розглядає як "влада душі над тілом", як бажання в процесі його формування, як протилежність неволі. В основі вольового
