Професійна освіта молоді повинна ґрунтуватися на реальній потребі в конкретних професіях;

Ознайомлення зі світом професій варто тісно погоджувати з професійними інтересами, схильностями і здібностями молоді і динамікою розвитку цих особливостей молодих людей. Зміст роботи по професійній освіті повинен враховувати склад учнів за віком, статтю.

Урок – основна організаційна форма навчально-виховного процесу в школі. Професійна орієнтація – складова частина цього процесу. Тому невід'ємною частиною уроку повинна стати робота з профпросвітництва.

Складовою частиною профпросвітництва є профпропаганда, а основними формами її проведення – зустрічі з представниками різних професій, лекції про різні галузі народного господарства, виробництва, професії і т.п.

Значне місце в роботі з профпросвітництва займають бесіди, що проводять шкільні психологи, класні керівники, учителі-предметники чи представники різних професій. Такі бесіди можна присвячувати ознайомленню з якоюсь однією професією, із групою споріднених професій, питаннях значимості їх правильного вибору для людини. При цьому тематика бесід повинна відповідати віковим особливостям школярів і охоплювати коло питань, що цікавлять самих учнів.

“Ознайомлення учнів із професіями в процесі бесіди можна проводити за таким планом:

Коротка характеристика галузі народного господарства, де застосовується професія, короткий історичний нарис і перспективи розвитку професії, основні спеціальності, пов’язані з даною професією.

Місце і роль професії в науково-технічному прогресі, її перспективність; предмет, засоби і продукт (результат) праці; зміст і характер (функція) трудової діяльності; обсяг механізації й автоматизації праці; загальні і спеціальні знання й уміння фахівця даної професії, моральні якості; зв'язок (взаємодія) з іншими спеціальностями.

Санітарно-гігієнічні умови праці; вимоги до віку і здоров'я; елементи творчості, характер труднощів, ступінь відповідальності, спеціальні вимоги до фізіологічних і психологічних особливостей людини, відмінні якості гарного працівника; спеціальні умови: вплив професії на спосіб життя працівника, його побут і т.д.; економічні умови: організація праці, система оплати, відпустка.

Шляхи одержання професії: курси, технікуми, вузи; зв'язок професійної підготовки з навчанням і трудовою діяльністю в школі; рівень і обсяг професійних знань, умінь і навичок, необхідних для одержання початкового кваліфікаційного розряду по даній професії; перспективи професійного росту; де можна продовжити ознайомлення з професією; що читати про професію”. [24].

2.2. Вивчення психічних особливостей школярів з метою профорієнтації

Особливості пам'яті, уваги, почуттів, волі, бажань і здібностей не можна побачити, оцінити, вимірити так само, як ми бачимо, оцінюємо багато які з оточуючих нас предметів. Ці і ряд інших якостей психіки людини не можна безпосередньо споглядати ні в себе, ні в інших людей. Але в той же час різні професії висувають конкретні вимоги до психологічних, а також фізіологічних особливостей особистості.

“Психофізіологічні особливості людини – це особливості його психіки, розвитку, будови організму, стану здоров'я. Кожна людина володіє визначеними психофізіологічними якостями. Тому можна говорити про те, що людина по своїх природніх даних більш-менш підготовлена до успішного оволодіння професією чи групою професій. Але в зв'язку з цим постає питання: як же правильно визначити ці особливості і властивості особистості? Адже всі труднощі полягають саме в тому, що особливості психіки школяра не можуть бути цілком визначені вчителем, тому що далеко не завжди в навчальній і позакласній діяльності учнів можна створити умови, що підходять для їхнього прояву. Шкільна діяльність лише в якійсь мірі моделює умови праці, тому не всі професійно важливі особливості можуть бути цілком виявлені” [22].

З іншого боку, труднощі полягають в тому, що необхідно визначити не тільки існуючий рівень розвитку особистості, але і можливості її розвитку (бачити перспективу).

Вивчення учнів з метою профорієнтації (попередня профдіагностика), як уже було сказано вище, складає один з найважливіших компонентів профорієнтації школярів. На цьому етапі варто вивчити характерні риси особистості: ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, схильності, здібності, професійну спрямованість, професійні наміри, мотиви вибору професії, риси характеру, темперамент, стан здоров'я.

Розглянемо докладніше ті сторони особистісних характеристик, що мають значення для професійної роботи.

Ціннісні орієнтації. “Особистість формується в процесі постійних взаємин з людьми. Всі особливості, властиві особистості, соціально обумовлені. Тому ціннісні орієнтації можна визначити “як спрямованість особистості на засвоєння (створення) суспільних цінностей відповідно до конкретних потреб”. Виходячи з цього визначення, ключ до розуміння поняття “ціннісні орієнтації” варто шукати в системі взаємин між потребами особистості і суспільними цінностями” [21].

Джерелом активності особистості служать потреби, під яким розуміємо “стан особистості, викликаний необхідністю вступати в зв'язки з навколишнім середовищем для того, щоб забезпечити своє існування, функціонування і розвиток” [11]. Задоволення таких потреб, як потреба в професійному самовизначенні чи самоствердженні, відбувається в процесі практичної діяльності людини, причому тільки в тому випадку, якщо обрана професія, як прийнято говорити, по душі. Потреби завжди відбивають можливості їхнього задоволення, тому їхня роль у ціннісних орієнтаціях особистості можна визначити в такий спосіб: потреби активізують відповідні можливості людини, направляють її діяльність у потрібному напрямку. А реалізуються всі ці потреби через конкретні об'єктивні цінності.

Кожна особистість прагне до засвоєння тих цінностей, що найбільше відповідають її цілям і інтересам. “Стосовно до професійної діяльності людини можна виділити наступні цінності:

Іноді можна зустрітися з ототожненням понять “інтерес” і “спрямованість”. Таке ототожнення необґрунтоване хоча б тому, що