От чому з педагогічної точки зору ефективність вибору професії означає міру відповідності індивідуального вибору професії рекомендаціям педагога. При цьому передбачається, що педагогічні рекомендації засновані на обліку як особистих, так і суспільних потреб. Відповідно чим більше число учнів обирають рекомендовані їм професії, тим вища дієвість профорієнтаційної роботи педагогів, школи.

Успішність вибору професії означає також оптимальне узгодження суспільних потреб у сфері праці з планами професійного й особистісного розвитку учнів. Тому чим більше професійний вибір відповідає структурі необхідних у сучасному суспільстві кадрів професій, тим успішніше здійснюється робота з профорієнтації. Таким чином, міра збалансованості потреб у кадрах і реальному виборі служить одним з найбільш важливих критеріїв ефективності профорієнтації.

Якщо учні заздалегідь намітили і погодили свої плани життєвого і професійного самовизначення, то відсоток школярів, що домоглася реалізації своїх планів, служить одним з показників ефективності профорієнтації за умови, що намічені раніше плани відповідають потребам регіону, країни в кадрах визначених професій і необхідного рівня кваліфікації.

Відомо, що правильний вибір професії позитивно впливає як на продуктивність, так і на якість праці. Отже, трудові досягнення випускників шкіл чи інших навчальних закладів, пов’язаних із профорієнтацією, служать ще одним важливим критерієм успішності вибору професії.

Найбільш важливим психологічним критерієм успішного вибору професії і місця роботи є задоволеність людини зробленим вибором. Для оцінки рівня задоволеності професією, місцем і характером виконуваної роботи, зарплатою використовуються тести й анкети.

Таким чином, “головним критерієм ефективності профорієнтаційної роботи служить міра збалансованості кількості учнів, що надходять на роботу, на навчання в СПТУ, технікуми і вузи по професіях, що відповідають актуальним потребам міста, району, регіону, суспільства в цілому”.

Питання про визначення ефективності профорієнтаційної діяльності шкіл і педагогів говорить про важливість профорієнтації як для суспільства, так і для особистості. Тобто профорієнтація є проблемою не тільки педагогічною, але і соціальною, проблемою, від вирішення якої залежить розвиток суспільства.

1.4 Висновок до І розділу.

Отже, у цьому розділі ми намагалися розкрити саму суть профорієнтації, її теоретичні та методологічні засади, показати ,що дійсно профорієнтація є науково обгрунтованою галуззю наукових знань яка спрямована на підготовку молоді до вільного і самостійного вибору професії, покликана враховувати як індивідуальні особливості кожної особистості, так і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів в інтересах суспільства.

Також ми показали розвиток теорії профорієнтації від найдавніших часів до сьогодення, від інтуїтивних знань, які були ситуативними до цілісної системи науково обгрунтованих знань.

В цьому розділі ми також спробували пояснити суть методології профорієнтації як вчення про основні положення, структуру і методи дослідження наукових проблем профорієнтаційного самовизначення й удосконалюванні практичних методів впливу на молодь з метою оптимізації інтересів особистості і суспільства в питаннях вибору професії.

Жодне наукове знання не може базуватися тільки на емпіричних даних, потрібно ці дані узагальнити, вивести певні закономірності щоб надати їм вигляду наукових знань. Саме цим і займається теорія та методологія будь-якої науки, зокрема і профорієнтації.

2.1. Професійна освіта

Важливим компонентом системи професійної орієнтації учнів є професійна освіта – “повідомлення школярам про різні професії, їхнє значення для народного господарства, потребі у кадрах, умовах праці, вимогах, пропонованих професією до психофізіологічних якостей особистості, способах і шляхах їхнього одержання, оплаті праці” [17].

Крім того, учні повинні знати основні загальтрудові і загальвиробничі поняття: що таке культура праці, трудова дисципліна, принципи планування, структура підприємства і т.п.

Робота з профпросвітництва містить у собі профінформацію, профпропаганду і профагітацію.

Знання про професії учні одержують не тільки в школі. Джерелами знань по цьому питанню служать засоби масової інформації, родичі, знайомі та ін. При цьому дані про зміст професії і їхню значимість іноді можуть бути дуже перекручені, унаслідок чого можливе створення картини невиправданої привабливості одних професій і атмосфери недоброзичливості до інших.

У зв'язку з цим перед школою, як і перед усім суспільством, стоїть досить складне завдання – виправити відношення суспільства до деяких професій і сформувати нове. Вирішити цю задачу покликана та частина профпросвітництва, що називають профагітацією. Однак усю роботу з профпросвітництва ні в якому разі не можна зводити тільки до пропаганди професій.

“Планування роботи з професійної освіти в школі, зокрема з профпропаганди і наступної профагітації, випливає відповідно з попередньої профдіагностики. Тільки на основі такого підходу можна проводити відповідну роботу зі школярами, спрямовану на формування свідомого відношення до вибору професії.

Виходячи з того, що профпросвітництво – процес активний, варто більше спиратися на такі методи роботи, що вимагають особистої участі школярів у самому процесі одержання інформації”.

Щоб робота з профпросвітництва мала позитивні результати, вона повинна проводитися вміло і з великим педагогічним тактом. Орієнтуючи на професії, у яких країна і суспільство відчувають недолік, потрібно уникати всякого роду натисків, тому що недоречний тиск на школярів може призвести лише до остаточної втрати інтересу до даної професії. Головний принцип, яким варто керуватися в роботі з профпросвітництва, - зв'язок його з життям. Виходячи з цього, основні напрямки роботи в цій області можна виразити так: