До ідей методологічного характеру відноситься ідея диференційованого підходу до проведення профорієнтаційної роботи з учнями. Вона передбачає попередню класифікацію учнів по групах у залежності від їх життєвих і професійних планів і відповідну виховну роботу в цих групах. Диференціальний підхід дозволяє вести профорієнтаційну роботу більш цілеспрямовано, а отже, і більш ефективно.

У соціології одержала поширення ідея соціально-професійної орієнтації, що пояснює обумовленість вибору професії не стільки орієнтацією на ту чи іншу професію, скільки спрямованістю особистості на бажаний для себе соціальний стан у суспільстві і пошуком шляхів його досягнення за допомогою обираної для цього професії. Таким чином, якщо професійна орієнтація визначається як діяльність по підготовці молоді до вибору професії, то соціально-професійну орієнтацію можна також коротко визначити як підготовку молоді до вибору професії і свого місця в суспільстві.

До методологічних питань профорієнтації відносяться і питання визначення і розвитку системи профорієнтації.

Перш ніж сформулювати загальне визначення системи профорієнтації, розглянемо ряд вихідних положень:

1. Профорієнтація являє собою системну діяльність, що включає цільові настанови, завдання, принципи, форми, методи, критерії ефективності, рівні, напрямки, аспекти й інші системо - і структуроутворюючі елементи.

2. Система профорієнтації школярів є підсистемою загальної системи трудової і професійної підготовки.

3. Система професійної орієнтації - це частина загальної системи соціальної орієнтації особистості в сформованій структурі продуктивних сил і виробничих відносин.

4. Профорієнтація відноситься до соціальних систем, що функціонують у суспільстві, вона торкається різних проблем, і в тому числі пов’язаних з розвитком людського фактору суспільного виробництва; уже по одній тільки цій причині профорієнтацію можна вважати суспільною проблемою. Вона може бути названа так і з іншої причини. Для вирішення проблем профорієнтації недостатньо зусиль одного міністерства (Міністерства освіти) чи однієї науки (наприклад, педагогіки). Для того щоб система профорієнтації стала ефективною необхідна скоординована діяльність ряду (якщо не більшості) міністерств і відомств, а також вчених різних спеціальностей.

5. На ефективність профорієнтації впливає безліч різних об'єктивних і суб'єктивних факторів. Ця система важко піддається організації і управлінню. Ці й інші причини дозволяють назвати систему профорієнтації складною. Зі сформульованих вище п'яти вихідних положень випливає визначення системи профорієнтації школярів.

“ Система профорієнтації школярів – це організована, керована діяльність різних державних і громадських організацій, підприємств установ і школи, а також родини, спрямована на удосконалення процесу професійного і соціального самовизначення школярів в інтересах особистості і суспільства” [18].

На кожному етапі суспільного розвитку система профорієнтації вирішує визначені завдання. Наприклад, у 30-ті роки ставилися завдання переважної орієнтації молоді на робочі, інженерні і військові професії; із середини 50-х – на робочі професії; у 80-х роках – на професії сільськогосподарського виробництва, педагогічні, військові, інженерні, професії основних і допоміжних виробництв і на професії обслуговуючого праці[18].

Загальна мета системи профорієнтаційної роботи – підготовка учнів до обґрунтованого вибору професії, що задовольняє як особисті інтереси, так і суспільні потреби. У систему профорієнтації входять наступні основні компоненти: цілі і завдання, основні напрямки, а також форми і методи профорієнтаційної роботи з учнями.

При незмінній загальній меті конкретні цілі і завдання роботи кожної школи залежать від потреб кадрів у тих чи інших професіях, степені гостроти цих потреб, від можливостей і умов у даному регіоні чи місті. Успішна реалізація поставлених цілей і завдань у значній мірі залежить і від якості роботи по кожному з цих напрямків.

У даний час система профорієнтаційної роботи містить у собі діяльність по наступних напрямках:

У роботі з різних напрямків визначилося коло форм і методів профорієнтаційної роботи – це розповіді про професії, бесіди, екскурсії на підприємства і т.д.

Трохи складніше стоїть справа з методами наукового дослідження питань профорієнтації. Виділення профорієнтації як самостійної науки припускає серед інших важливих ознак наявність власних методів. Але в наукових дослідженнях із профориентаційних проблем використовуються методи психології, педагогіки, економіки, соціології, медицини. Тому не можна поки затверджувати, що профорієнтація являє собою самостійну науку. Це міждисциплінарний науковий напрямок, покликаний вирішувати прикладні завдання оптимального регулювання процесу професійного самовизначення особистості в її інтересах і в інтересах суспільства. Оскільки система знань, понятійний апарат і методи різних наук мають помітні розходження, то виникає проблема інтеграції необхідних для профорієнтації знань.

До числа найбільш важливих методологічних питань відносяться і питання визначення критеріїв ефективності профорієнтації. Зараз ефективність профорієнтаційної роботи школи нерідко визначається в тому, скільки учнів (у відсотках) вибрали професії, на які їх орієнтували, і працюють по них.

Цей критерій важливий, але недостатній. Адже, наприклад, запланованого відсотка учнів можна домогтися різними засобами, і в тому числі не завжди виправданими з педагогічної, соціальної, психологічної й економічної точок зору. І якщо цей показник ставати головною метою і самоціллю профорієнтації, притім без серйозної діагностичної і виховної роботи з учнями, то вся ця робота здобуває своєрідний ухил, що заважає в першу чергу самій профорієнтації, що підриває довіру до неї з боку учнів і їхніх батьків. Досягнення поставленої цілі можливе і виправдане